Рішення від 26 липня 2025 р. у справі №212/6586/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/6586/26

2/212/5228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2025 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 127 423 грн 35 коп., а також просила стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що вона є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (11 років) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (12 років)ю Діти проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні. Відповідач ОСОБА_3 . є батьком дітей. З травня 2023 року по квітень 2026 року нею були понесені значні додаткові витрати на дітей, пов`язані з: лікуванням дітей, літнім оздоровленням, соціалізацією, розвитком здібностей, участю у освітніх заходах та використанням додаткових навчальних програм. Зазначені витрати здійснювались виключно в інтересах дітей та є необхідними для їх повноцінного фізичного, психічного та соціального розвитку. Додаткові витрати на дітей за період травень 2023 – квітень 2025 становлять 127423,35 грн, що підтверджується: зведеною таблицею витрат та файлом «Підтвердження оплати позивачем додаткових витрат на дітей». Відповідач не брав належної участі у фінансовому забезпеченні дітей, у травні, червні та липні 2023 року відповідач не здійснював регулярного фінансового забезпечення дітей, а окремі перекази не носили системного характеру та не покривали навіть базових потреб дітей у повному обсязі. У зазначений період вона перебувала у складному матеріальному становищі, була змушена звільнитися з роботи з метою повернення в Україну, про що відповідач був обізнаний. Водночас відповідач припинив комунікацію з нею, не відповідав на телефонні дзвінки без зрозумілих причин, що ускладнювало вирішення питань, пов`язаних із забезпеченням потреб дітей. Зазначені обставини стали однією з причин розірвання шлюбу. У 2025 році загальна сума надходжень від відповідача становить 87 209 грн; при цьому частина надходжень виключена (закреслена), оскільки вони здійснені іншими особами. Згідно з довідкою про доходи відповідача за 2025 рік, отриманою у межах судової справи про стягнення аліментів, його дохід становив 580 051,39 грн. Відповідно, 1/3 доходу складає 193 350,46 грн. Таким чином, відповідач не забезпечив навіть базові потреби дітей, недоплативши орієнтовно 100 000 грн лише за 2025 рік. У 2026 році (лютий, березень, квітень, травень) фінансові перерахування з боку відповідача відсутні. Ціна позову становить 127 423,35 грн, що є загальною сумою додаткових витрат на дітей за період з травня 2023 року по квітень 2026 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скористався правом надання відзиву, який 29 травня 2026 року направлено його представником до суду через систему «Електронний суд» в якому просив суд відмовити в задоволенні позлову в повному обсязі. Зазначив, що Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2026 року у справі № 212/318/26 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі однієї треті частини заробітку від усіх його доходів щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку починаючи з 06 січня 2026 року. Обставина визнається стороною Відповідача. Відповідач проходячи службу у збройних силах України ніколи не відмовлявся від обов`язків утримання дітей батьком яких він є. Позивачка в обґрунтуванні своїх вимог зазначає про понесення нею в період з травня 2023 року по квітень 2026 року значних додаткових витрат на дітей, пов`язаних із: лікуванням дітей, літнім оздоровленням, соціалізацією, розвитком здібностей, участю в освітніх заходах та використанням додаткових навчальних програм. Зазначені витрати здійснювалися виключно в інтересах дітей та є необхідними для їхнього повноцінного фізичного, психічного та соціального розвитку. З таким твердженням неможливо погодитися, адже на підтвердження своїх доводів позивачка не надає суду жодних належних доказів. Переписка у Viber та електронній пошті не може слугувати доказами понесення витрат без додавання розрахункових документів. З переписки Позивачки та Відповідача, долученої до позовної заяви, не вбачається обов`язку Відповідача компенсувати витрати, які можна віднести до особливих обставин. Повідомлення щодо необхідності оплати Відповідачем табору та школи. Зазначені послуги є соціальними та надаються безкоштовно. Безумовно, у кожній країні є приватні навчальні заклади, але навчання дітей у таких закладах відбувається за згодою обох батьків, адже необхідно розуміти можливість оплати таких закладів з боку батьків. Надалі Позивачка пропонує Відповідачу оплатити поїздку дітей на лижний курорт. Звертаю увагу суду, що діти не займаються лижним спортом, і тому понесення додаткових витрат на оплату лижного курорту разом із орендою лижного інвентарю не є обов`язком Відповідача. Позивачка не доводить систематичність відвідування дітьми занять із гірськолижного спорту. Купівля кухонного приладдя не є понесенням додаткових витрат на утримання дитини ( ОСОБА_6 ) та особливою схильністю дитини до навчання. Такою є й позиція щодо купівлі іншому сину ( ОСОБА_7 ) телефону та купівлі іншому сину ( ОСОБА_6 ) лектромобіля.

Надалі Позивачка пропонує Відповідачу прийняти фінансову участь у лікуванні зубів у дітей (пломбуванні); орієнтованою вартістю 800-1000 крон за одну пломбу. По-перше, Відповідач не має у розпорядженні валюти крон, а по-друге Позивачка взагалі не надає підтвердження понесення витрат на пломбування зубів дитини/дітей. Щодо планування відпочинку Позивачкою не надано жодних підтверджуючих доказів щодо організацію літнього відпочинку дітей, а тому це не підлягає врахуванню судом. Купівля нових меблів не є понесенням додаткових витрат пов`язаних з потребами дітей. Позивачка взагалі не обґрунтовує причини купівлі ліжок. Також Позивачка не обґрунтовує, яким чином купівля ковзанів впливає на розвиток певних здібностей дитини. ОСОБА_1 не довела систематичність відвідування дітьми занять із гірськолижного спорту. Щодо рекомендацій лікаря ортодонта Позивачка зазначає про проведення певних процедур зі щелепою дитини. При цьому не надає жодних підтверджуючих документів, якими доводить таку необхідність. Рекомендації лікаря не були пов`язані з каліцтвом чи тяжкою хворобою дитини.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та пояснила, що всі зазначені нею платежі здійснювалися в інтересах дітей.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами, і оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року (справа 177/2412/23, 2/212/1350/24) шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 25.03.2024.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2026 року (справа 212/318/26, 2/212/2247/26) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини заробітної плати (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 січня 2026 року, до дасягенння найстаршою дитино повноліття.

На підтвердження позову ОСОБА_1 подала зведену таблицю витрат, матеріали з підтвердженнями оплати, листування з відповідачем, матеріали щодо отриманих коштів на утримання дітей, довідку про доходи відповідача за 2025 рік та копію рішення у справі про стягнення аліментів.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини та іншими міжнародними договорами України, а регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Стаття 141 СК України передбачає рівність прав та обов`язків матері й батька щодо дитини. За статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Звичайні та передбачувані витрати на харчування, одяг, взуття, шкільне приладдя, повсякденне навчання, побутові потреби й загальний розвиток дитини охоплюються обов`язком з її утримання та, зокрема, аліментними платежами.

Згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів, а також той з батьків, до кого вимогу про стягнення аліментів не було подано, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах у разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Отже, сам факт витрачання одним із батьків коштів на дитину не є достатнім для застосування статті 185 СК України. Позивач повинен довести сукупність юридично значущих обставин: існування конкретних особливих обставин щодо дитини; необхідність і розумність відповідної витрати; фактичне понесення витрати саме позивачем; її розмір, дату, призначення та безпосередній зв`язок із потребами конкретної дитини; а також обставини, які дають змогу визначити справедливу частку участі іншого з батьків.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Правовий підхід до застосування статті 185 СК України полягає в необхідності розмежовувати основні витрати на утримання дитини та додаткові витрати, спричинені індивідуальними особливими обставинами. Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 витрати було визнано додатковими через доведену хворобу дитини та медично рекомендований спеціальний режим харчування. У постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 545/819/18 суд врахував докази конкретних спортивних здібностей і досягнень дитини.

Водночас у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 зазначено, що придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя належить до звичайних витрат, які поглинаються аліментними платежами. У постанові від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором і придбання посібників без доведених особливих обставин не віднесено до витрат у розумінні статті 185 СК України.

Позивачка обмежилася загальним посиланням на лікування, оздоровлення, соціалізацію, розвиток здібностей, освітні заходи та додаткові навчальні програми. Проте не навела окремого, послідовного розрахунку щодо кожної дитини та кожної витрати із зазначенням конкретної особливої обставини, яка її викликала.

Матеріали справи не містять достатньої сукупності медичних висновків, призначень лікарів, рецептів або інших документів, які б давали змогу співвіднести кожний заявлений платіж за лікування з конкретним захворюванням дитини та встановити необхідність відповідної послуги чи придбання. Самі платіжні документи, за відсутності належного підтвердження їх призначення, не доводять характеру витрати як додаткової.

Щодо витрат на розвиток здібностей, соціалізацію та освітні програми позивачкою не подано належних доказів індивідуальних здібностей або досягнень кожної дитини, рекомендацій педагогів чи інших спеціалістів, умов відповідних програм, періоду їх відвідування та вартості саме для конкретної дитини. Не доведено також попереднє погодження сторонами тих витрат, які за своїм характером могли залежати від вибору форми навчання або дозвілля.

Зведена таблиця витрат складена самою позивачкою та є її розрахунком. Такий документ може систематизувати інші докази, однак сам по собі не підтверджує факту придбання товару чи отримання послуги, її призначення, необхідності та зв`язку з особливими обставинами. Подані квитанції, банківські виписки й зображення платежів у сукупності не усувають недоліків розрахунку, оскільки не дають можливості достовірно визначити, яка саме частина загальної суми стосується ОСОБА_7 , яка - Назара, які платежі є звичайними витратами на утримання, а які - додатковими витратами у значенні статті 185 СК України.

Посилання позивачки на розмір доходу відповідача, нерегулярність перерахування коштів і орієнтовну різницю між фактичними переказами та однією третиною його доходу не доводять заявленої вимоги. Належне виконання рішення про стягнення аліментів, наявність або відсутність заборгованості та розмір основного утримання є окремими правовими питаннями й не замінюють доказування особливих обставин та конкретних додаткових витрат за статтею 185 СК України.

Крім того, позивачка просить покласти на відповідача 100 відсотків заявлених витрат, однак не навела обставин, які б виправдовували повне звільнення її від участі у таких витратах. Закон виходить із рівного обов`язку батьків щодо дитини, а конкретний розмір участі кожного визначається судом з урахуванням матеріального і сімейного стану сторін, характеру особливих обставин та доведеного обсягу витрат. Відомості лише про дохід відповідача не є достатньою підставою для покладення на нього всього фінансового тягаря.

Суд не вправі самостійно формувати замість сторони підстави позову, відшукувати у масиві платіжних матеріалів окремі можливі витрати, визначати їх призначення на припущеннях або складати новий розрахунок. Часткове задоволення позову можливе лише тоді, коли належними та допустимими доказами встановлено хоча б відокремлену частину вимоги та її точний розмір. У цій справі такого доказового розмежування не здійснено.

Таким чином, позивачкою не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами існування особливих обставин щодо кожної дитини, необхідність конкретних витрат, їх фактичне понесення в заявленому обсязі, призначення, період і розмір участі відповідача. Тому правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 127423 грн 35 коп. додаткових витрат на дітей відсутні, а позов задоволенню не підлягає.

Позивачка відповідно до закону звільнена від сплати судового збору за вимогою про оплату додаткових витрат на дитину. Доказів понесення відповідачем інших судових витрат та заяви про їх розподіл суду не подано, тому питання про їх стягнення суд не вирішує.

Керуючись статтями 7, 141, 180, 185 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт