Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №202/11908/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/11908/25

Провадження № 2/202/1825/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий Центр» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що 31.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 31.12.2024-100001111, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 13 000,00 гривень, строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у загальному розмірі 39 650,00 грн, з яких: 13 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 18 200,00 грн – заборгованість по процентам; 1 950,00 грн – комісія за надання кредиту; 6 500,00 грн – неустойка.

Таким чином, ТОВ «Споживчий Центр» просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 39 650,00 грн та судові витрати у справі.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у стягненні комісії за надання кредиту, оскільки вона є незаконною, зменшити або скасувати неустойку з огляду на її неспівмірність та дію воєнного стану. Також у відзиві зазначено, що нараховані проценти є надмірними та порушують права споживача через несправедливі умови договору, і висловлено сумніви щодо надійності електронної ідентифікації при укладенні договору.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказано, що кредитний договір було укладено у повній відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом застосування одноразового ідентифікатора (смс-коду) та належної ідентифікації відповідача через систему BankID. Розрахунок заборгованості є правильним, проценти розраховані згідно з базою розрахунку, а перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується довідкою ТОВ «УПР» про переказ коштів через еквайринг iPay. Позивач наголошував, що договір не містить нікчемних умов у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

У своєму запереченні на відповідь на відзив представник відповідача додатково наголосила на порушенні принципу добросовісності та істотному дисбалансі договірних прав на шкоду споживачу через занадто високу реальну річну процентну ставку, а також наполягала на застосуванні судом положень ст. 551 ЦК України для зменшення неустойки через відсутність доведених збитків у позивача в умовах воєнного стану.

Ухвалою суду від 15.12.2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 31.12.2024-100001111, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 13 000,00 грн, на строк 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 19.05.2025. Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82% = (15001.75 / 13000)/ 140 * 100%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 1 950,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 28 001,75 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 15 001,75 грн. Неустойка 130,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 18 заявки кредитного договору від 31.12.2024 року спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно до п. 20 заявки кредитного договору від 31.12.2024 року підписанням цього договору клієнт підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частина 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору.

Кредитний договір підписано на вказаних у ньому умовах, одноразовим ідентифікатором, шляхом надіслання коду на фінансовий номер.

Згідно паспорту споживчого кредиту та заявки кредитного договору кредитні кошти у сумі 13 000,00 грн перераховуються позичальнику на банківський рахунок позичальника 4149-49XX-XXXX-3675.

Кредитний договір № 31.12.2024-100001111 від 31.12.2024 підписано відповідачем шляхом накладання одноразового ідентифікатора.

Відповідач належним чином не виконує умови договору, у зв`язку з чим відповідно до наданого позивачем розрахунку має заборгованість перед позивачем у розмірі 39 650,00 грн, з яких: 13 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 18 200,00 грн – заборгованість по процентам; 1 950,00 грн – комісія (пов`язана з наданням кредиту); 6 500,00 грн – неустойка.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує за допомогою смс-коду. Укладення оспорюваного договору в електронній формі підтверджено підписанням його за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що законодавчо прирівнюється до письмової форми правочину. Крім того, матеріали справи підтверджують належну ідентифікацію відповідача через Систему BankID НБУ та безпосередній переказ коштів на банківську картку відповідача.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно з частиною першою статті 530 ЦК України.

Положенням статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положенням статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Споживчий центр» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення Кредитного договору (оферти) № 31.12.2024-100001111 від 31.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 та факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також факт неналежного виконання зобов`язань відповідачем, тому з відповідача підлягає стягнення заборгованість за тілом кредиту та нараховані відсотки.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно несправедливості умов кредитного договору в частині нарахування процентів у розмірі 1% за кожен день користування кредитом. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Отже, сторони погодили у договорі розмір процентної ставки, який відповідає законодавчим обмеженням у сфері споживчого кредитування, і такі проценти нараховувалися кредитодавцем відповідно до погоджених умов у визначений термін та на визначену базу розрахунку. За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими.

Аналізуючи умови Договору № 31.12.2024-100001111 від 31.12.2024 року, суд встановив, що сторони узгодили умови комісії за надання кредиту у розмірі 1 950,00 грн.

Разом з тим позивачем не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за надання кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На це вказав Верховний Суд у Постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Тому, заборгованість у розмірі 1 950,00 грн за комісією за надання кредиту не підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 6 500,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Суд відхиляє можливі посилання на норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону, оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Таким чином, основним регулятором договірних відносин у даному випадку є норми ЦК України, які встановлюють пряму заборону на нарахування пені в період дії воєнного стану. Відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування законодавства у зв`язку з іншими обставинами.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 31 200,00 грн, з яких: 13 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18 200,00 грн – заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 906,18 грн (з розрахунку: 2 422,40 грн х 78,69%).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 31.12.2024-100001111 від 31.12.2024 року у розмірі 31 200,00 грн (тридцять одна тисяча двісті гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 906,18 грн (одна тисяча дев`ятсот шість гривень 18 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 03 серпня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, Україна, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк