Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №539/1542/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1542/26 Номер провадження 33/814/814/26Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: адвоката Орленка Р.Е. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Орленка Р.Е. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП – невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

За постановою судді, 28 березня 2026 року о 20 год. 01 хв. в місті Лубни Полтавської області, на вулиці Кононівській водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy , державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я відмовився. Відмову зафіксовано на технічному засобі відеофіксації бодікамері Моторола №906291. Цими діями водій порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Орленко Р.Е. просить скасувати постанову судді, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він складений неуповноваженою особою.

Апелянт вказує, що поліцейськими не виявлено у ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного сп`яніння, а тому вимога пройти огляд на стан сп`яніння була незаконною.

Зазначає, що після того, як ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на місці, йому не було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі.

Наголошує на тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат в судовому засіданні вважав можливим розгляд справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за відсутності ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Орленка Р.Е. на підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626593 від 28.03.2026 року, в якому викладені обставини справи;

– направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП «Лубенська міська лікарня» від 28.03.2026 року;

– акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру;

– відеозаписи з відео реєстратора та нагрудної бодікамери поліцейського.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, відеозаписом, долученим до матеріалів справи, зафіксовано обставини та причини зупинки транспортного засобу Volkswagen Caddy , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Повідомлено причину зупинки – керування автомобілем з переднім номерним знаком, що закріплений не в установленому місці, а саме під лобовим склом. Поліцейським, під час спілкування з водієм, було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 намагався вирішити питання без складання протоколу про адміністративне правопорушення та неодноразово пропонував працівникам поліції грошові кошти. Працівником поліції було роз`яснено водієві наслідки відмови від проходження такого огляду. Водночас, ОСОБА_1 постійно комусь телефонував, і зазначив поліцейському, що зараз його відпустять.

Після тривалої бесіди, на чергову пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці, ОСОБА_1 повідомив, що огляд проходити не буде. На запитання працівника поліції, чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, останній відповів «ні» (відеофайл PSS–20260328–210113UTC+0200; 0:08:46) . В подальшому ОСОБА_1 знову було роз`яснено наслідки відмови. До того ж, ОСОБА_1 зазначив, що наслідки усвідомлює і буде наймати адвоката. Поліцейські склали протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого було доведено до відома ОСОБА_1 , а також останньому роз`яснено його права та обов`язки.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним відеозаписом.

На переконання апеляційного суду, посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено неуповноваженою особою, є надуманими. Зазначене питання вже досліджувалося судом першої інстанції, а відповідні висновки, з якими погоджується й апеляційний суд, викладені в оскаржуваній постанові.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення складений 28 березня 2026 року поліцейським відділення поліції №2(м. Хорол) Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції Воліченко В.І.. Його повноваження підтверджуються документами, які було витребувано постановою суду від 15 червня 2026 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 – адвоката Орленка Р.Е., зокрема:

1) Витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13 січня 2026 року «Про створення та функціонування груп оперативного реагування на базі Лубенського та Миргородського районних відділів поліції ГУНП в Полтавській області, з якого вбачається, що старшого сержанта поліції ОСОБА_2 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Лубенського РВП ГУНП, включено до складу ГОР Лубенського районного відділу поліції ГУНП;

2) Витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 21 листопада 2025 року «По особовому складу»;

3) Посадовими інструкціями поліцейського, затвердженими 13 листопада 2025 року та 25 травня 2026 року.

Сам протокол складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається. До того ж, підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.

Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння.

Отже, нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись встановленим переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння носять суб`єктивний характер.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів, які учасниками справи не спростовані, а дії поліцейських не суперечать вимогам ст. 266 КУпАП.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 , оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та відмова пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Орленка Р.Е. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко