Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №206/2153/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 206/2153/25

провадження № 2/208/2362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Золотоноші А.Р., позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника позивача - адвоката Марченко В.В. (в режимі відеоконференції),

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марченко В.В. звернувся до суду із позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_2 .

Шлюб між сторонами було розірвано рішенням суду від 24 травня 2021 року.

З 2019 року ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина, забезпечуючи йому належні умови для життя, виховання, навчання та розвитку.

Відповідач з 2019 року повністю усунувся від утримання та виховання сина - не підтримує жодного контакту, не цікавиться його здоров`ям, освітою, емоційним станом та розвитком, не надає матеріальної допомоги, не сплачує аліменти, раніше чинив психологічний тиск (погрози, образи).

ОСОБА_1 разом із сином не проживають на території України з жовтня 2022 року, - виїхали до Ізраїлю у зв`язку з обставинами що склалися, зокрема через ескалацію бойових дій та пов`язані з цим безпекові загрози.

Після виїзду дитини з матір`ю до Ізраїлю в жовтні 2022 року відповідач не виявив жодного інтересу до її адаптації та життя в нових умовах.

Тому, представник позивача, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Марченко В.В. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову,підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову, не заперечували проти винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації не з`явився, повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

III. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вислухавши позивача, представника позивача, свідків, думку дитини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 28 серпня 2009 року, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку Донецької області, актовий запис № 348, що підтверджується відомостями з актового запису про шлюб №348.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 та актового запису про народження №185, складеного 22 березня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м.Донецьку Донецької області, вбачається що у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_3 .

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2021 року по справі № 235/2856/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 виїхали до Ізраїлю31 жовтня 2022 року, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до листа начальника служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації - Ю.Рижакової від 30.03.2026 року вбачається, що батьки та дитина зареєстровані у м.Донецьку. Мати дитини ОСОБА_5 фактично проживає з дитиною на території Держави Ізраїль. У зв`язку з тим, що дитина проживає за межами України, а орган опіки та піклування за місцем проживання дитини відсутній, вищевказане унеможливлює підготовку відповідного висновку.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Суд бере до уваги, що вказані позивачем обставини існують тривалий час, за який у відповідача була можливість змінити своє ставлення до виховання дитини. Однак він цього не зробив, що свідчить про стійкий та усвідомлений характер ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Як передбачено ст. 11 Закону України «Про охорону дитинство», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 166 Сімейного Кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Як роз`яснив Пленуму Верховного Суду України в п.16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснено ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, та на виконання вимог ст.81 ЦПК України доказів відсутності підстав для позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 суду не надав.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати до суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору. Тлумачення змісту зазначених приписів СК України дає змогу зробити висновок, що вони не допускають винятків щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак ухвалення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом захищають права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень. Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити в ухваленні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступі до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, провадження № 61-12112сво22.

Таким чином, взявши до уваги всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ..

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не спілкується з дитиною, а тому вимоги позивача про позбавлення батьківських прав, підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VI. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 150, 164, 166 СК України, ст.ст. 12, 19, 76-81, 141, 175, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ 24318534, адреса: Донецька обл., м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 20.

Суддя Похваліта С. М.