Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №932/4601/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2099/26 Справа № 932/4601/26 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що 06.04.2026 о 09.55 годині у м. Дніпро, Шосе Запорізьке, 62к, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Пежо 307, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваної постанови як незаконної та необґрунтованої через допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що об`єктивна сторона ч.1 ст. 130 КУпАП вимагає доведення факту керування транспортними засобом, однак матеріали справи не містять жодного доказу руху автомобіля, який знаходився в нерухомому стані на паркувальному майданчику. Висновок суду про «керування» є голослівним припущенням, яке заборонено презумпцією невинуватості, а відсутність доказів руху транспортного засобу є безумовною підставою для закриття справи.

У рапорті поліції місцем зупинки вказано «шосе Запорізьке, 62к (проїжджа частина)». Однак це не відповідає дійсності та відеозапису № 473345, де автомобіль стоїть на парковці.

Також зазначає, що судом проігноровано показання свідка — ОСОБА_2 , яка була присутня на місці події та підтвердила, що автомобіль не рухався, але суд не дослідив ці покази та не навів мотивів їх відхилення.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26.06.2026 скасувати та закрити провадження у справі за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

20.07.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що наразі перебуває на бойовому чергуванні у складі в/ч НОМЕР_1 та безпосередньо виконує завдання з протиповітряної оборони держави, що унеможливлює його особисту присутність у залі суду.

Апелянт вказує, що категорично не визнає вину та наголошує, що постанова Шевченківського районного суду м. Дніпра від 26.06.2026 є незаконною, містить взаємовиключні висновки та підлягає скасуванню з наступних підстав:

1. Відсутність факту керування (руху) автомобіля та взаємовиключні висновки суду першої інстанції.

Так, позиція апелянта та письмові пояснення його дружини ОСОБА_2 є послідовними: автомобіль Peugeot 307 тривалий час стояв припаркованим на майданчику, двигун був вимкнений. Однак суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови припустився взаємовиключного твердження, а саме: в абзаці 5 постанови судом встановлено факт: «...працівник поліції підходить до припаркованого автомобіля Пежо 307...». А в абзаці 7 судом зроблено протилежний висновок: «...керував автомобілем Пежо 307... який був зупинений посадовими особами органу поліції...». Наведене підтверджує, що суд підійшов до розгляду формально, скопіювавши недостовірні дані з рапорту поліції та проігнорувавши об`єктивні дані відеофіксації. Фраза «ми рухаємось до м. Запоріжжя» на відеозаписі № 473345 описувала кінцевий маршрут, а не фізичний рух авто в момент розмови.

Перебування особи в салоні припаркованого автомобіля з вимкненим двигуном не є «керуванням», а тому він не був водієм у розумінні закону, і вимога поліцейського пройти огляд була завідомо незаконною.

Зазначена позиція повністю узгоджується з актуальною судовою практикою апеляційних судів. Зокрема, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 07 січня 2026 року у справі № 686/25994/25 суд закрив аналогічне провадження та чітко встановив: відмова від огляду на стан сп`яніння без беззаперечних доказів факту керування автомобілем не є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП. Суд наголосив, що протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження факту руху не може бути достатнім доказом вини.

2. Щодо чесності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та статусу суб`єкта правопорушення апелянт вказує таке.

У постанові акцентується увага на словах ОСОБА_1 щодо вживання марихуани за місяць до події. Зауважує, що він є діючим старшим сержантом ЗСУ і звик говорити правду, його відкритість була продиктована усвідомленням того, що він знаходиться у припаркованому авто, не здійснює рух і, відповідно, не є суб`єктом правопорушення.

3. Побутове вживання терміну «крайня необхідність».

Зазначає, що у його первинних запереченнях було вжито словосполучення «стан крайньої необхідності». Апелянт не має професійної юридичної освіти, цей термін був використаний у побутовому значенні для опису колосального психологічного стресу, оскільки його дня вони з дружиною терміново прямували до м. Запоріжжя для участі в критично важливому судовому засіданні. Відмова від незаконної вимоги пройти огляд була викликана дефіцитом часу та безпідставністю дій поліції щодо нерухомого автомобіля.

4. Відсутність правової оцінки щодо фальсифікації доказів поліцією.

Так, суд першої інстанції проігнорував доводи сторони захисту щодо службового підроблення. У протоколі серії ЕПР1 № 633301 від 06.04.2026 відсутні будь-які свідки факту керування (у графі вказано: «не залучалися»). Єдиним доказом руху є рапорт працівника поліції, який містить завідомо неправдиві відомості про зупинку авто та вигадану перевірку реакції зіниць на світло, що спростовується відеозаписом. Покладення в основу звинувачення сфальсифікованого рапорту є грубим порушенням ст.ст. 251, 252 КУпАП.

5. Презумпція невинуватості. Поліція не надала жодного доказу руху транспортного засобу. Звинувачення не може базуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного апелянт просить постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 26.06.2026 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Даних про поважність причини неявки, клопотань про відкладення судового засіданні до суду не надходило. Враховуючи наведене апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим проведення апеляційного розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №633301 від 06.04.2026, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, 06 квітня 2026 року о 09.55 годин, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 62-К, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Пежо 307, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У графі “свідки чи потерпілі» зазначено, що вони не залучались.

Технічний засіб відеозапису: 473378, 473345.

Вказано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Посвідчення водія показано через систему «Дія».

У графі “ пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано: «В суді».

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце розгляду справи, про у відповідній графі наявний власноручний підпис останнього.

Протокол підписаний працівник поліції, що його складав та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.1).

З рапорту працівника поліції убачається, що 06.04.2026 о 10.10 годин за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 62-к, згідно вимог п.3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» було зупинено автомобіль Пежо 307, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, блідість обличчя, відсутність реакції зіниць очей, нечітка мова. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився. Щодо нього складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , долученої стороною захисту до матеріалів справи, остання вказала, що 06.04.2026 близько 09.55 годин вона перебувала в автомобілі Пежо 307 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 . Автомобіль уже був припаркований за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 62-к, двигун був вимкнений. Вони зупинилися на коротку паузу, оскільки терміново прямували до м. Запоріжжя, де чоловік брав участь у судовому засіданні як сторона процесу. В цей момент до них під`їхав екіпаж патрульної поліції. Співробітники поліції з самого початку поводились вкрай не професійно, спілкувались у грубій та зневажливій формі, допускали прояви хамства та відкрито ігнорували зауваження про те, що свідком з чоловіком поспішають до суду в інше місто. На її намагання закликати їх до порядку та коректного спілкування, вони не реагували. ОСОБА_1 був абсолютно тверезий та адекватний. Жодних ознак сп`яніння у нього не було. Його хвилювання були викликано виключно грубою поведінкою поліції та ризиком запізнитися а судове засідання у м. Запоріжжя, про що він неодноразово повідомляв патрульних. Після короткої розмови патрульні пішли до свого автомобіля, де зачинилися і самостійно складали протоколу. Свідок з чоловіком перебували у власному автомобілі і не бачили, що саме вони вписують у документи. Також ОСОБА_2 зазначила, що її чоловік є відповідальним батьком двох малолітніх дітей, батьківство щодо яких ним визнано офіційно. Він є діючим військовослужбовцем ЗСУ, веде здоровий спосіб життя і не вживає алкоголь та наркотичні засоби. Його відмова від проходження медичного огляду була продиктована не бажанням щось приховати, а виключно браком часу через засідання у суді іншого міста. ОСОБА_2 вказала, що дії працівників поліції були упередженими, а висновки про ознак сп`яніння — вигаданими та безпідставними (а.с.19-21).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис під назвою “export-z121w”, який міститься на одному DVD-R диску, долученого до матеріалів справи (а.с.3).

Так, на відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 473345 від 06.04.2026 тривалістю 09:53:44-10:24:10 зафіксовано, що працівник поліції виходить зі службового автомобіля і прямує до автомобіля, припаркованого на стоянці біля магазину «Епіцентр». За кермом автомобіля перебуває водій, як потім буде встановлено — ОСОБА_1 .

Працівник поліції привітався з водієм, представився.

ОСОБА_1 : «Я щось порушив?»

Працівник поліції о 09:54:17 годині: «Вас зупинили відповідно до п.3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Оскільки водій цього автомобіля раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, нам потрібно перевірити, чи не знову він за кермом».

ОСОБА_1 о 09:54:17 годині: «Так я за кермом».

Працівник поліції: «Це Вас притягували?»

ОСОБА_1 о 09:54:23 годині: «Мене. Сьогодні їду на суд».

Працівник поліції: «Сьогодні суд?»

ОСОБА_1 : «Так, в м. Запоріжжя».

Працівник поліції: «Будь ласка, давайте Ваші документи. Ви таксуєте, чи це ОСОБА_3 знайома?» (видно, що на задньому пасажирському сидінні перебуває жінка).

ОСОБА_1 : «Ні, це моя дружина».

На відео видно, що водій ОСОБА_1 надав працівникам поліції свої документи.

Працівник поліції: «03 березня, 02 квітня щодо Вас складали протоколи, так? Сто тридцята була?»

ОСОБА_1 : «02 квітня не було сто тридцятої. Мене не зупиняли».

Працівник поліції: «Може це по запрошенню? Вас скільки разів возили на освідування?»

ОСОБА_1 : «Один раз».

Працівник поліції, перевіряючи інформацію по базі даних: «Протокол про адміністративне правопорушення було складено за висновком. Що Ви вживаєте, скажіть будь ласка?»

ОСОБА_1 о 09:57:05 годині: «Маріхуану я вживав».

Працівник поліції: «Не можна керувати транспортним засобом під дією наркотичних засобів...»

ОСОБА_1 : «Я не вживав уже більше місяця. 13 числа я попався і більше не вживав. Знав, що сьогодні на суд буду їхати».

Працівник поліції: «Питання у тому, чи Ви не під дією наркотичних засобів?»

ОСОБА_1 : «Це мені знову їхати на експертизу?»

Працівник поліції: «Да».

Дружина ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Вы нас задерживаете сейчас. Нам надо в суд».

Працівник поліції: «Це моя робота. Я виявляю осіб, які... Я бачу у Вас руки тремтять, Ви навіть телефон вдержати не могли».

ОСОБА_1 о 09:58:01 годині, мовою оригіналу: «Так! Я это самое… Яка причина зупинки?

Працівник поліції: «Пункт 3 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» - є інформація про причетність водія даного транспортного засобу до адміністративного правопорушення».

ОСОБА_1 о 09:58:14 годині: «Ви під`їхали, я стояв!»

Працівник поліції: «Як Вас зупинити, коли ми за Вам їхали, а Ви на парковці зупинились?»

ОСОБА_1 : «Ви не подавали ніякого сигналу».

Працівник поліції: «Я включав звуковий сигнал. ОСОБА_4 , згідно спільного наказу МВС та МОЗ № 1452/735 я виявив у Вас ознаки наркотичного сп`яніння і пропоную Вам, згідно постанови Кабінету Міністрів № 1103 проїхати на освідування».

ОСОБА_1 о 09:58:40 годин: «Я не поїду».

Працівник поліції: «Відмовляєтесь?»

ОСОБА_1 : «Ні, я не відмовляюсь — немає причини зупинки».

Працівник поліції о 09:58:51 годині: «Я за Вами їду з проспекту Праці! Наздоганяв Вас ось на цьому світлофорі, на якому Ви прийняли вправо і запаркувались на парковці. Ми до Вас під`їхали і крикнули, щоб Ви не побігли в «Епіцентр».

ОСОБА_1 о 09:59:02 годині: «Да, Ви під`їхали, але я вже стояв. Ви мене не зупиняли!»

Працівник поліції: «Як можна зупинити автомобіль, що стоїть?»

ОСОБА_1 : «Яка тоді сто тридцята може бути?»

Працівник поліції о 09:59:19 годин: «Так Ви ж їхали по Запорізькому шосе тільки що. Факт керування є?»

