Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №705/953/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/413/26 Справа № 705/953/26 Категорія: ч.5 ст.126 КУпАПГоловуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП

в с т а н о в и в:

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 09.02.2026 о 19-23 годині в м. Умані по вулиці Кармелюка керував транспортним засобом VOLKSWAGЕN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому рішенням Христинівського районного суду від 20.12.2024 був позбавлений права керування ТЗ на один рік, а саме з 21.12.2024 по 01.01.2026, правопорушення вчинене повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП постановою ЕНА № 5741016 від 17.09.2025. Своїми діями водій порушив п. 2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі або змінити міру покарання. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з постановою суду та вважає її необґрунтованою.

Стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказує на те, що перебуває в реабілітаційному центрі та не мав можливості своєчасно подати апеляцію.

Частиною 6 статті 294 КУпАП передбачено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суді відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Вирішуючи питання про можливість апеляційного розгляду по суті заявлених вимог за відсутності ОСОБА_1 , прихожу до таких висновків.

ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції забезпечена можливість участі в апеляційному розгляді в залі судового засідання або в режимі відеоконференції за його клопотанням.

Однак, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце апеляційного розгляду в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, у тому числі дистанційно, про поважні причини неявки не повідомив, на телефонні дзвінки від працівників суду не відповідав, клопотань про відкладення на адресу суду не направляв.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, суд апеляційної інстанції визнає неявку ОСОБА_1 у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим проводити такий розгляд за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 , матеріали справи не містять даних про отримання ним копії постанови від 12.03.2026, тому з метою поновлення ОСОБА_1 в правах, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 а ПДР україни, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, що підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587280 від 09.02.2026, який відповідає положенням ст. 256 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 09.02.2026 о 19-23 годині в м. Умані по вулиці Кармелюка керував транспортним засобом VOLKSWAGЕN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому рішенням Христинівського районного суду від 20.12.2024 був позбавлений права керування ТЗ на один рік, а саме з 21.12.2024 по 01.01.2026, правопорушення вчинене повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП постановою ЕНА №5741016 від 17.09.2025. Своїми діями водій порушив п. 2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5741016 від 17.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП за керування ТЗ без посвідчення водія відповідної категорії, будучи особою позбавленою такого права рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 31.12.2024;

- відеозаписом з бодікамер поліцейських, повторно переглянутого апеляційним судом, де зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 вийшов в водійського місця автомобіля та перейшов до багажника, в цей час пасажир з переднього сидіння пересів на місце водія, на що було вказано працівником поліції та повідомлено про фіксування вказаного факту на бодікамери.

Апеляційний суд відмічає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 587280 від 09.02.2026 складений за встановленою формою з врахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Порушень співробітниками поліції положень вказаної інструкції при оформленні щодо ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП судом апеляційної інстанції не виявлено.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Посвідчення водія видається відповідно до Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (далі - Положення). Згідно з цим Положенням особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами (пункт 2).

Згідно з пунктом 3 Положення транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії: А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE, Т.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587280 від 09.02.2026, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGЕN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 .

Виходячи з вимог пункту 3 Положення до керування таким транспортним засобом як VOLKSWAGЕN GOLF допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій В.

Як вбачається з матеріалів справи, під час зупинки транспортного засобу VOLKSWAGЕN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 , яким 09.02.2026 о 19-23 год в м. Умані по вул. Кармелюка керував ОСОБА_1 , встановлено, що він керував транспортним засобом без посвідчення водія, будучи особою позбавленою такого права та дані дії вчинив повторно протягом року, що підтверджується постановою про накладення адмінстративного стянення по справі про адмінстративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5741016 від 17.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 приягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнененя у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.

Приймаючи рішення за протоколом серії ЕПР1 № 5741016 від 09.02.2026, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Також судом першої інстанції надано оцінку твердженням ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки зазначене спростовується даними відеозапису, доданого до протоколу №587280, згідно якого одразу після зупинки працівником поліції транспортного засобу VOLKSWAGЕN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який вийшов з водійського місця авто та перейшов до багажника, а пасажир з переднього сидіння пересів на місце водія, на що також було вказано поліцейським, який повідомив особу про зафіксовані на відеозаписі обставини, з чим погоджується апеляційний суд. Будь-яких спростувань зазначеного ОСОБА_1 апеляційному суду не повідомлено та в апеляційній скарзі не наведено.

Ураховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів дані протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії» Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).

Тому, доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються, як переглянутим вищевказаним диском з відеозаписом події від 09.02.2026 за участі ОСОБА_1 , так і іншими матеріалами справи.

Вид та розмір стягнення накладено на ОСОБА_1 судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 23, 33, 36 КУпАП.

Згідно ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього адміністративного стягнення були дотримані в повній мірі.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, із врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, місцевий суд вірно встановив в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому постанову районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Биба