Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №396/303/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/303/26

Провадження № 2/396/664/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Трохимчук Я.О.,

представника позивача Константінова О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу №396/303/26 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Константінов Олексій Федорович, до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Константінова О.Ф. звернулись до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовними вимогами про:

1) розірвання договору оренди землі від 30 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 5, 7593 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:0258 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області; 2) стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 30 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 5, 7593 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:0258 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за 2024 – 2025 роки в сумі 15758, 17 грн, інфляційні втрати в сумі 572, 02 грн, 3 % річних – 280, 36 грн. А також розподілити судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 . В порядку спадкування позивач набула у власність спірну земельну ділянку площею 5, 7593 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:0258, яка розташована на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя спадкодавця, а саме 30 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_3 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 5, 7593 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:0258, яка розташована на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років, який було зареєстровано Державним реєстратором Феденюк С.П. 22.02.2017 року.

Позивач набула права орендодавця і стверджує, що орендар умови договору не виконує. Орендна плата протягом 2024 – 2025 років не сплачувалася, хоча відповідач користується землею.

На неодноразові звернення з вимогою виплатити орендну плату, голова господарства відмовляється, чим порушує умови договору.

Невиконання умов договору є підставою для розірвання договору між сторонами, згідно умов погоджених сторонами та положень закону.

Ухвалою судді від 24.02.2026 року провадження по справі відкрито.

Відзив відповідачем не подавався.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

26 березня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від адвоката Куєвди Ю.С. про внесення її даних до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи та надання можливості про участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Разом з тим, Куєвда Ю.С. відзив на позов не подавала, будь – яких інших заяв, клопотань до суду не скеровувала, участі в судових засіданнях не приймала.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Згідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на момент укладання договорів оренди землі, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого, договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до договору оренди землі від 30 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 5, 7593 га, кадастровий номер 3524087200:02:000:0258 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, строк договору оренди 10 років, розмір орендної плати становить3 % від нормативної грошової оцінки земель, орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.(а.с.10,11)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.01.2001 року, спадкоємцем ОСОБА_3 , є її дочка ОСОБА_1 (а.с.18)

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У контексті ч. 2 ст. 792 ЦК України норми, які регулюють відносини оренди землі, розміщені не лише у цьому Кодексі, а й в інших актах законодавства, зокрема, в Земельному кодексі України (ЗК України), Законі України «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до них, а також у конкретних договорах оренди землі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положення ст. 24, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, своєю чергою, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, зокрема, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст 32 Закону України «Про оренду землі»).

Пункт «д» ст. 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата орендної плати.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків (п. 1, п. 4 ч. 1 вказаної статті Кодексу).

Частинами 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 сформулювала, зокрема, такі висновки щодо застосування норм права, закріплених у п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України:

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Велика Палата Верховного Суду зважила за доцільне відступити від висновку, викладеного в її постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та зазначення, що:

- пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині другій статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі.

Представник позивача обґрунтував свій позов тим, що відповідач не сплачує в передбачений договорами оренди строк, обумовлену орендну плату за користування земельною ділянкою за 2024 - 2025 роки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам їх належності (ст. 77 ЦПК України), допустимості (ст. 78 ЦПК України), достовірності (ст. 79 ЦПК України), достатності (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Своєю чергою процесуальні обов`язки відповідача, якщо він не визнає позову, полягають у наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Таким чином, позивач (кредитор у зобов`язані) має довести наявність обов`язку боржника, а відповідач (боржник у зобов`язанні) має довести належне та своєчасне виконання ним свого обов`язку, або, якщо такий обов`язок ним не виконано, довести відсутність своєї вини, оскільки ч. 2 ст. 614 ЦК України містить презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання.

Предметом спору у справі є несплата орендарем (відповідачем) орендної плати орендодавцю (позивачу) за володіння і користування земельною ділянкою за 2024 - 2025 роки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Законодавством чітко врегульовано, якими є належними доказами сплати орендної плати, зокрема, це може бути видатковий касовий ордер, видаткова накладна, податкові документи, підтвердження обов`язкових платежів.

Таким чином орендарем сплата оренди за спірними договорами первісному орендодавцю впродовж спірного періоду - за 2024 - 2025 роки не доведена.

Доказів сплати орендарем орендної плати позивачам не встановлено.

Враховуючи викладене, є підстави для задоволення позову.

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2129 грн 92 копійки за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 30.01.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 5,7593 га, кадастровий номер №3524087200:02:000:0258 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шишкінської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: с. Зоряне, Кропивницький район, Кіровоградська область) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по орендній платі за 2024, 2025 роки в сумі 16 610 (шістнадцять тисяч шістсот десять) грн. 55 коп. за договором оренди земелі від 30.01.2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 5,7593 га, кадастровий номер №3524087200:02:000:0258 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шишкінської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: с. Зоряне, Кропивницький район, Кіровоградська область) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 129 гривень 92 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Суддя: О. С. Цесельська