Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №201/4550/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Номер провадження 2/201/3889/2026

ЄУН 201/4550/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.07.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 201/4550/26

за позовною заявою ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1 )

до ОСОБА_2 (далі – Відповідач, ОСОБА_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі – ГУНП у Дніпропетровській області),

про стягнення боргу за договором позики,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Представник Позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 відповідно до якого просить суд:

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), суму боргу за борговою розпискою від 28 березня 2025 року в розмірі 100 000 доларів США та 3% річних суми боргу у розмірі 1 019,17 доларів США, а всього 101 019,17 доларів США;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), суму боргу за борговою розпискою від 25 серпня 2023 року в розмірі 136 500 доларів США та 3% річних суми боргу у розмірі 9 323,13 доларів США, а всього 145 832,13 доларів США;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), суму боргу за борговою розпискою від 25 серпня 2023 року в розмірі - 100 000 грн, 3% річних суми боргу в розмірі 6 830,13 грн та інфляційні втрати в розмірі 21 900,00 грн, а всього 128 730,13 грн.

2.Як на підставу своїх вимог посилався на ті обставини, що 25.08.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було досягнуто домовленості та укладено договір позики (безпроцентної) у простій письмовій формі, оформленого шляхом складання одного документу – розписки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в борг Відповідачу грошові кошти у розмірі 136 500 доларів США та 100 000 грн. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов`язалась повернути борг в строк до 23.10.2023 року. 28.03.2025 року між сторонами було досягнуто домовленості та укладено договір позики (безпроцентної) у простій письмовій формі, оформленого шляхом складання одного документу – розписки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в борг Відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов`язалась повернути борг в строк до 28.09.2025 року. Звертає увагу на те, що станом на 01.02.2026 року Відповідач по справі отримані вищезазначені грошові кошти за договором, оформлених як розписки, від 25.08.2023 року та 28.03.2025 року не повернула, ухиляється від розмов та виконання обов`язків за укладеними між сторонами договорами позики, чим порушує взяті на себе зобов`язання, борг становить 236 500 доларів США та 100 000 грн. Вважає дії Відповідача неправомірними, такими, що порушують майнові права та інтереси ОСОБА_1 й не відповідають вимогам чинного законодавства України. У зв`язку із зазначеним просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з Відповідача крім основної суми боргу за розписками, також, інфляційні втрати та 3 % річних. У судових засіданнях представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

3.Представник Відповідача відзив до суду не подавав. У судових засіданнях підтвердив отримання Відповідачем грошових коштів за вказаними розписками. Однак, зауважував, що можливості повернути кошти немає оскільки кошти були вилучені під час обшуку у кримінальному провадженні.

4.Від представника ГУНП у Дніпропетровській області до суду надійшли пояснення, відповідно до яких вказано, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000977 від 05.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати або заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом завищення цін на придбані товари та послуги з капітального ремонту ліфтів службовими особами Дніпровської міської ради, кваліфікацію якого змінено на ч. 2 ст. 367 КК України. 30.08.2023 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000977 від 05.11.2019 року детективами Національного антикорупційного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.08.2023 року проведено обшук житла директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ), квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_3 , під час якого серед іншого виявлено та вилучено: 1) грошові кошти в пакеті рожевого кольору з написом «Mariposa»: 52 275 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят п`ять) Євро; 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.; 230 000 (двісті тридцять тисяч) доларів США; 2) грошові кошти в пакеті чорного кольору з написом «Cornette»: 297 000 (двісті дев`яносто сім тисяч) доларів США. Вказує, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 , повідомлено про те, що вищезазначені кошти позичались нею у низки фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_4 . Звертає увагу на те, що досудове розслідування триває. Станом на 13.05.2026 року від Національного антикорупційного бюро України матеріали кримінального року провадження № 52019000000000977 до СУ ГУНП в Дніпропетровській області надані не повному обсязі. Речові докази у кримінальному провадженні, грошові кошти, органом досудового розслідування СУ ГУНП в Дніпропетровській області не отримувалися та Національним антикорупційним бюро України до СУ ГУНП в Дніпропетровській області не передавалися. Ухвалою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2023 року у справі № 991/7777/23 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді від 18.09.2023 скасовано в частині відмови та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, вилучені 30.08.2023 року, із забороною володіння, користування та розпорядження ними.

II. Процесуальні дії у справі

5.Ухвалою суду від 06.04.2026 року відкрите провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

6.Ухвалою суду від 04.05.2026 року підготовче засідання відкладене та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ГУНП у Дніпропетровській області.

7.У підготовчому засіданні 21.05.2026 року відкладене підготовче засідання та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

8.04.05.2026 справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

9.Ухвалою суду від 18.06.2026 року закрите підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

10.15.07.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

11.Представник Позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу у відсутність представника Позивача, позов просив задовольнити.

12.Відповідач та його представник у судове засідання не з`явився. Від представника Відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності Відповідача та його представника.

13.Представник ГУНП у Дніпропетровській області просив розглянути справу за його відсутності.

14.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IІІ. Установлені судом фактичні обставини

15.Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини з приводу укладення договорів позики, що підтверджується власноручно написаними та підписаними відповідачем борговими розписками від 28.03.2025 року та від 25.08.2023 року.

16.Згідно з копією розписки від 25.08.2023 року, оригінал якої оглянутий у судовому засіданні, Відповідач отримав від Позивача в борг грошові кошти у розмірі 136 500,00 доларів США та 100 000 грн та зобов`язався повернути вказану суму до 23.10.2023 року.

17.Відповідно до змісту розписки від 25.08.2023 року, оригінал якої оглянутий у судовому засіданні, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в борг відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути борг в строк до 28.09.2025 року

18.Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , станом на 01.02.2026 року отримані вищезазначені грошові кошти за договором, оформлених як розписки, від 25.08.2023 року та 28.03.2025 року не повернула, ухиляється від розмов та виконання обов`язків за укладеними між сторонами договорами позики, чим порушує взяті на себе зобов`язання, борг становить 236 500 доларів США та 100 000 грн.

19.Відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві, Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість: за борговою розпискою від 28.03.2025 року в розмірі 100 000 доларів США та 3% річних суми боргу у розмірі 1 019,17 доларів США, а всього 101 019,17 доларів США; за борговою розпискою від 25.08.2023 року в розмірі 136 500,00 доларів США та 3% річних суми боргу у розмірі 9 323,13 доларів США, а всього 145 832,13 доларів США; за борговою розпискою від 25.08.2023 року в розмірі - 100 000 грн, 3% річних суми боргу в розмірі 6 830,13 грн та інфляційні втрати в розмірі 21 900 грн, а всього 128 730,13 грн.

20.24.11.2025 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000977 слідчому управлінню ГУНП в Дніпропетровській області.

21.30.08.2023 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000977 від 05.11.2019 року детективами Національного антикорупційного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.08.2023 року проведено обшук житла директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 , квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_3 , під час якого серед іншого виявлено та вилучено: 1) грошові кошти в пакеті рожевого кольору з написом «Mariposa»: 52 275 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят п`ять) Євро; 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.; 230 000 (двісті тридцять тисяч) доларів США; 2) грошові кошти в пакеті чорного кольору з написом «Cornette»: 297 000 (двісті дев`яносто сім тисяч) доларів США.

22.Під час досудового розслідування ОСОБА_2 , повідомлено про те, що вищезазначені кошти позичались нею у низки фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_4 – 136 500 дол. США і 100 000 грн.

23.Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2023 року у справі № 991/7777/23 (провадження № 1-кс/991/713/23) апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді скасовано в цій частині та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, вилучені 30.08.2023 року, із забороною володіння, користування та розпорядження ними.

24.Станом на 13.05.2026 року від Національного антикорупційного бюро України матеріали кримінального року провадження № 52019000000000977 до СУ ГУНП в Дніпропетровській області надані не повному обсязі. Речові докази у кримінальному провадженні, грошові кошти, органом досудового розслідування СУ ГУНП в Дніпропетровській області не отримувалися та Національним антикорупційним бюро України до СУ ГУНП в Дніпропетровській області не передавалися. Ухвалою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2023 року у справі № 991/7777/23 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді від 18.09.2023 скасовано в частині відмови та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, вилучені 30.08.2023 року, із забороною володіння, користування та розпорядження ними

ІV. Оцінка суду

ІV. 1 Щодо вимог про стягнення основної суми боргу

25.Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

26.Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

27.Частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

28.Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

29.Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

30.У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

31.За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

32.Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

33.Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

34.Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

35.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

36.Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

37.За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі № 200/1897/15-ц).

38.За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

39.Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

40.Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

41.Наявність встановленої законом презумпції правомірності договору звільняє його сторони від обов`язку доведення його дійсності. Натомість на особу, яка заперечує цю презумпцію, покладається тягар її спростування.

42.Дійсність правочину, за яким Позивач просить стягнути заборгованість, Відповідачем не оспорюється.

43.На підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав до суду копії та оригінали розписок від 25.08.2023 року та від 28.03.2025 року, за якими Відповідач отримав від Позивача в борг грошові кошти у загальному розмірі 236 500 доларів США та 100 000 грн, з яких: за розпискою від 25.08.2023 року у розмірі 136 500 доларів США та 100 000 грн, які зобов`язався повернути до 23.10.2023 року; 100 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 28.09.2025 року.

44.Дослідженими у судовому засіданні оригінали розписок від 25.08.2023 року та від 28.03.2025 року встановлено, що Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в борг у загальній сумі 236 500 доларів США та 100 000 грн.

45.Зміст розписок є зрозумілим та не викликає сумнівів, у них чітко вказано як суму грошових коштів, переданих у позику, так і строк повернення позики.

46.Факт отримання грошових коштів за розпискою Відповідачем не заперечуються.

47.Представник Відповідача вказує, що немає можливості повернути грошові кошти, оскільки останні вилучені під час обушку, не надаючи при цьому доказів того, що саме вилучені під час обшуку та арештовані судом, кошти є тими, що передані Відповідачу за дослідженими судом борговими розписками.

48.Відповідно до положень ст. 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

49.Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

50.Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

51.Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

52.Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

53.При цьому Конституція України не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

54.У цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16, від 23.10.2019 року у справі № 723/304/16, від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17).

55.У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

56.Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

57.Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, оскільки належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

58.Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 року у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц, від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц.

59.У справі, яка розглядається, зазначивши про необхідність повернення суми 236 500 доларів США, сторони погодили, що євро є одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов`язанням. Тобто, змістом зобов`язання є повернення заборгованості в розмірі, який еквівалентний 236 500 доларів США на момент повернення боргу.

60.Валюту платежу сторони у договорі не визначили. Водночас, на переконання суду, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами.

61.Отже, належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 236 500 доларів США на момент платежу.

62.Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16-ц, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

63.Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

ІV. 2 Щодо вимог про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат

64.24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до сьогодні.

65.Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», доповнено п. 18, у якому вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

66.Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

67.Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

68.Так, у постанові від 12.02.2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

69.Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

70.Одночасно, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

71.Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

72.У подальшому Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» вказаний пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

73.При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

74.Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.

75.У Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

76.Відтак, хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15.03.2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

77.Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення ст. 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

78.Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

79.Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

80.Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

81.У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

82.Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

83.Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

84.Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17.

85.Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яка регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, сплати 3 % річних) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

86.Отже, позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача нараховану заборгованість у вигляді 3 % річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат за борговими розписками: 1) від 25.08.2023 року: 3% річних суми боргу у розмірі 9 323,13 доларів США; 3% річних суми боргу в розмірі 6 830,13 грн та інфляційних втрат в розмірі 21 900,00 грн; 2) від 28.03.2025 року у розмірі 3% річних суми боргу у розмірі 1 019,17 доларів США; не підлягає задоволенню.

ІV. 3 Загальний висновок

87.Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

88.Відповідно до положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

89.Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

90.Ураховуючи наведене, суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості: 1) за борговою розпискою від 28.03.2025 року в розмірі 100 000 доларів США; 2) за борговою розпискою від 25.08.2023 року в розмірі 136 500 доларів США; 3) за борговою розпискою від 25.08.2023 року в розмірі 100 000, 00 грн.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

91.Судові витрати підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області, про стягнення боргу за договором позикизадовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за борговою розпискою від 28.03.2025 року в розмірі 100 000 доларів США.

3.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за борговою розпискою від 25.08.2023 року в розмірі 136 500 доларів США.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму основного боргу за борговою розпискою від 25.08.2023 року в розмірі 100 000, 00 грн.

5.Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за борговою розпискою від 28.03.2025 року у розмірі 1 019,17 доларів США, за борговою розпискою 25.08.2023 року у розмірі 9 323,13 доларів США та 6 830,13 грн, інфляційних втрат в сумі 21 900,00 грн за борговою розпискою від 25.08.2023 року.

6.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 12 725,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 03.08.2026 року.

Суддя Т.В. Давидовська