Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №537/2832/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2832/26 Номер провадження 33/814/820/26Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: адвоката Маханькової І.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Маханькової І.О., поданою в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 26 квітня 2026 року об 11 год. 26 хв. в м. Кременчук Полтавської області по вул. Івана Приходька, буд.78, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan E-NV 200, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Проте відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Маханькова І.О. просить скасувати постанову судді, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

Матеріали справи не містять жодних доказів фіксації правопорушень ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які б давали законні підстави для зупинки транспортного засобу.

Крім того, долучений до справи відеозапис із портативного відеореєстратора поліцейських взагалі не фіксує факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та безпосереднього руху автомобіля.

Апелянт вказує, що працівниками поліції порушено передбачений Інструкцією порядок виявлення у водія ознак сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння попри те, що такі ознаки у нього були відсутні.

Зазначає, що направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я було виписане заздалегідь, що є процесуальним порушенням, яке вказує на упередженість поліцейського.

Захист наголошує на тому, що долучений до протоколу відеозапис є неналежним доказом, оскільки не є безперервним.

Вказує, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки.

Одночасно в апеляційній скарзі сторона захисту ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 25 червня 2026 посилаючись на те, що повний текст постанови було складено 30.06.2026, а отримано адвокатом Маханьковою І.О. – 01.07.2026. ОСОБА_1 копію постанови взагалі не отримував.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена судом 25 червня 2026 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, копія постанови безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була. Про її зміст останній дізнався через свого захисника.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин, та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, та вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат в судовому засіданні вважала можливим розгляд справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Маханькову І.О. в підтримку апеляційної скарги, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 650385 від 26.04.2026 року, у якому викладено обставини правопорушення; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КП Полтавський обласний Центр терапії залежностей від 26.04.2026, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук; рапортом поліцейського, в якому викладені фактичні обставини; DVD-диском із відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції долученим до матеріалів справи.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до відомостей відеозапису, наявного у матеріалах справи, працівники поліції зупинили транспортний засіб Nissan E-NV 200, д.н.з. НОМЕР_2 , представилися водієві, повідомили про відеозйомку на нагрудні бодікамери, встановили особу водія, ним виявився ОСОБА_1 при цьому, інших осіб окрім ОСОБА_1 в транспортному засобі не було, а останній при спілкуванні з інспекторами поліції жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом, надав документи для огляду та в цілому позиціонував себе саме як водій транспортного засобу.

Під час спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Водій очевидно був збуджений та знервований, на питання працівників поліції відповідав суперечливо. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у передбаченому законодавством порядку, на що ОСОБА_1 вчинив дії, які очевидно вказують на його відмову від виконання вимог працівників поліції проїхати на огляд до медичного закладу. Зокрема, ОСОБА_1 повідомив, що бажає запросити адвоката, який зможе приїхати лише через 2-3 години, на що працівники поліції повідомили, що зможуть зачекати лише близько 20 хвилин. У подальшому ОСОБА_1 відмовився пересісти в службовий автомобіль поліцейських, щоб проїхати до медичного закладу, при цьому він вимагав дозволити йому самостійно скерувати транспортний засіб до медичного закладу та самостійно пройти огляд на стан сп`яніння, для чого вимагав направлення. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що така його поведінка буде розцінена як відмова пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, що він зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, тобто у медичному закладі в присутності працівників поліції, на яких покладається обов`язок доставити його у медзаклад для проходження огляду, роз`яснили наслідки невиконання вимоги пройти огляд.

Оскільки ОСОБА_1 так і не виконав вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, тобто не пересів в службовий автомобіль поліції, щоб його доставили у медзаклад на огляд, щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. В подальшому зміст протоколу було доведено до відома ОСОБА_1 , роз`яснено його права та обов`язки. Копію протоколу ОСОБА_1 отримувати відмовився, від надання будь-яких підписів також.

Зафіксована на наданому відеозаписі інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріалами справи не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Апеляційний суд наголошує, що хоча на відео не зафіксовано безпосередньо факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте всі обставини у своїй сукупності, зокрема перебування ОСОБА_1 на водійському місці, відсутність інших осіб у транспортному засобі, надання ОСОБА_1 документів для встановлення особи водія на прохання працівника поліції, та пояснення ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом без порушень ПДР, дають змогу встановити, що саме ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом.

Зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, апеляційний суд критично оцінює такі доводи апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності, в той час як заперечення захисником факту керування його підзахисним транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також не є спроможними.

Як убачається з рапорту інспектора взводу 2 роти 4 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Лебедєва А. від 26.04.2026 року, ОСОБА_1 було зупинено у відповідності до п. 3 с. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Разом із тим, з відеозапису події убачається, що підставою для зупинки транспортного засобу Nissan E-NV 200, д.н.з. НОМЕР_2 , про яку було повідомлено ОСОБА_1 було порушення п.9.2.б ПДР, оскільки водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при об`їзді перешкоди.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Таким чином, співробітники поліції, здійснюючи зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Також, в обґрунтування законності підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 суду також подано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7090350 від 26 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п.9.2.б ПДР, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн..

Доказів щодо оскарження даної постанови матеріали справи не містять.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Посилання в апеляційній скарзі щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, не є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявний у справі відеозапис є повним і послідовним, на якому зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі.

На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апелянта про те, що в ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння носять суб`єктивний характер.

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння, і пояснення про відсутність ознак наркотичного сп`яніння не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Маханьковій І.О. строк на апеляційне оскарження постанови судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Маханькової І.О., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко