Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №636/279/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/279/26 Провадження№ 3/636/1067/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Бреславець М.Г., розглянувши в залі суду в м. Чугуїв справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення АДД № 913107 від 23 серпня 2025 року, далі мовою оригіналу: «23.08.2025 в с. Федорівка Куп`янського району Харківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Відповідно до тесту № 402 від 23.08.2025 результат огляду позитивний -0,_%, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.»

Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Бреславець М.Г. у судовому засіданні просила справу про адміністративне правопорушення закрити, зазначивши, що процедура огляду на стан сп`яніння не була дотримана: поліцейські не з`ясували та не зафіксували згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу, не запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я, відеозапис події є неповним і не відображає її перебіг у повному обсязі, а долучене до матеріалів справи документи оформлено з істотними технічними порушеннями, вказувала на порушення, які на її думку, були допущені правоохоронним органом під час встановлення та фіксування обставин правопорушення.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлено ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія з результатами такого огляду огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п. 6, 7 Розділу I Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу; у разі незгоди водія з результатами такого огляду він проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Аналогічні положення містяться у п. 3, 6 Порядку: водій, який висловив незгоду з результатами огляду на місці зупинки, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Цей порядок при огляді на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 дотриманий не був.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду на стан сп`яніння вбачається, що огляд проводився з застосуванням спеціального технічного засобу.

Разом з тим, за результатами дослідження відеозаписів, долучених до матеріалів справи судом встановлено, що після проведення такого огляду поліцейські не запитували у ОСОБА_1 , чи погоджується він з отриманим результатом, а відповідних відомостей про з`ясування та фіксацію його згоди (незгоди) матеріали справи не містять.

Отже, не з`ясувавши згоди особи з результатом огляду, поліцейські не були уповноважені константувати факт перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння в порядку, встановленому законом.

Крім того, всупереч вимогам ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я.

Також судом встановлено, що наявний у матеріалах справи відеозапис є неповним та не відображає безперервно і в повному обсязі процедуру спілкування з водієм, роз`яснення йому прав та пропозиції проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку фіксування правопорушення.

За таких обставин, оскільки під час розгляду справи суддею встановлено, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, факт згоди ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного на місці, в установленому законом порядку не є доведеним, а докази його винуватості у вчиненні правопорушення відсутні.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суддя не вправі самостійно змінювати обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки, діючи таким чином, суд перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом; ч. 2 цієї статті закріплює презумпцію невинуватості; ч. 3 передбачає право обвинуваченого мати час і можливості для підготовки захисту та користуватися правовою допомогою захисника.

При цьому, суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

У справі «Карелін проти росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що за умови розгляду справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення суд не повинен брати на себе функції обвинувачення, самостійно усуваючи неповноту чи суперечності в матеріалах справи, оскільки це порушує принцип рівності сторін та вимоги змагального процесу, гарантовані ст. 6 Конвенції.

Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суддя робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються належними і допустимими доказами, а отже, протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом його вини у розумінні ст. 251 КУпАП.

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки суду не надано безспірних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя вважає, що його вина належним чином не доведена, достатніх доказів вини не зібрано, тому справу необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 8, 130, 221, 245, 247, 251, 266, 283, 284, 287, 288,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повний текст постанови складений 29 липня 2026 року.

Суддя Ю.М. Гніздилов