ОСОБА_1 : «Де є факт керування?»

Працівник поліції: «Вам показати відео, як Ви їдете за кермом?».

ОСОБА_1 мовчить (09:59:34 годин).

Працівник поліції: «Ви відмовляєтесь від медичного освідування у медичному закладі?»

ОСОБА_1 09:59:42 годині: « Я не поїду. Я не керував».

Працівник поліції: «Зараз буде складено протокол за порушення Вами п. 2.5 ПДР за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на визначення стану сп`яніння».

Дружина ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Почему закон мешает закону? Мы едем в суд, вы нас задерживаете».

Працівник поліції: «Ви заїхали в «Епіцентр», який тут суд знаходиться?»

Дружина ОСОБА_1 о 10:00:12 годин, мовою оригіналу: «Какая разница, как мы едем? Нам надо в Запорожье ехать!».

Працівник поліції до дружини ОСОБА_1 : «Як Ваше ім`я?»

Дружина ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Татьяна».

Працівник поліції: «Особисто Вас, пані ОСОБА_5 , я не затримую. Можете їхати в суд. Ваш чоловік їздить за кермом з ознаками наркотичного сп`яніння».

ОСОБА_1 : «Не було ніяких ознак. Я стояв. У вас немає ніяких підстав для складання протоколу за сто тридцятою!»

Працівник поліції: «Я згоден, коли ми підійшли — Ви стояли. Але ж ми за Вам їхали! Я ж позначив, що я за Вами під`їжджаю (10:01:40 годин). А Ви запаркувались через 3-5 секунд».

ОСОБА_1 : «Причина зупинки?»

Працівник поліції: «Пункт 3 статті 35 Закону України «Про національну поліцію». Я вас зупинив перевірити інформацію, наявну в базі даних. Ви знову за кермом автомобіля, знову наявні ознаки наркотичного сп`яніння. Я Вам знову пропоную пройти медичний огляд — Ви відмовляєтесь. Факт керування Вами транспортним засобом у нас є — у нас є відеореєстратор, а також є камери відеоспостереження на стовпах».

ОСОБА_1 о 10:04:15 годині: «Складайте сто тридцяту!».

Працівник поліції: « ОСОБА_6 . Вас в рамках закону. Будете давати пояснення? В суді?Ви військовий? ОСОБА_7 будь ласка військові документи».

ОСОБА_1 : «Я у весільній відпустці».

Працівник поліції о 10:06:20 годин: «З керування потрібно зав`язати, поки суд не винесе рішення по справі. Доведеться зачекати хвилин 20, поки ми складено адміністративні матеріали. Судове засідання відбудеться в Шевченківському районному суді міста Дніпро за місцем вчинення адміністративно правопорушення».

ОСОБА_1 : «Їздити мені не дадуть?»

Працівник поліції: «Дадуть, якщо Ви зав`яжете з дозвіллям, яке межує з гранями закону».

Далі на відеозапису видно, як працівники поліції складають адміністративні матеріали, ознайомили з ними водія ОСОБА_1 , повідомили дату, час та місце слухання справи судом, вручили копію протоколу про адміністративне правопорушення.

На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції № 473378 за 06.04.2026 тривалістю 09:54:01-10:24:10 годин зафіксовано інформацію, аналогічну викладеній вище з нагрудної камери № 473345.

Крім того, о 10:24:09 годині працівник поліції вказав водію ОСОБА_1 про те, що його відсторонено керування транспортним засобом.

Дослідивши відео з нагрудних камер працівників поліції, апеляційний суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Дані відеозапису нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Доводи апелянта про те, що вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена та про те, що в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, апеляційний суд відкидає як неспроможні та такі, що спростовуються сукупністю наведених вище доказів.

Одночасно суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює сам факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а оспорює наявність у справі доказів факту керування ним транспортним засобом та вказує на фальсифікацію доказів працівниками поліції.

На переконання апеляційного суду фактичні обставини, зафіксовані на досліджених відеофайлах, зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції, у своїй сукупності, спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та про відсутність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Як убачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, автомобіль ОСОБА_1 припаркований на стоянці біля магазину «Епіцентр». За кермом автомобіля перебуває водій ОСОБА_1 , на задньому пасажирському сидінні — жінка, яка представилась, як дружина ОСОБА_1 — пані ОСОБА_5 . Працівник поліції, підійшовши до транспортного засобу ОСОБА_1 представили, одразу повідомили причину зупинки транспортного засобу — п.3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а саме наявність інформації про неодноразове притягнення водія цього транспортного засобу до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Після того, як водій ОСОБА_1 підтвердив факт притягнення його до адміністративної відповідальності, на запитання поліцейського о 09:57:05 годині вказавши, що раніше вживав марихуану, проте вже протягом місяця не вживає, поліцейський повідомив останнього про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 одразу став заперечувати факт керування ним транспортним засобом та декілька разів з`ясовував причину зупинки його автомобіля.

Працівник поліції зазначив, що екіпаж поліції на службовому автомобілі їхав за автомобілем ОСОБА_1 з проспекту Праці, подавали водію звуковий сигнал про зупинку, однак він на світлофорі швидко заїхав на парковку біля магазину «Епіцентр» і зупинив транспортний засіб. Наведені обставини водій ОСОБА_1 не заперечував ні на місці події, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейським, ні в апеляційній скарзі та письмових поясненнях. Також не спростовує наведену інформацію і дружина ОСОБА_1 — ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях, долучений до матеріалів справи стороною захисту. Крім того, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і його дружина підтверджують той факт, що 06.04.2026 приблизно о 09.55 годин вони поспішали в судове засідання до м. Запоріжжя, а працівник поліції своїми вимогами до водія ОСОБА_1 пройти медичний огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння їх затримують.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 06 квітня 2026 року приблизно о 09.55 годин транспортним засобом та дають підстави для логічного висновку про те, що ОСОБА_1 , побачивши автомобіль співробітників патрульної поліції та почувши звуковий сигнал про зупинку, швидко заїхав на парковку біля магазину «Епіцентр» з метою завадити поліцейським зупинити його під час керування транспортним засобом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення порушень ПДР, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи про відсутність фіксування на відео факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , факту зупинки його працівниками поліції, як підстави для висновку про про те, що останній не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та про недоведеність в діях останнього складу інкримінованого правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

При цьому посилання апелянта з цього приводу на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення апеляційних судів, зокрема й постанова Хмельницького апеляційного суду, на яке посилається апелянт, не створює правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами).

Згідно з пункту 12 розділу IІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. № 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівниками поліції у останнього були виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, блідість обличчя, відсутність реакції зіниць очей, нечітка мова. Водію було запропоновано пройти медичний огляд на перебування у стані сп`яніння у закладі охорони здоров`я та роз`яснено правові наслідки відмови від проходження медичного огляду. На що водій ОСОБА_1 декілька разів категорично відмовився (09:58:40, 09:59:42 годин) та вказав, щоб працівники поліції складали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (10:04:15 годин). Після цього щодо ОСОБА_1 були складені адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП та відсторонено його від керування транспортним засобом.

На переконання апеляційного суду дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Оспорювання в апеляційній скарзі наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, як на підставу для закриття провадження у справі, є безпідставним, оскільки його було притягнуто за відмову від проходження огляду на стан такого сп`яніння, у встановленому законом порядку, а не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Підстави вважати, чи перебувають особи у стані сп`яніння, відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак наркотичного сп`яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставу для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є неприйнятні.

Не заслуговують на увагу і апеляційні доводи про те, що поліцейські сфальсифікували докази шляхом їх службового підроблення, оскільки зазначили у протоколі про адміністративне правопорушення про відсутність свідків події, у той час, як в автомобілі ОСОБА_1 перебувала його дружина; у рапорті вказали неправдиві відомості про зупинку транспортного засобу та вигадану перевірку реакції зіниць ОСОБА_1 на світло.

Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції.

Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, зокрема і доводам сторони захисту про наявність підстав для закриття адміністративного провадження, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому вони не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО