Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №204/2351/19 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/2351/19

Провадження № 1-кп/204/53/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12019040680000239, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, 05 лютого 2019 року у невстановлений в ході досудового розслідування час, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязнених відносин з раніше йому знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині – потерпілому ОСОБА_7 , визначив життя останнього, як об`єкт своїх злочинних дій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_5 , знаходячись за місцем свого проживання за вищевказаною адресою, взяв невстановлений в ході досудового розслідування предмет, зовні схожий на сокиру та, утримуючи його при собі, прослідував з потерпілим ОСОБА_7 на місток, розташований поблизу будинку № 34 по вул. Безлісній у м. Дніпро.

Після чого, ОСОБА_5 , доводячи свій злочинний умисел до кінці, 05 лютого 2019 року приблизно о 01 годині 45 хвилин, знаходячись на містку, розташованому поблизу будинку № 34 по вул. Безлісна в м. Дніпро, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи наслідки своїх дій у вигляді смерті, наніс ОСОБА_7 не менше одного удару невстановленим в ході досудового розслідування предметом, зовні схожим на сокиру в область шиї, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_7 не настали з причин, що не залежали від його волі, оскільки після спричинення тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, своєчасно звернувшись за медичною допомогою.

Внаслідок спричинених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичного експерта № 934е від 26 березня 2019 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: різаної рани на правій бічній поверхні шиї в середній третині з переходом частково на передню поверхню, різаної рани на підборідді по центру з переходом ліворуч та частково в підщелепну область, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Суду показав, що все починалось із того, що він разом із потерпілим з 04 на 05 лютого 2019 року вживали алкогольних напої по вул. Безлісній, номер будинку чи 17 чи 21, це був будинок потерпілого. Зустрілися біля 21 години. Випивали та гуляли всю ніч. Він разом із потерпілим в той день пили коньяк, який наливали із п`ятилітрової пляшки. Сиділи відпочивали, кидали сокиру в дерево і якось так вийшло, що він не побачив, як попав в область плеча потерпілого. Потерпілий одразу крикнув, почав кричати й побіг. Сокиру він та потерпілий кидали, коли прогулювались у балці. Вказана балка знаходилась від домоволодіння потерпілого метрів в 700. Ці події всі відбувались близько другої години ночі. Він із потерпілим тоді були лише вдвох. Він після цього, побачивши, що потерпілий побіг, пішов до себе додому. У нього із потерпілим були завжди гарні відносини, сварок не було. Після цих подій, він пішов додому, потім приїхали працівники поліції та він вийшов до них у двір. На даний час він із потерпілим знайомі більше двадцяти років, а на час вказаної події більше чотирнадцяти років. У нього із потерпілим не було жодних конфліктів, у них завжди було все добре. Він не надавав потерпілому медичної допомоги, оскільки потерпілий одразу побіг із місця. Спочатку коли потерпілий побіг, то він не зрозумів у чому справа, він злякався від того, що трапилося. Він не забирав сокиру та не бачив куди саме попав потерпілому. Він не може сказати, чому потерпілий сказав, що він навмисно цілився у потерпілого, оскільки він кидав саме у дерево сокиру. Крім нього у дерево кидав сокиру також й потерпілий. Він, так як і потерпілий, перебував у стані алкогольного сп`яніння, можливо на той момент потерпілому щось здалося. Він кинув у дерево сокиру, яка відскочила від дерева та попав потерпілому у плече. Потерпілий перебував від дерева, у яке він кидав сокиру, на відстані 1,5 метри. Обвинувачений підняв сокиру та кинув її, а потерпілий у цей час крикнув. Обвинувачений не мав наміру наносити ушкодження потерпілому. Він не бачив потерпілого коли кидав сокиру, оскільки потерпілий не стояв на одному місці. Він не може пояснити, як саме це все трапилося. Де він взяв сокиру сказати не може. Він не носив вказаний сокиру разом із собою. Він разом із потерпілим після розпивання алкогольних напоїв взяли вказану сокиру та пішли до балки покидати її. Кому саме належить вказана сокира він не знає, однак, можливо, вона належала потерпілому, оскільки у себе із дому він її не брав. Він разом із потерпілим у той момент були добряче п`яні. Він із потерпілим розпивали алкогольні напої ще із вечора. Стан сп`яніння у нього із потерпілим був сильним, однак вони могли йти та не падали. Хто саме із них у той день взяв сокиру він повідомити не може. Також він не може повідомити, хто із них ніс вказану сокиру до балки. Коли вони йшли до балки, то не кидали сокиру, оскільки там всюди був паркан. Під час розпивання алкоголю не було жодних суперечок. Він прийшов із коньяком до потерпілого і більше нікуди не ходив. Коли він брав сокиру із землі та коли кидав її у дерево, він не бачив де був потерпілий. Потерпілий був за його спиною. Освітлення у той час було поганим, оскільки це була балка. Колір одягу, у який вони були одягнуті, він не пам`ятає. Він побачив, що потерпілий схватився за плече та побіг. До моменту отримання потерпілим ушкоджень вони були у балці близько 30 хвилин. Він та потерпілий кидали сокиру по черзі в балці. Він не пам`ятає про що вони спілкувались тоді, у них конфлікту не було. Він злякався та не зрозумів, що трапилося та й пішов додому. У нього більше проваджень кримінальних не має. Є сім`я, він одружився, зараз планує племінницю дружини взяти під опіку. Працює неофіційно, таксує. Він не вживає алкогольні напої.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 надав суду показання про те, що 4 чи 5 лютого 2019 року він домовився із обвинуваченим посидіти поспілкуватися та випити коньяку. Вони посиділи, потім він пішов проводити додому обвинуваченого. Після цього, довівши обвинуваченого додому, ОСОБА_5 зайшов до себе додому, після чого вийшов із будинку вже тримаючи в руці сокиру для рубки дерев із довгою ручкою. Пішли прогулятись у балку. Коли вони зупинились у балці, то він відчув удар, однак сказати чим саме його вдарили він не може, у нього тоді був шоковий стан, він побіг додому. В той день він втратив багато крові, потім його повезли в лікарню де йому зашили рану. Він не може пояснити, як це все відбулося. Перед тим, як надавати покази слідчому він добу не спав, він міг тоді наговорити зайвого. В той день, коли вони зустрілись із ОСОБА_5 вже було темно, це було ближче до 23 години ночі. Вони посиділи у нього вдома, випивали. Коли він разом із ОСОБА_5 йшов до балки, окрім сокири він більше нічого не бачив у обвинуваченого. Він вже не пам`ятає про що він разом із обвинуваченим спілкувався. Коли вони спустились в балку, він почув шаркотіння, потім відчув сильний біль та побіг додому, удар був нанесений в область підборіддя. Він разом із ОСОБА_5 стояли спілкувались обличчям один до одного, потім він відволікся, повернув голову та відчув удар у зв`язку із чим і побіг додому, оскільки у нього дуже сильно текла кров, він не знає, що при цьому робив обвинувачений. Він додому добіг за дві хвилини, розбудив бабусю та викликав швидку допомогу. Він розповів, що обвинувачений йому наніс удар. Зараз він не може пояснити, чому на досудовому розслідуванні він надавав інші покази та міг наговорити зайвого у зазначені того, що обвинувачений за ним гнався із сокирою. Від отриманого тоді шоку він запригнув на сусідський сарай задля того, щоб подивитись, чи не біжить за ним обвинувачений, у нього тоді був шоковий стан, він не розумів, що відбувається. На сараї він пробув близько 15 секунд. Дах сараю від місця, де його вдарив обвинувачений, знаходиться на відстані 150 м., потім він зістрибнув із даху сараю та побіг додому, при цьому обвинуваченого він не бачив. Він не бачив, чим вдарив його обвинувачений. Він не знає, чи щось ще було у обвинуваченого крім сокири, він не знає, в якій руці обвинувачений тримав сокиру. Під час проведення слідчого експеременту він не все пам`ятав, однак працівники поліції говорили йому, щоб він згадував все, як відбувалось, однак він не міг повідомити, в якій саме руці тримав сокиру обвинувачений, оскільки він не бачив цього та не бачив, чим саме обвинувачений наніс йому удар. Швидка допомога приїхала через 15 хвилин після виклику, йому зашили підборіддя та шию, після чого відвезли до райвідділку. Із обвинуваченим у нього не було ніяких конфліктів. Він не запитував у обвинуваченого навіщо той взяв із собою сокиру. Коли він із обвинуваченим стояли у балці, то на вулиці було вже темно. Він деякі події пригадати не може через шоковий стан та біль від рани. Він спілкувався із обвинуваченим дружелюбно, між ними ніколи не було конфліктів. Він вважає, що мотиву для його вбивства у обвинуваченого не було. Він того дня випив 100 гр. коньяку, а обвинувачений випив 400 гр. Обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння. Потім, коли він повернув вліво і ще не встиг повернути голову назад, відчув удар, між ними була відстань 1 метр. У нього була глибока рубана рана.

Допитаний в судовому засіданні 02 квітня 2026 року потерпілий ОСОБА_7 суду надав покази про те, що під час судових засідань, коли у нього був адвокат, вони дійсно зійшлись на тому, щоб ОСОБА_9 не саджати до в`язниці, оскільки вони домовились між собою. На даний момент у нього проблеми з зубами. Щодо подій, то вони йшли розбивати чавунну ванну. Від того міста, де його ОСОБА_9 вдарив сокирою, ще метрів 250 приблизно, від мостика. Якщо пройти міст, там йде розвилка, поворот на ліво, там ріс очерет та валялась ванна, Чому ОСОБА_9 його вдарив одразу за мостом, він досі не може зрозуміти. Ситуація була така, що ванну вони не розбили, обвинувачений його вдарив сокирою, а він від обвинуваченого побіг. Коли він втікав від обвинуваченого, той навздогін за ним біг та кричав. Після удару, він одразу зрозумів, у нього полетіли зірки в очах та одночасно різкий тріск зубів. Він навіть коли біг, не обертався, але він розумів, що обвинувачений біг за ним із сокирою та кричав. Він не знає, що обвинувачений кричав та що в нього в голові було у той момент. Далі, він, коли почав бігти, а ОСОБА_9 за ним біг, там також є розвилка на його вулицю та на вулицю, де мешкав обвинувачений. Він побіг по стежці, по вказаній стежці перша сусідка тітка ОСОБА_10 , він застрибнув на дах, там навіть його кров залишалась на даху, а ОСОБА_9 побіг додому, можливо налякався. Коли він побачив, що обвинувачений вже не біжить за ним, він одразу спокійно пішов додому, просто тримаючи шапкою горло. Коли він прийшов додому, вдома була його бабуся. Він попросив бабусю викликати швидку, вона у нього почала питати, що сталось, а він їй почав пояснювати, що його вдарив ОСОБА_11 , чому той так вчинив він не знає. Приїхала швидка, його оглянули та одразу зранку його привезли в ГУНП, де його всі прокурори почали вмовляти, щоб він написав заяву на замах, але він цього робити не став. Він точно пам`ятає той день, вечір. Він разом із ОСОБА_9 в телефонному режимі домовились про зустріч. Обвинувачений прийшов до дому до себе, наскільки він знає, та взяв 0,5 коньяку, прийшов до нього додому, та вони сиділи у нього. Він випив близько 75 грам коньяку, більше він не став пити. ОСОБА_9 йому запропонував піти розбити ванну. Обвинувачений до нього вже прийшов підвипивший та перезбуджений. Подальше йому ОСОБА_9 запропонував піти розбивати ванну, сокиру ОСОБА_9 взяв з дому, хоча вони домовлялись, щоб він взяв санки, кувалду та мішок, для того, щоб розбити ванну, покласти в мішок, покласти на санки та повести, але ОСОБА_9 вийшов без нічого цього. Справа була в тому, що вони після того, як посиділи у нього, пішли до ОСОБА_9 до дому, він його почекав біля двору та він вже вийшов з сокирою. Наскільки він пам`ятає, у обвинуваченого у той період були проблеми з грошима, борги, кредити, наркотичні речовини. Обвинувачений вийшов із дому просто з сокирою, він у обвинуваченого тоді ще перепитав: «Чого ти вийшов з сокирою? », обвинувачений йому тільки посмыхнувся і все. Як будуть ділитись кошти за розбиту ванну він із обвинуваченим не обговорювали, він навіть на той момент не думав про це. Він разом із обвинуваченим раніше так не ходили. На той період він із обвинуваченим особливо не гуляв, рідко бачились, оскільки в той період у обвинуваченого була компанія не дуже, дивна взагалі. Він приїхав в ОСОБА_12 в кінці 2007-2008 року, та сім`я ОСОБА_9 купила дім тоді приблизно через тиждень після них. Його із обвинуваченим познайомила сусідка, знають один одного з дитинства. Він разом із обвинуваченим йшли поруч, коли обвинувачений вийшов з сокирою, він не пам`ятає в якій саме руці він її тримав. Коли обвинувачений вдарив його, він також не звернув увагу в якій руці останній тримав сокиру. Коли він розвертався, не встигнувши повністю повернутись, обвинувачений попав йому обухом в підборіддя. Він встиг зреагувати, зняв швидко шапку, притиснув, оскільки відчув, що у нього потекла кров, крові тоді він втратив немало. Гострою стороною сокири обвинувачений задів його шию, а обухом вдарив в підборіддя. Обвинувачений наніс йому один удар. Вдаривши його обухом, обвинувачений заді його напевно гострою частиною сокири. Він не бачив, яким чином обвинувачений наносив йому удар, але сила удару була настільки сильною, що обвинувачений майже зламав йому щелепу. Особисто він не бачив, як його вдарив обвинувачений. Момент удару був дуже швидкий, просто замахнулась рука та він отримав удар сокирою. У нього після вказаного удару полетіли зірки в очах, стиснувши зуби, він зняв шапку та побіг. В той час, коли ОСОБА_9 на нього замахнувся, ОСОБА_9 нічого не говорив. У той момент він разом із ОСОБА_9 зупинились, не пам`ятає о якій годині, для того, щоб подивитись чи не йде за ними хтось, щоб нікому не було чутно, коли вони би починати розбивати ванну. У той момент, йому просто захотілось повернутись, коли ОСОБА_9 йшов із сокирою, подивившись в лівий бік, побачив, що ОСОБА_9 в той момент стояв біля нього поруч, а коли він розвертався в ліву сторону, щоб подивитись чи йде хтось, не встигнувши розвернутись, одразу за секунду отримав удар. Відстань від того місця, де сталась подія та місця, де він ховався на даху, була приблизно метрів 70-100. Приходько, коли за ним біг, то щось кричав. Обвинувачений пробіг за ним десь метрів 20-30, пробіг міст, потім ще метрів 10 пробіг та все, він навіть не обертався, чув, як ОСОБА_9 біжить за ним. Можливо мигцем бачив ОСОБА_9 , коли він біг. Для себе він розцінював дії ОСОБА_9 як те, що він за ним біжить, як небезпеку, на той момент він напевно ніяк для себе це не розцінював, оскільки був у шоковому стані, а вже після того, як прийшов додому та попросив бабусю викликати швидку, зрозумів, що ОСОБА_9 хотів його вбити. Того дня, коли він разом із ОСОБА_9 вживали алкогольні напої, він знає, що у людей, з якими ОСОБА_9 спілкувався, була до нього неприязнь. Він займається спортом, а ОСОБА_9 зовсім інша людина, він та ОСОБА_9 зовсім різні люди. Коли вони пішли в балку, на момент події, перед ударом між ними була приблизна відстань 1-1,5 метри, ОСОБА_9 був від нього на відстані витягнутої руки, в одному кроці. Він точно не може сказати, чи скинув ОСОБА_9 сокиру та чи біг він з сокирою за ним, у той момент, коли він втікав точно сказати щодо цього не може, що ОСОБА_9 біг та кричав. У той момент, коли він втікав від ОСОБА_9 , між ними була відстань близько 15-20 метрів. На сьогоднішній день він каже правду. Фототаблиці, які маються в обвинувальному акті, відповідають дійсності, на фото зображений він, це вже відбувалось в ГУНП, коли у нього вже загоїлась рана. Щодо показань обвинуваченого про те, що вони кидали сокиру в дерево, він не знає, що сказати, але зазначив, що розумна людина вночі не буде кидати сокиру в дерева. Коли ОСОБА_9 в перше допитували, він взагалі сказав, що коли розбивалась ванна, сокира просто відскочила від ванни та попала у нього, але ванну через деякий час забрав чоловік ОСОБА_13 , він її особисто розбив та здав на метал. Він з ОСОБА_9 до ванної не дійшли та не розбивали. Він дізнався, щодо таких показань ОСОБА_9 від брата, була ситуація коли чоловіка забрали за грати, там сидів його брат, в момент коли ОСОБА_9 туди їхав, вийшло так, що ОСОБА_9 не зміг пояснити в телефонному режимі навіщо він це зробив, казав, що це випадково та, коли йому почали задавати питання, він почав казати, що сокира відскочила від ванни. Потерпілого ніхто не змушував давати ці показання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду надала показання про те, що потерпілий є її онуком. Ці події відбувались приблизно о 2019 році, взимку десь в лютому місяці. Того дня вона дивилась телевізор, це було близько 23 години вечора, коли до неї зайшов онук та повідомив, що посидить трішки із обвинуваченим. Об 24 години ночі або ж пізніше додому прибіг ОСОБА_7 , розбудив її та сказав викликати швидку допомогу, що вона й зробила. Вона запитала у ОСОБА_7 що трапилося, на що той повідомив: « ОСОБА_15 вдарив сокирою». Швидка допомога після виклику приїхала через десять хвилин. Після приїзду швидкої допомоги лікарі викликали на місце поліцію, співробітники якої приїхали до них вже тоді, коли потерпілого відвезли до лікарні на ж/м Західному. Коли ОСОБА_7 прибіг додому, то був наляканим та блідим. Вона не знає, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 трапилося, оскільки ОСОБА_7 не розповідав їй нічого. Коли ОСОБА_7 повернувся додому, то був одягнутий у куртку, однак тримався рукою за шию бо була кровотеча. Рана дуже кровила, оскільки кров була навіть на куртці. Вона запитувала у ОСОБА_7 за що ОСОБА_5 його вдарив, однак той їй відповів, що йому не відома причина, по якій ОСОБА_5 таке зробив. У ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не було причин для конфлікту. Вони із ОСОБА_5 є сусідами, оскільки мешкають тривалий час по одній вулиці. За ОСОБА_5 вона нічого поганого не чула, не бачила ніколи, щоб він перебував у стані сп`яніння. Чому виникла така ситуація їй не відомо. ОСОБА_7 є також спокійною людиною, не конфліктний. Рана у ОСОБА_7 була на підборідді. ОСОБА_7 того дня був одягнутий у куртку, а під нею була чи футболка чи майка. На підборідді у ОСОБА_7 була невелика рана, сказати чи була вона глибока вона не може, оскільки не дивилася. На куртці, в яку був одягнутий ОСОБА_7 були сліди крові. В районі щелепи та плеча ОСОБА_7 жодних ран не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду надав показання про те, що ці події відбувались давно, він лише бачив, що у обвинуваченого була сокира в руках. Він обвинуваченого знає візуально, живуть на одному районі. ОСОБА_7 знає також візуально. Вказані події відбувались на подвір`ї вул. Новошкільна. У обвинуваченого була сокира в руках. Він не пам`ятає чи перебував він тоді біля магазину АТБ та чи розпивав там спиртні напої, оскільки пройшло дуже багато часу. Він не був свідком нанесення удару сокирою потерпілому. Він так зрозумів, що між обвинуваченим та потерпілим відбулась суперечка. Обвинувачений був тоді збудженим, говорив, що «зараз знайду та приб`ю», говорив: «де він?». Конкретного ім`я обвинувачений не говорив. Він на той момент вживав алкогольні напої, а саме випив грам 700 горілки. Особисто він бачив у обвинуваченого сокиру. Моменту нанесення удару він не бачив. Він знайомий із обвинуваченим лише, як із людиною, з якою можливо сісти та випити. Між обвинуваченим та потерпілим були нормальні стосунки, вони були товаришами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду надав показання про те, що 04 лютого, взимку, він виїжджав зі своїм напарником на патрулювання. Під`їжджали до ОСОБА_12 , коли надійшов виклик про те, що людину побили сокирою. Вони поїхали на виклик. Коли приїхали на місце, там вже було декілька екіпажів. Зателефонували заявнику, однак там була бабуся потерпілого, яка їм описала хто саме наніс ушкодження потерпілому та де ця особа перебуває. Точну адресу проживання не зазначила. Коли вони підійшли до будинку, до них вийшов чоловік та жінка, це були батьки обвинуваченого. Вони запитали у них, де обвинувачений, а вони відповіли, що він відпочиває. Його колеги попросили дозволу у батьків зайти до будинку, розбудили обвинуваченого, після чого обвинувачений наніс удар його колезі. Він обвинуваченого впізнав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду надав показання про те, що тоді у нього була нічна зміна, дату він не пам`ятає. Місцем їх виклику було ОСОБА_12 . Виклик мав характер тілесних ушкоджень. Його екіпаж прибув на місце виклику самим першим, потім приїхав екіпаж, у якому перебував заступник командира взводу ОСОБА_19 . Вони, прибувши на місце, намагались зв`язатись із заявником. На той час заявник вже перебував у лікарні. На місці ними було встановлено можливе місце перебування підозрюваного. Він тоді наказав оточити домоволодіння, в якому перебував підозрюваний, щоб він не мав змоги непомітно вийти із будинку. ОСОБА_19 разом зі своїм напарником пішли до домоволодіння та почали стукати у вхідні двері. Після цього двері будинку відчинила жінка та вони почали із нею розмовляти. Після чого до них вийшов чоловік, який почав кликати підозрюваного, який вийшов разом із псом. Вказаний пес почав кидатися на ОСОБА_19 та його напарника, підозрюваний напевно хотів його спустити на них, виникла потасовка та ОСОБА_19 нанесли удар якимось предметом. То був лютий 2019 року. Обвинувачений на той момент перебував у збудженому стані, у нього була агресивна поведінка. Відбулася сутичка, у зв`язку із чим вони були вимушені застосувати до обвинуваченого фізичну силу та спеціальні засоби. Після цього, на місце проживання обвинуваченого було викликано СОГ, на яку вони достатньо довго чекали, близько години. Обвинувачений весь цей час перебував у автомобілі. До ОСОБА_19 з боку обвинуваченого була агресія. Обвинувачений був агресивним до всіх патрульних поліцейських, однак ОСОБА_19 був ближче до обвинуваченого, а тому обвинувачений і вдарив його. Якщо виклик несе безпосередню загрозу життю та здоров`ю, то вказане сповіщення приходить кожному екіпажу, а оскільки його екіпаж був саме ближче до місця вчинення події, то він приїхав першим. Він пам`ятає, що вони стояли у дворі, коли у обвинуваченого, чоловіка та жінки із патрульними поліцейськими трапився конфлікт. Погроз з боку патрульних поліцейських у бік обвинуваченого та інших осіб не було. Обвинувачений був в збудженому стані, всю розмову із патрульними поліцейськими вів батько обвинуваченого. Він повідомляв у зв`язку із чим вони прибули до вказаного домоволодіння, обвинувачений у той час перебував у дворі. Він не пам`ятає як на це у той момент відреагував обвинувачений. Обвинувачений на той час перебував у стані сп`яніння, оскільки у нього був запах алкоголю із порожнини рота, зіниці очей були розширені, було почервоніння обличчя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду надав показання про те, що він того дня знаходився з командиром ОСОБА_19 . Тоді, як він пам`ятає, була холодна пора року. Вони отримали виклик, а саме повідомлення від іншого екіпажу патрульних про допомогу. Вони вирушили до ОСОБА_12 . Із картки було відомо, що одна особа нанесла тілесні ушкодження іншій. На момент, коли вони прибули на місце, потерпілого вони не побачили. Двері будинку були зачиненими. Вони стукали в двері та вікна будинку. Після цього двері будинку відчинили батьки обвинуваченого. Коли їм відчинили двері, то вони одразу повідомили із приводу чого вони їх турбують, а саме те, що до поліції звернулись із заявою щодо обвинуваченого. Після цього, батько та мати обвинуваченого розбудили його, він був у п`яному вигляді. Коли до них вийшов обвинувачений, то висловлювався нецензурною лексикою, повідомляв, що він не бажає нікого бачити, погрожував їм, що спустить пса із цепу, і після чого пішов у напрямку пса. Його напарник пішов за обвинуваченим, де у них трапилася сутичка. У дворі було чоловік п`ять. Він не бачив, як обвинувачений бив його напарника, він дійсно бачив, що відбувалася сутичка. В результаті вказаної сутички обвинувачений вдарив його напарника по обличчю. Коли вони покидали місце події, то у ОСОБА_19 на обличчі з лівого боку біля ока було ушкодження. Він не бачив чи то сам вдарився ОСОБА_19 , чи його вдарив обвинувачений, він цього не бачив, оскільки було дуже багато людей. До обвинуваченого були застосовані спеціальні засоби, а саме кайданки, задля того щоб обвинувачений не чинив протиправних дій щодо себе та оточуючих. Ними також на місце було викликано слідчу групу. Саме ОСОБА_21 повідомив, що його вдарив в область обличчя, а саме лівого ока обвинувачений, про кількість ударів він не пам`ятає. У виклику було щось написано про те, що обвинувачений був знайомим із потерпілим, що точно було зазначено у виклику він не пам`ятає. Дійсно, він приїжджав у Чечелівський відділ поліції. Він не пам`ятає чи писав у відділку поліції щось власноруч. Він не ознайомившись із документами ніколи їх не підписує.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 липня 2020 року свідок ОСОБА_22 відмовилась від надання показань в порядку ст. 63 Конституції України.

Від допиту свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 сторони відмовилися.

Крім показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, вина обвинуваченого повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

-довідкою від 05 лютого 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_7 , 19 років, доставлений КСМР в приймальне відділення ФЗ «ДМБПЛЛ № 4» з діагнозом: різана рана шиї та підборіддя (а.к.п. 8 том № 1);

-протоколом огляду місця події від 05 лютого 2019 року, проведеного у присутності понятих, відповідно до якого, об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості, яка має ґрунтове покриття. На момент огляду розташована навпроти будинку АДРЕСА_2 . Зазначена ділянка місцевості являє собою фрагмент стежинки і знаходиться біля невеликого містка. На зазначеній ділянці на момент огляду обстановка не порушена, далі по периметру розташовані приватні одноповерхові житлові будинки (а.к.п. 9-11);

-протоколом огляду місця події від 05 лютого 2019 року, проведеного у присутності понятих, відповідно до якого, об`єктом огляду є допоміжна споруда поблизу сараю, розташована та прилеглій території буд. АДРЕСА_3 . В ході огляду поруч з вхідними дверима до сараю ОСОБА_14 добровільно видала працівникам поліції чорну майку зі слідами речовини бурого кольору та різнокольорову спортивну кофту зі слідами речовини бурого кольору (а.к.п. 14-18 том № 1);

-відповіддю Комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради від 11 лютого 2019 року, відповідно до якого, 05 лютого 2019 року о 01 годині 47 хвилин був здійснений виклик на адресу АДРЕСА_3 , до громадянина ОСОБА_7 . На виклик виїздила бригада екстреної медичної допомоги Новокодацької підстанції Дніпровської станції у складі лікаря з медицини невідкладних станів ОСОБА_26 та фельдшерів з медицини невідкладних станів ОСОБА_27 і ОСОБА_28 (а.к.п. 20 том № 1);

-карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 59 від 05 лютого 2019 року (а.к.п. 21-22 том № 1);

-диском із записом системи ОДС «103» (архіватор мовлення) щодо виклику за адресою АДРЕСА_3 (а.к.п. 25 том № 1);

-протоколом огляду місця події від 05 лютого 2019 року, проведеного у присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якого місцем огляду є територія домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . В ході проведення огляду надано довгу куртку із штанами чорного кольору, що належать ОСОБА_7 . В ході огляду куртки встановлено, що на її лицьовій стороні (спереду) наявні численні плями речовини бурого кольору схожої на кров. Плями розташовані в районі коміра, а також в районі замка типу «блискавка» (а.к.п. 35-44 том № 1);

-протоколом огляду місця події від 05 лютого 2019 року, проведеного у присутності понятих, відповідно до якого місцем події є відкрита ділянка місцевості, яка розташована на відстані близько 75 метрів на північний схід від будинку АДРЕСА_1 (а.к.п. 45-50 том № 1);

-протоколом огляду місця події від 05 лютого 2019 року, проведеного у присутності понятих, відповідно до якого об`єктом огляду є дах прибудови, яка розташована за будинком АДРЕСА_1 . В ході проведення огляду встановлено, що на даху, на шифері на відстані 20 см від краю шиферу з боку проїзної частини вулиці наявні плями речовини бурого кольору у кількості 5 штук. Як вказав ОСОБА_7 , на дах вказаного приміщення він залазив вночі 05 лютого 2019 року, коли втікав від ОСОБА_5 після спричинення тілесних ушкоджень (а.к.п. 51-55 том № 1);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2019 року, проведеного у проміжок часу з 12 години 00 хвилин по 12 годину 20 хвилин, у присутності ОСОБА_7 , відповідно до якого, ОСОБА_7 пояснив, що моменту нанесення удару він не пам`ятає, тому чітко вказати, яким чином був нанесений удар, він не може. В ході проведення слідчого експеременту потерпілий ОСОБА_7 відповів, що до нанесення йому удару він та підозрюваний знаходились у положенні один навпроти одного, обличчям один до одного на відстані витягнутої руки, близько 50 см. Потім потерпілий змінив своє розташування та став у положення, в якому він знаходився в момент нанесення йому удару, а саме в положенні боком до підозрюваного під кутом близько 30 градусів та на відстані витягнутої руки, тобто близько 50 см. При цьому потерпілий зазначив, що самого моменту нанесення удару він не бачив, проте оскільки на підборідді у нього рана лінійної форми, зазначив, що найбільш вірогідним є те, що удар був нанесений у нижню частину підборіддя, найбільш вірогідно, що удар був нанесений сокирою, яку підозрюваний утримував у правій руці, зазначає, що удар був один (а.к.п. 77-81 том № 1);

-довідкою № 1009 від 05 лютого 2019 року, яка була видана ОСОБА_29 , 28 років державним невропатологом, відповідно до якої було встановлено діагноз: забій м`яких тканин голови, гематома у правій виличній області. Травма хуліганська на робочому місці (а.к.п. 112 том № 1);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 лютого 2019 року, за участю свідка ОСОБА_30 , відповідно до якого свідок ОСОБА_31 повідомив, що зможе впізнати особу за характерними рисами обличчя, а саме за розміром носу та його формою, за розміром губ та їх формою, за розміром обличчя, розміром очей. Серед пред`явлених фотознімків, свідок впізнав особу зображену на фотознімку № 3, який 05 лютого 2019 року за адресою м. Дніпро, вул. Безлісна, буд. 45, заподіяв співробітнику поліції тілесні ушкодження. Відповідно до довідки, на фотознімку під № 3 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п. 121-123 том № 1);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 лютого 2019 року, за участю свідка ОСОБА_17 , відповідно до якого свідок ОСОБА_17 повідомив, що зможе впізнати особу за характерними рисами обличчя, а саме розміром носу та його формою, за розміром губ та їх формою, формою обличчя, розміром очей. Серед пред`явлених фотознімків, свідок впізнав особу зображену на фотознімку під № 1, як особу, який 05 лютого 2019 року за адресою м. Дніпро, вул. Безлісна, буд. 45, заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_29 . Відповідно до довідки на фотознімку під № 1 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п. 124-126 том № 1);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 лютого 2019 року, за участю свідка ОСОБА_20 , відповідно до якого свідок ОСОБА_20 повідомив, що зможе впізнати особу за характерними рисами обличчя, а саме за розміром носу та його формою, за розміром губ та їх формою. Серед пред`явлених фотознімків, свідок впізнав особу зображену на фотознімку під № 3, як особу, який 05 лютого 2019 року за адресою м. Дніпро, вул. Безлісна, буд. 45, заподіяв тілесні ушкодження співробітнику поліції. Відповідно до довідки на фотознімку під № 2 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п. 127-129 том № 1);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 лютого 2019 року, за участю потерпілого ОСОБА_29 , відповідно до якого потерпілий ОСОБА_29 повідомив, що зможе впізнати особу за характерними рисами обличчя, а саме за розміром носу та його формою, за розміром губ та їх формою, за розміром обличчя, розміром очей. Серед пред`явлених фотознімків, потерпілий впізнав особу, який зображений на фотознімку під № 4, як чоловіка, який 05 лютого 2019 року за адресою АДРЕСА_1 , заподіяв йому тілесні ушкодження. Відповідно до довідки на фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п. 130-132 том № 1);

-відповіддю Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 05 лютого 2019 року за вих. № 1194/41/19/02-2019, згідно якої першим на місце прибув екіпаж патрульної поліції в Дніпропетровській області в складі інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 лейтенанта поліції ОСОБА_29 (тел. НОМЕР_1 ), інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 лейтенанта поліції ОСОБА_20 (тел. НОМЕР_2 ) (а.к.п. 152 том № 1);

-протоколом обшуку від 14 лютого 2019 року, проведеного у проміжок часу з 15 години 00 хвилин по 17 годину 15 хвилин, за участю ОСОБА_22 , в присутності понятих, відповідно до якого було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку було виявлено та вилучено дві сокири, дві дерев`яні рукоятки від сокири, пляшка п`ятилітрова зі спиртним напоєм, взуття – берці (а.к.п. 166-171 том № 1);

-висновком експерта № 928е від 26 березня 2019 року, відповідно до якого на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, прийшов до наступного висновку. При огляді 05 лютого 2019 року у нього виявлене тілесне ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу в проекції правої гайморової пазухи. Виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді внутрішньо-шкіряного крововиливу не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя праворуч, яким могла бути і рука або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями. Виявлене у нього тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. На підставі «п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Враховуючи характер та локалізацію виявленого у нього тілесного ушкодження, ступень ознак його загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що воно спричинено незадовго до звернення за медичною допомогою в 16МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий в клопотанні. Враховуючи відсутність будь-яких об`єктивних ознак тілесних ушкоджень в області тулуба та кінцівок, конкретизувати положення потерпілого та нападаючого в момент нанесення тілесного ушкодження не можливо, оскільки тілесне ушкодження на обличчі могло бути отримано при різному розташуванні потерпілого та нападаючого. а також в різних положеннях останніх. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що воно могло бути спричинено і від однієї механічної дії. Враховуючи характер та локалізацію виявленого у нього тілесного ушкодження, а також відсутністю будь-яких інших тілесних ушкоджень на виступаючих частинах тіла, вважає не характерним спричинення його при падінні з висоти власного зросту, як з наданим тілу прискоренням так і без нього (а.к.п. 197-200 том № 1);

-висновком експерта № 934е від 26 березня 2019 року, відповідно до якого на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації, дані протоколу проведення слідчого експеременту та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, дійшли до наступних висновків: за даними медичної документації та при огляді у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: різаної рани на правій бічній поверхні шиї в середній третині з переходом частково на передню поверхню, різаної рани на підборідді по центру з переходом ліворуч та частково в підщелепну область. Виявлені у нього тілесні ушкодження на обличчі та шиї, спричинені від механічної дії твердого предмету (предметів) з обмеженою ріжучою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в область шиї та підборіддя, як могло бути і вістря сокири або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі пункту 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до звернення за медичною допомогою в 4МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий в клопотанні. Враховуючи відсутність будь-яких об`єктивних ознак тілесних ушкоджень в області тулуба та кінцівок, конкретизувати положення потерпілого та нападаючого в момент нанесення тілесних ушкоджень не можливо, оскільки тілесні ушкодження на шиї та обличчі могли бути отримані при різному розташуванні потерпілого та нападаючого, а також в різних положеннях останніх. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як однієї механічної дії. Спричинені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран, є не характерними для падіння з висоти власного зросту та удару об тупу тверду поверхню. Локалізація та характер виявлених у нього тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечить локалізації та характеру, на які вказує ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участі (а.к.п. 211-215 том № 1);

-висновком судово-психіатричного експерта № 69 від 25 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_5 у період інкримінованих йому діянь на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час не страждає. Як випливає з матеріалів кримінального провадження та теперішнього психіатричного обстеження в період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, іспитований не виявляв і ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а знаходився у стані простого алкогольного сп`яніння, про що свідчать дані про вживання ним спиртних напоїв в той день, його правильне орієнтування в навколишньому середовищі і особах, певна послідовність і цілеспрямованість дій, відсутність у його поведінці та висловлюваннях у той період часу ознак маячіння, галюцинацій, розладів свідомості або інших хворобливих порушень психічної діяльності, коли він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У теперішній час за своїм психічним станом іспитований також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.к.п. 225-227 том № 1);

-висновком експерта № 601 від 21 березня 2019 року, відповідно до якого у результаті дослідження зразка крові потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (а.к.п. 18-19 том № 2);

-висновком експерта № 517 від 14 березня 2019 року, відповідно до якого при дослідженні зразка крові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (а.к.п. 35-36 том № 2);

-висновком експерта № 652 від 28 березня 2019 року, відповідно до якого в слідах на куртці чоловічій зимового призначення (об`єкти №№ 1-10) та в слідах на кофті чоловічій спортивного призначення (об`єкти №№ 11-18) встановлена наявність крові людини. В слідах на майці чоловічій (об`єкти №№ 19-21) наявність крові людини не встановлена. При серологічному дослідженні крові в слідах на куртці (об`єкти №№ 1-10) та в слідах на кофті (об`єкти №№ 11-18) виявлений антиген В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження та групову приналежність крові потерпілого ОСОБА_7 , а саме те, що виявлений в слідах крові об`єктів №№ 1-18 антиген В є групо специфічним для його крові, не виключена можливість походження вказаних слідів за рахунок крові потерпілого (а.к.п. 51-55);

-висновком експерта № 653 від 28 березня 2019 року, відповідно до якого в слідах на ватному тампоні (об`єкт № 1) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні крові в слідах на ватному тампоні (об`єкт № 1) виявлений антиген В, що не виключає можливості походження крові у зазначеному об`єкті від особи (осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження та групову приналежність крові потерпілого ОСОБА_7 , а саме те, що виявлений в слідах крові об`єкту № 1 антиген В є групо специфічним для його крові, не виключена можливість походження вказаних слідів за рахунок крові потерпілого (а.к.п. 65-67 том № 2);

Що стосується висновку експерта № 5/4.6/286 від 29 березня 2019 року (а.к.п. 245-251 том № 1) та протоколу огляду предмету від 28 березня 2019 року (а.к.п. 107-109 том № 2), то судом зазначені докази не можуть бути прийняті, як належні, оскільки ні прямо, ні непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується у повному обсязі, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Суд також враховує показання потерпілого та свідків, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення. Так, свідки, будучи допитаними відповідно до вимог ст. 352 КПК України, узгоджено та послідовно давали пояснення. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань допитаних свідків по кримінальному провадженню немає.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Всі докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_5 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України порядку, є належні та допустимі.

Судом врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами з урахуванням характеру діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Суд повинен ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту психічного ставлення до вчиненого діяння і заподіяних наслідків у провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я особи. Питання про форму вини, яка характеризує вчинене діяння, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до своїх дій та їх наслідків.

Доказування суб`єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_7 , а лише ненавмисно завдав останньому удар сокирою внаслідок необережних дій, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами по кримінальному провадженню, а саме показаннями потерпілого, свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Надаючи оцінку показанням потерпілого ОСОБА_7 , суд зазначає, що протягом кримінального провадження як на стадії досудового розслідування так й судового розгляду вони залишалися незмінними щодо обставин нанесення удару сокирою йому обвинуваченим, механізму його нанесення та наступних подій, що відбувалися після удару сокирою.

В свою чергу, будучи допитаним вперше в судовому засіданні, потерпілий повідомляв, що не пам`ятав та не бачив чи переслідував його обвинувачений після нанесення удару сокирою, хоча й казав про це під час допиту на стадії досудового розслідування, але в подальшому показав, що фактично така зміна показань його була пов`язана із небажанням «садити» обвинуваченого ОСОБА_5 до в`язниці та відповідними домовленостями.

У свою чергу, суд, наряду з цим, оцінює сукупність обставин, які були встановлені під час досудового розслідування та судового розгляду, які були підтверджені належними та допустимими доказами, до яких суд відносить протокол огляду місця події від 05 лютого 2019 року, проведеного у присутності понятих, відповідно до якого об`єктом огляду є дах прибудови, яка розташована за будинком АДРЕСА_1 . В ході проведення огляду встановлено, що на даху, на шифері на відстані 20 см від краю шиферу з боку проїзної частини вулиці наявні плями речовини бурого кольору у кількості 5 штук. Як вказав ОСОБА_7 , на дах вказаного приміщення він залазив вночі 05 лютого 2019 року, коли тікав від ОСОБА_5 після спричинення тілесних ушкоджень (а.к.п. 51-55 том № 1), що повністю узгоджується з показами потерпілого в частині того, що він тікав від обвинуваченого, який з криками намагався його наздогнати, що змусило потерпілого переховуватися на даху прибудови до будинку, що також вказує на той факт, що потерпілий дійсно перебував у небезпеці та діяв відповідно обстановці та свідчить про правдивість показань потерпілого.

В свою чергу, лише після того, як потерпілий переконався, що обвинувачений припинив його переслідування, останній зліз з даху та прослідував додому, де чітко зрозумів, що обвинувачений намагався його позбавити життя.

Крім того, слід взяти до уваги показання свідка ОСОБА_16 якій показав, що він бачив, що у обвинуваченого тоді була сокира у руках. Він не був свідком нанесення удару сокирою потерпілому але зрозумів, що між обвинуваченим та потерпілим відбулась суперечка. Обвинувачений був тоді збудженим, говорив, що «зараз знайду та приб`ю», говорив: «де він?».

Як вбачається з показань співробітників патрульної поліції, які приїхали за викликом до будинку обвинуваченого у зв`язку із нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_5 на момент їх приїзду був у стані сильного алкогольного сп`яніння, був дуже агресивним, збудженим, намагався нацькувати собаку на правоохоронців та наніс тілесні ушкодження одному з них.

Така поведінка обвинуваченого, його психічний стан (невмотивована агресія, психічне збудження) в повній мірі узгоджується з контекстом події вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України.

Крім того, повністю логічними і, як наслідок, правдивими є показання потерпілого ОСОБА_7 , які спростовують версію обвинуваченого про випадкове потрапляння сокири в шию потерпілого внаслідок відскоку від дерева під час кидання у дерево сокири, оскільки події відбувалися 05 лютого 2019 року приблизно о 01 годині 45 хвилин, тобто в темний час доби, за відсутності зовнішнього освітлення, що позбавляло можливості обвинуваченого або ж потерпілого прицільно кидати у дерево сокиру.

В свою чергу згідно з висновком експерта № 934е від 26 березня 2019 року, враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як однієї механічної дії. Спричинені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран, є не характерними для падіння з висоти власного зросту та удару об тупу тверду поверхню. Локалізація та характер виявлених у нього тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечить локалізації та характеру, на які вказує ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участі (а.к.п. 211-215 том № 1).

Таким чином, суд вважає, що показання потерпілого ОСОБА_7 , надані ним в судовому засіданні 02 квітня 2026 року є правдивими та приймаються судом, як належний та допустимий доказ по справі.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, та має здійснюватися судом за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 85 КПК України).

При цьому доведеність тих чи інших обставин злочину не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів.

Слід вказати, що непрямі докази - це відомості про факти, на підставі яких у визначеному законом порядку суд опосередковано встановлює наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування, відношення яких до справи не очевидне і може бути виявлено лише під час глибокого аналізу їх природи, суті та співставлення з іншими такими ж обставинами та які мають значення для правильного вирішення справи.

Процес доказування непрямими доказами в кримінальному провадженні полягає як у виявленні та встановленні безперервного зв`язку усіх непрямих доказів між собою в рамках конкретної системи, заключною метою яких є встановлення «проміжних» фактів, так і у встановленні безперервного зв`язку між «проміжними» фактами та обставинами, котрі складають сам предмет доказування.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Суд зазначає, що сукупність як прямих так й непрямих доказів, наданих стороною обвинувачення, досліджених судом у даному кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом доводить винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Показання ОСОБА_5 , та не визнання ним винуватості за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та твердження, що він випадково спричинив потерпілому тілесні ушкодження, судом оцінюються критично та сприймаються як спроба уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вчинення закінченого замаху на умисне вбивство та твердження ОСОБА_5 , що він не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_7 , в ході судового слідства не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу на ряд обставин у вказаному кримінальному провадженні, а саме характер та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , застосований для цього ОСОБА_5 предмет злочину – сокира, обставини і обстановку вчинення кримінального правопорушення.

Так, згідно ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення кримінального правопорушення, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити кримінальне правопорушення, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4, п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом - коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувало події, їхні стосунки. (п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»).

Відповідно ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя кримінального правопорушення, кількість, направленість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події і після неї, їх стосунки.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого кримінального правопорушення і виявлення його елементів та всіх обставин кримінального провадження.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 лютого 2020 року в справі № 164/1826/17 (провадження № 51-6292 км 19).

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення кримінального правопорушення, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити кримінальне правопорушення, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату. Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Тобто із суб`єктивної сторони замах на кримінальне правопорушення можливий лише з прямим умислом.

Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При визначенні умислу обвинуваченого колегія суддів виходить з сукупності всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, враховує відносини, які склались між обвинуваченим та потерпілим до нанесення ударів, вибір знаряддя кримінального правопорушення, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, поведінку винного до, під час і після кримінального правопорушення, а також спосіб вчинення правопорушення.

Як вже було зазначено раніше судом, саме сукупність досліджених в судовому засіданні доказів прямо вказує на наявність умислу у обвинуваченого на умисне вбивство.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_7 , він разом із ОСОБА_5 стояли спілкувались обличчям один до одного, потім він відволікся, повернув голову та відчув удар. Коли він розвертався, не встигнувши повністю повернутись, обвинувачений попав йому обухом в підборіддя. Гострою стороною сокири обвинувачений задів його шию, а обухом вдарив в підборіддя. Обвинувачений наніс йому один удар. Вдаривши його обухом, обвинувачений задів його напевно гострою частиною сокири. Він не бачив, яким чином обвинувачений наносив йому удар, але сила удару була настільки сильною, що обвинувачений майже зламав йому щелепу. Особисто він не бачив, як його вдарив обвинувачений. Момент удару був дуже швидкий, просто замахнулась рука та він отримав удар сокирою. У нього після вказаного удару полетіли зірки в очах, стиснувши зуби, він зняв шапку та побіг. В той час, коли ОСОБА_9 на нього замахнувся, ОСОБА_5 нічого не говорив.

Таким чином, обставини нанесення удару сокирою в область щелепи та шиї потерпілого – предмет злочину – сокира, раптовість та несподіваність удару, момент нанесення удару – потерпілий відволікся та повернув голову, значна сила нанесення удару, нанесення удару сокирою в життєво важливі органи, нічний час доби, безлюдність місця події, намагання обвинуваченого після нанесення удару сокирою потерпілому та втечі останнього, наздогнати його - все це безумовно вказує на направленість умислу обвинуваченого саме на спричинення смерті потерпілому.

Випадковість же нанесення удару сокирою потерпілому в область шиї та підборіддя, з урахуванням розташування органів, повністю виключається, що також виключає й нерозуміння обвинуваченим наслідків нанесення такого удару.

При цьому, як вже суд зазначав вище, згідно показань свідків – співробітників поліції, які приїхали за викликом за місцем проживання обвинуваченого у зв`язку із нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_5 на момент їх приїзду був у стані сильного алкогольного сп`яніння, був дуже агресивним, збудженим, намагався нацькувати собаку на правоохоронців та наніс тілесні ушкодження одному з них.

В свою чергу свідок ОСОБА_16 показав, що він бачив, що у обвинуваченого тоді була сокира у руках. Він не був свідком нанесення удару сокирою потерпілому але зрозумів, що між обвинуваченим та потерпілим відбулась суперечка. Обвинувачений був тоді збудженим, говорив, що «зараз знайду та приб`ю», говорив: «де він?».

І такі покази чітко характеризують емоційний стан обвинуваченого як до моменту вчинення кримінального правопорушення, так й після його вчинення.

За таких обставин не можна оцінювати дії обвинуваченого лише за наслідками, які настали.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на те, що він не наносив потерпілому жодних тілесних ушкоджень, а отримані ушкодження потерпілим були внаслідок рикошету сокири від дерева, в яке він та потерпілий вночі кидали сокиру не заслуговують уваги, оскільки вони спростовуються показами потерпілого ОСОБА_7 у сукупності з іншими доказами та встановленими під час судового розгляду обставинами.

Про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 дій з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7 свідчить уся сукупність встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

Колегією суддів не може бути взятим до уваги посилання сторони захисту на те, що в разі наявності у обвинуваченого ОСОБА_5 бажання вбити потерпілого, то ОСОБА_5 наздогнав би потерпілого та закінчив усе, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, як обвинувачений ОСОБА_5 , так і потерпілий ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення, перебували в стані алкогольного сп`яніння. Крім цього, із показань потерпілого вбачається, що після завдання удару ОСОБА_5 , потерпілий почав тікати, а коли втікав, то відстань між ним та обвинуваченим була близько 15-20 метрів. Потерпілий на роздоріжжі в балці побіг стежиною та заскочив на дах, а обвинувачений побіг далі по дорозі, тим самим не побачивши куди побіг потерпілий.

На думку колегії суддів, саме такі обставини, які не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_5 , не дозволили йому довести до кінця умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7 .

При цьому, колегія суддів зазначає, що ті обставини, що у результаті нанесеного удару потерпілому не були спричинені тілесні ушкодження, які б становили загрозу його життю в момент їх заподіяння, а також, що у потерпілого ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень потерпілого, не спростовує прямого умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, а лише вказує на випадковий збіг обставин, незалежних від волі обвинуваченого, внаслідок яких не настала смерть потерпілого.

Таким чином, оцінюючи суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, колегією суддів ураховується те, що ОСОБА_5 застосував сокиру та наніс ушкодження (не менше ніж один удар) в область шиї потерпілого ОСОБА_7 (ділянка шиї із переходом на підборіддя), що у свою чергу свідчить про умисел ОСОБА_5 , який застосовуючи зазначене знаряддя кримінального правопорушення та наносячи не менше одного удару в життєво важливий орган, повинен був усвідомлювати та усвідомлював наслідки своїх дій у вигляді можливого заподіяння смерті людини та бажав настання вказаних наслідків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров`я особи», питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, слід враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, а також їх стосунки між собою. Визначальним є цьому суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Кількість (не менше одного удару) і локалізація тілесних ушкоджень, характер ушкоджень, застосований для цього предмет свідчать, що ОСОБА_5 діяв цілеспрямовано.

Слід також взяти й до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 після нанесення потерпілому тілесних ушкоджень жодним чином не намагався допомогти потерпілому, викликати швидку допомогу, повідомити про вказане кримінальне правопорушення до органів поліції, натомість погнався з криками за потерпілим, а неназдогнавши, останній пішов додому, де й був виявлений співробітниками поліції.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 .

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають обвинуваченого, та аналізом наведених доказів підтверджено вчинення ОСОБА_5 зазначених об`єктивних дій, зміст яких свідчить про наявність умислу обвинуваченого на вчинення замаху на умисне вбивство.

Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, відсутність каяття останнього, невизнання винуватості, особу обвинуваченого - одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції статі, та вважає, що це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2019 року до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обстави, строк попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню в строк відбування покарання з дотриманням правил ст. 72 КК України.

Крім цього, на підставі ч. 7 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню у строк покарання строк перебування ОСОБА_5 під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Крім цього, із обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь держави витрати за проведення по справі судово трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) № 5/4.6/286 від 29 березня 2019 року, згідно наданої довідки.

На підставі викладеного та керуючись статтями 100, 124, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в рамках даного кримінального провадження з 05 лютого 2019 року по 25 липня 2019 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк перебування під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 25 липня 2019 року по 17 листопада 2019 року, із розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року на пляшку пластикову, об`ємом приблизно 5 л, яка до половини заповнена рідиною темно-коричневого кольору, схожою на спиртний напій, дві дерев`яні рукоятки від сокири, дві сокири з лезами, взуття чоловіче типу берців, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення по справі судово-трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) № 5/4.6/286 від 29 березня 2019 року у сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок.

Речові докази:

- пластикову пляшку об`ємом приблизно 5 літрів до половини заповнену рідиною темно-коричневого кольору схожою на спиртний напій, дві дерев`яні рукоятки від сокири, дві сокири з лезами, змив речовини бурого кольору, змив з об`єкта носія, контрольний зразок вати, зразок крові потерпілого, зразок крові підозрюваного, які передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, квитанція № 1379, - знищити;

- взуття чоловіче типу берців, чоловічу майку чорного кольору, різнокольорову спортивну куртку, куртку з капюшоном чорного кольору, які передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, квитанція № 1379, - повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3