Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №179/1313/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6083/26 Справа № 179/1313/24 Головуючий у першій інстанції: Кравченко О.Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Професійно-технічного училища №88 на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Кравченко О.Ю. від 17 березня 2026 року по справі за скаргою Професійно-технічного училища №88, заінтересовані особи – Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , на рішення державного виконавця,–

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Професійно-технічне училище №88 звернулось до суду з даною скаргою, посилаючись на те, що постановою старшого державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харченко Т.В. від 21.01.2026 відкрито виконавче провадження №80049671 з виконання виконавчого листа Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по справі №179/1313/24, виданого 16.01.2026, яким стягнуто з Професійно-технічного училища №88 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3016,00 гривень. 29 січня 2026 року Професійно-технічне училище №88 ознайомилось з постановою про відкриття виконавчого провадження. За результатами ознайомлення, Професійно-технічне училище №88 звернулось до старшого державного виконавця із заявою від 29 січня 2026 року вих.№58, згідно з текстом якої повідомляло, що виконання вищезазначеного виконавчого листа не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, однак вказана заява була проігнорована державним виконавцем. Крім того, державним виконавцем було прийнято постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2026, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21.01.2026, про арешт коштів боржника від 21.01.2026, про розшук майна боржника від 28.01.2026. Професійно-технічне училище №88 є бюджетною установою. Положення п.п.133.4.6 ПКУ встановлюють, що до неприбуткових організацій, які відповідають вимогам п.133.4 ПКУ і не є платниками податку на прибуток, зокрема, можуть бути віднесені навчально-виховні заклади, які є бюджетними установами. Згідно зі Статутом ПТУ №88 (пункт 1.1) Професійно-технічне училище №88 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Відповідно до пункту 7.9 Статуту, майно училища, у тому числі: навчальні, виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти, є об`єктами державної власності, що закріплюються за училищем на праві оперативного управління. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів із державних органів, державного або місцевих бюджетів чи бюджетних установ виконуються не органами примусового виконання, а органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таким органом є Державна казначейська служба України, яка не виконує функцій державного виконавця в розумінні Закону, однак здійснює безспірне списання коштів на підставі судових рішень, що набрали законної сили. Процедура виконання таких рішень регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845, затверджених постановою КМУ від 03.08.2011 року. У разі набрання судовим рішенням законної сили, стягувач звертається до територіального органу Казначейства із заявою про виконання. Таким чином, стягнення коштів з державного або місцевих бюджетів – чітко врегульований нормативно визначений процес, ключовим виконавцем якого є Державна казначейська служба України, що діє виключно в межах наданих їй повноважень та відповідно до чинного законодавства. Із наведеного вбачається протиправність рішення державного виконавця про відкриття провадження з виконання виконавчого листа, який не може бути виконаний органами державної виконавчої служби, а підлягає виконанню державною казначейською службою. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Разом з тим, в ситуації, яка склалася з протиправним відкриттям виконавчого провадження, арештом коштів та розшуком майна бюджетної установи та подальшим ігноруванням державним виконавцем приписів ст.ст.6, 9 Закону України «Про виконавче провадження», рішення державного виконавця є протиправним. Тому скаржник просив визнати неправомірними рішення старшого державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харченко Тетяни Володимирівни у виконавчому провадженні №80049671 про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2026, про стягнення виконавчого збору від 21.01.2026, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21.01.2026, про арешт коштів боржника від 21.01.2026, про розшук майна боржника від 28.01.2026, та зобов`язати посадову особу Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до повноважень якого входить усунення порушення, повернути стягувачу виконавчий лист Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по справі №179/1313/24, виданий 16.01.2026, яким стягнуто з Професійно-технічного училища №88 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3016 гривень та припинити чинність заходів примусового виконання.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року (провадження №4-с/179/4/26) в задоволенні скарги Професійно-технічного училища №88 в частині визнання неправомірними рішень старшого державного виконавця Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харченко Т.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №80049671 від 21.01.2026, про арешт коштів боржника від 21.01.2026, про розшук майна боржника від 28.01.2026 та зобов`язання посадової особи Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до повноважень якої входить усунення порушення, повернути стягувачу виконавчий лист Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по справі №179/1313/24 від 16.01.2026, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3016 гривень та припинити чинність заходів примусового виконання - відмовлено. Провадження у справі за скаргою Професійно-технічного училища №88 в частині вимог про визнання неправомірними рішень старшого державного виконавця Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харченко Т.В. про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні №80049671 від 21.01.2026 – закрито.

В апеляційній скарзі Професійно-технічне училище №88, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 у справі №179/1313/24 позовні вимоги Професійно-технічного училища №88 задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із жилих приміщень учнівського гуртожитку ПТУ №88, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2025 рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з Професійно-технічного училища №88 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9084,00 грн., а саме по 3016,00 грн. кожному.

16.01.2026 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист №179/1313/24 про стягнення з Професійно-технічного училища №88 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 3016 грн.

Постановою старшого державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Харченко Т.В. відкрито виконавче провадження №80049671 з виконання вищезазначеного виконавчого листа про стягнення з ПТУ №88 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 3016 грн. (а.с. 7).

Також старшим державним виконавцем Самарівського ВДВС Харченко Т.В. 21.01.2026 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №80049671 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №80049671 (а.с. 8, 9).

Постановою старшого державного виконавця Самарівського ВДВС Харченко Т.В. від 21.01.2026 у ВП №80049671 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ПТУ №88, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3685,20 грн (а.с. 10).

Постановою старшого державного виконавця Самарівського ВДВС Харченко Т.В. від 28.01.2026 у виконавчому провадженні №80049671 оголошено в розшук майно боржника ПТУ №88 (а.с. 11).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Таке положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства .

У статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, статтею 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №200/7261/13-ц викладено такі висновки:

"35. Порядок виконання рішень визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

36. За правилами пункту 3 Порядку виконання рішень рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

37. За положеннями зазначеного Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган ДКС України надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган ДКС України може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

38. Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що ДКС України не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду".

У постанові від 20.05.2019 у справі №905/2838/17 Верховний Суд дійшов таких висновків:

положення частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів узгоджуються зі статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних підприємств, установ, організацій або юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства унормовані приписами не статті 3, а статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

боржник у даній справі є державною організацією, а тому господарськими судами вірно зазначено що посилання Служби автомобільних доріг в Донецькій області на частину другу статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є безпідставними, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами вказаних законодавчих норм та відповідно суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Служби автомобільних доріг в Донецькій області та обґрунтовано відмовили в її задоволенні.

Судом також установлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою Професійно-технічне училище є державною організацією (установа, заклад).

Відповідно до статуту, Професійно-технічне училище №88 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.

Училище є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України (пункт 2.2 Статуту Професійно-технічного училища №88).

Згідно пункту 7.4 розділу 7 Статуту Професійно-технічного училища №88, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України №1539 від 15.12.2016, визначено додаткові джерела фінансування, а саме: кошти, одержані за первину професійну підготовку кваліфікованих робітників понад державне замовлення, Професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами в межах ліцензованих обсягів, у тому числі підготовку і перепідготовку робітників та за замовленням служби зайнятості населення; плата за надання додаткових освітніх послуг; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень та надання інших послуг населенню; доходи від надання в оренду приміщень; споруд, обладнання, в установленому законодавством порядку; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; кошти, що отримані училищем за надання платних послуг, визначених Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.

Виходячи з викладеного, враховуючи положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; приймаючи до уваги, що Професійно-технічне училище №88 не є державним органом, - колегія дійшла висновку, що примусове виконання судового рішення про стягнення з Професійно-технічного училища №88 на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3016,00 грн як з державної організації (установи) в розумінні статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Посилання апелянта на положення частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не може оцінюватися відокремлено від положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який є спеціальним законом та визначає особливості виконання судових рішень залежно від правового статусу боржника.

Аналіз статей 3 та 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» свідчить, що законодавець розмежував порядок виконання судових рішень залежно від того, чи є боржником державний орган, чи державне підприємство, установа або організація. Якщо боржником є державний орган, виконання рішення здійснюється органами Казначейства шляхом безспірного списання коштів у порядку, визначеному статтею 3 цього Закону. Натомість щодо державних підприємств, установ та організацій статтею 4 Закону передбачено інший механізм виконання, а саме – у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням спеціальних особливостей, визначених цим Законом.

Отже, сама по собі обставина, що боржник є бюджетною установою та обслуговується органами Державної казначейської служби України, не свідчить про відсутність повноважень органу державної виконавчої служби на відкриття виконавчого провадження. Органи Казначейства відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» не є органами примусового виконання рішень, а здійснюють гарантоване державою безспірне списання коштів лише у випадках та порядку, визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №200/7261/13-ц, відповідно до яких органи Державної казначейської служби України не є органами примусового виконання судових рішень і не здійснюють заходів примусового виконання у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а забезпечують виконання судових рішень у спосіб та у випадках, передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідний підхід висловлено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20 травня 2019 року у справі №905/2838/17, у якій зазначено, зокрема, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно застосовувати у взаємозв`язку зі статтями 3 та 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а виконання рішень про стягнення коштів з державних установ здійснюється державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням спеціальних особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Оскільки Професійно-технічне училище №88 є державною організацією (установою), а не державним органом, має самостійний баланс, додаткові джерела фінансування, спірні правовідносини регулюються статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». За таких обставин відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не порушує порядку виконання судових рішень, визначеного спеціальним законом. Саме у межах такого виконавчого провадження, за наявності підстав, передбачених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», реалізовується подальший механізм гарантованого державою виконання рішення за участю органів Казначейства.

Відповідно до вимог ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи, що старший державний виконавець Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Харченко Т.В. правомірно відкрила провадження №80049671 з примусового виконання виконавчого листа від 16.01.2026 №179/1313/24 про стягнення з ПТУ №88 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 3016 грн, місцевий суд обґрунтовано залишив без задоволення скаргу в частині визнання неправомірними рішень (постанов) про відкриття виконавчого провадження ВП №80049671 від 21.01.2026, про арешт коштів боржника від 21.01.2026, про розшук майна боржника від 28.01.2026 та зобов`язання посадової особи Самарівського ВДВС, до повноважень якої входить усунення порушення, повернути стягувачу вказаний виконавчий лист і припинити чинність заходів примусового виконання.

За змістом частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і накладенням штрафу (див. постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року в справі № 344/10498/16-ц (провадження № 61-489св23), від 19 лютого 2024 року в справі № 755/9542/22 (провадження № 61-6953св23)).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час подання скарги в лютому 2026 року та на час постановлення оскаржуваної ухвали від 17.03.2026) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» було установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справах № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 1915/1868/2012 (провадження № 14-353цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 344/21436/18 (провадження № 14-596цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 705/1804/13-ц (провадження №14-566цс19).

Таким чином справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з викладеним вище, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вимог скарги Професійно-технічного училища №88 про визнання неправомірними рішень старшого державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харченко Т.В. від 21.01.2026 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні №80049671, оскільки зазначена категорія спорів підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Колегія звертає увагу, що Закон №4833-IX від 07.04.2026 в частині внесення змін до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (якою передбачено, зокрема, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ) набрав чинності з 24.04.2026, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали в даній справі.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, перевіривши правильність оскаржуваного судового рішення на час його ухвалення, - апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала місцевого суду є законною і обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Професійно-технічного училища №88– залишити без задоволення.

Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

А.В. Гапонов