Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №205/8461/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/8461/26

Номер провадження3/205/2213/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов протокол серії ДП № 008518 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу 10.06.2026 об 11:30 на Дніпровському водосховищі у Діївських плавнях виявлено ОСОБА_1 , який здійснював лов водних біоресурсів у забороненому місці, а саме на нерестовищі, у період нересту, при встановленій добовій нормі вилову, яка дорівнює нулю; виловлена риба: карась сріблястий 4 шт вагою 1,2 кг, чим перевищив добову норму на 1,2 кг. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пп.12 п.5 р.IV, пп.6 п.3р IV «Правил любительського рибальства.

На підтвердження винуватості вказаної особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, суду надано опис знарядь незаконного добування водних живих ресурсів, плавучих, транспортних засобів, зброї та боєприпасів, спеціальних документів, водних живих ресурсів, згідно з яким вилучену у ОСОБА_1 рибу випущено у природне середовище у живому вигляді; розрахунок збитків; такси для обчислення розміру шкоди та реквізити для відшкодування збитків.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пояснив, що жодних покажчиків або табличок у місці вилову про те, що воно є забороненим місцем, не було.

Дослідивши обставини справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.

Частиною 4 ст.85 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Згідно з протоколом ОСОБА_1 інкриміновано вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, а також іншими документами.

Порядок оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано положеннями Інструкції з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 101 від 09.04.2003.

Так, пунктами 2.1., 2.6., 2.7. Інструкції передбачено, що при вчиненні громадянами правопорушень уповноважені на те посадові особи органів рибоохорони згідно із статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол ) згідно з додатком. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, серед іншого, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, власні імена, по батькові (за наявності), адреси місця проживання або реєстрації свідків і потерпілих (якщо такі є) тощо.

Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи про адміністративні правопорушення у місцях, визначених посадовими особами органів рибоохорони, яким надано право розгляду таких справ або прийняття рішення щодо направлення їх на розгляд до суду.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (запис з фото- і відеозйомки (за наявності)) та інші матеріали, що підтверджують факт учинення адміністративного правопорушення.

У разі наявності свідків і потерпілих протокол можуть підписувати також ці особи.

Порушник має право додати до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви відмови від підпису.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ДП №008518, суд дійшов таких висновків.

Положеннями п.3 розділу І Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022, визначено, що нерест – це процес масового природнього відтворення водних біоресурсів, який відбувається протягом строку, обумовленого кліматичними та біологічними умовами; нерестовище - частина рибогосподарського водного об`єкта на якій відбувається нерест, межі якої визначаються у встановленому цими Правилами порядку.

Пунктом 8 розділу І Правил встановлено, що переліки меж нерестовищ у період нересту та зимувальних ям у період зимівлі водних біоресурсів, а також зміни строків заборони на добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) затверджуються наказами органів рибоохорони у відповідних районах діяльності на підставі науково-біологічних обґрунтувань наукових установ, а у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, за погодженням із спеціальними адміністраціями установ природно-заповідного фонду.

Підпунктом 6 пункту 3 розділу IV Правил встановлено заборону добування (вилов) на нерестовищах у період нересту, в тому числі з берега.

Відповідно до розділу ІІ додатку 3 до Правил (Місця та строки заборон добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах)) встановлено заборону добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) на території України у визначені строки.

Підпунктом 12 п.5 р.IV Правил встановлено заборону добування (вилов) водних біоресурсів у заборонених місцях, у тому числі в межах добової норми добування (вилову).

Підпунктом 6 п.3р.IV Правил встановлено заборону добування (вилову) на нерестовищах у період нересту, в тому числі з берега.

Суд зауважує, що ч.4 статті 85 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює вказану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Разом з тим, протокол не містить посилань на конкретні положення нормативно-правових актів, норми яких порушено особою, а саме акту, яким встановлено період нересту на водоймах Дніпропетровської області; акту, яким встановлено перелік нерестових ділянок на водоймах, підконтрольних Управлінню державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області тощо.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення в порушення ст.256 КУпАП та п.2.6 Інструкції з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення. Зазначення ж місця на Дніпровському водосховищі «Діївські плавні», площа яких становить 203 га згідно наказу №32 від 27.03.2026 Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області, не можна вважати визначенням конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення.

За відсутності таких відомостей суд вважає протокол ДП № 008518 таким, що не відповідає вимогам закону.

Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (постанова ВП ВС від 22.01.2025 № 335/6977/22).

Окрім того, суд зауважує на те, що у протоколі зазначено про наявність свідка правопорушення, яким є працівник Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області.

Проте суд зазначає, що згідно усталеної практики Верховного Суду цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. А обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Однак суд вважає, що єдиним доказом вчинення правопорушення не можуть бути пояснення зацікавлених осіб, а тому вони не можуть вважатися допустимим доказом (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17).

Інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду не надано.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, була висловлена правова позиція про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи відсутність у даній справі належних та беззаперечних доказів факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , беручи до уваги відсутність у суду права самостійно редагувати фабулу адміністративного правопорушення та права відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 85 КУпАП, є недоведеним, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.7, 245, 247, 251, 280, 283, 284, 287-289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.85 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.М.Дахно