Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №182/2363/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2363/26

Провадження № 2/0182/4322/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.06.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської територіальної громади в особі Нікопольської міської ради про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності правовстановлюючого документу -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської територіальної громади в особі Нікопольської міської ради про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, а саме: 28 травня 2021 року ОСОБА_2 склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Апальковим Є.В. за реєстровим № 1163, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на день посвідчення заповіту та ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, заповіла позивачці по справі, який за життя спадкодавця ОСОБА_2 не змінювався та не скасовувався. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 березня 1995 року Нікопольським Південнотрубним заводом. В передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України 6-ти місячний строк з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іопеля С.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 360/2025. Окрім неї, інших спадкоємців за заповітом та осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 , немає. Її батько ОСОБА_3 помер раніше своєї матері - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а чоловік бабусі та, відповідно, її дід ОСОБА_4 також помер раніше своєї дружини - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Приватний нотаріус Іопель С.О., вивчивши подані документи на підтвердження родинного зв`язку зі спадкодавцем та підтвердження належності їй нерухомого майна, встановив, що: в Свідоцтві про одруження, серії НОМЕР_1 , виданому 10 липня 1957 року, спадкодавець записана як « ОСОБА_5 » (російською мовою), до шлюбу - « ОСОБА_6 »; в Свідоцтві про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданому 02 лютого 1958 року, матір`ю дитини записана « ОСОБА_5 » (російською мовою); в Свідоцтві про право власності на житло, виданому 14 березня 1995 року, спадкодавець записана як « ОСОБА_7 »; в Свідоцтві про смерть, серії НОМЕР_3 , виданому 06 жовтня 2025 року, спадкодавець, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , записана як « ОСОБА_2 ». Тобто, внаслідок неоднакового написання імені та прізвища померлої ОСОБА_2 в документах на підтвердження особи та цивільних прав, приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Іопель С.О. надав Роз`яснення по спадщині від 07.01.2026 року за № 13/02-14/360/2025, яким рекомендував звернутись до суду для встановлення факту родинного зв`язку зі спадкодавцем та належності їй правовстановлюючого документу. Тому, на підставі викладеного, позивачка змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким встановити, що « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_5 – російською мовою) та « ОСОБА_2 » є однією й тією ж особою та встановити факт родинних відносин між нею, позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та, відповідно, їй рідною бабою. А також просить суд встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 березня 1995 року Нікопольським Південнотрубним заводом на ім`я « ОСОБА_7 », що посвідчує її право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, надала до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.3).

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання також не прибув, надав до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.45).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки ОСОБА_2 (а.с.5). За життя, а саме: 28 травня 2021 року, ОСОБА_2 розпорядилася належним їй майном та склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Апальковим Є.В. за реєстровим № 1163, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на день посвідчення заповіту, та ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, заповіла позивачці по справі (а.с.6). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі спадкової справи № 360/2025, заведеної приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О., підставою для відкриття спадкової справи стала заява позивачки про прийняття спадщини за заповітом. Проте, у вчинені нотаріальної дії позиваці було відмовлено з підстав наявності розбіжностей в актових записах в написані прізвища, ім`я та по батькові померлої ОСОБА_2 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення, регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам роз`яснено, що, відповідно до п.1 ч.1 ст.273 ЦПК України (п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України), суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 78 ЦПК України встановлює вимоги, згідно яких доказ вважається допустимим. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і виключно за наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.

Так, судом як на підставу заявлених позивачкою вимог були дослідженні докази, з яких вбачається, що батьком позивачки, згідно її повторного свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , записаний « ОСОБА_8 » (рос. мовою). Матір`ю її батька ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно його свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , записана « ОСОБА_5 » (рос. мовою). При цьому, в свідоцтві про одруження батьків її батька, тобто, її діда та баби, виданому 10 липня 1957 року, серії НОМЕР_1 , дід записаний як « ОСОБА_9 » (рос. мовою), а бабуся - « ОСОБА_10 » (рос. мовою), яка після реєстрації шлюбу змінила своє дівоче прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_11 ». Тобто, в зазначених документах, які видавались органами РАЦС за радянських часів, ім`я бабусі позивачки записано « ОСОБА_12 ». Хоча, в паспорті громадянина України, серії НОМЕР_5 , виданого 26 березня 1999 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, прізвище, ім`я та по батькові бабусі записано – ОСОБА_2 , що дає суду підстави вважати, що співробітники паспортного столу таким чином переклали ім`я бабусі з російської мови «Галина» на українську мову « ОСОБА_13 ». Проте, в картці фізичної особи-платника податків, яка оформлювалась, згідно паспорта громадянина України, ім`я бабусі записано як « ОСОБА_13 » та, відповідно, в свідоцтві про смерть, яке виписувалось, згідно паспорта громадянина України, її ім`я також записано як « ОСОБА_13 ». Тобто, з поданих документів, у відповідній хронології вбачається, що « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_2 » є однією і тією ж особою.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з наданих позивачкою документів, зокрема, довідок та актових записів, також вбачається та не викликає сумніву той факт, що « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_5 – російською мовою) та « ОСОБА_2 » є однією й тією ж особою. Тому суд вбачає підстави для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та, відповідно, рідною бабою позивачці.

Окрім цього, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що у суду сумніву не викликає, що « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_5 – російською мовою) та « ОСОБА_2 » є однією й тією ж особою, вимога про встановлення юридичного факту належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 березня 1995 року Нікопольським Південнотрубним заводом на ім`я « ОСОБА_7 », що посвідчує її право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , також підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, обґрунтованість вимог, шляхом подання відповідних доказів, знайшли своє підтвердження і заявлені вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Нікопольської міської територіальної громади в особі Нікопольської міської ради про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити.

Встановити, що « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_5 – російською мовою) та « ОСОБА_2 » є однією й тією ж особою.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши, що ОСОБА_2 приходиться матір`ю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 та, відповідно, рідною бабою ОСОБА_1 .

Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 березня 1995 року Нікопольським Південнотрубним заводом на ім`я « ОСОБА_7 », що посвідчує її право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал