Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №760/25778/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25778/25 2/760/7768/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Ситніку Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 10937,58 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2024 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на момент подачі позову становить 205618,50 грн. Вказане підтверджується борговою розпискою, яка складена відповідачем.

Відповідач зобов`язувався повернути зазначені кошти у валюті за якою відбулась позика до 10.02.2024 та щомісяця сплачувати 6% річних від суми позики у якості відсотків за користування грошима.

Позивач зазначив, що у визначену борговою розпискою дату відповідач грошові кошти не повернув, що і змусило позивача звернутись в суд із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

З огляду на вказане, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

15 жовтня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 10.12.2025, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем у встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не наданий.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 29.07.2026.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. 29.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника у якому остання зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.01.2024 відповідачем складена розписка відповідно до змісту якої, ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_1 бере у позику у ОСОБА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , у позику кошти у сумі 5000 доларів США під 6 % у місяць. Зобов`язується повернути кошти та % (відсотки) до 10.02.2024.

Копія розписки міститься в матеріалах справи.

Надані позивачем відповідачу кошти останній у зазначений у розписці термін не повернув.

Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить: 5000 доларів США - сума основного боргу; 5700 доларів США - заборгованість по відсоткам згідно договору позики; 237,58 доларів США - 3% річних. Що підтверджується долученим до позовної заяви розрахунком.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Оригінал розписки знаходиться у позивача.

У своїй постанові від 05.09.2018 у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача свідчить про існування невиконаного зобов`язання відповідачем по договору позики від 30.01.2024.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов`язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.

В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути крім відсотків передбачених договором, 3% річних у сумі 237,58 доларів США.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики, що оформлений розпискою, щодо повернення позивачеві суми позики, тому суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимога про стягнення на його користь з відповідача суми позики разом із відсотками нарахованими відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, натомість заявлені позивачем 3% річних задоволенню не підлягають.

За вказаного позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4498 грн.

Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (97,83%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4400,39 грн. судового збору за подання позову.

Позивачем також заявлено витрати на правову допомогу 10000 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 30.01.2024 у сумі 10700 доларів США, а також судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 4400 гривень 39 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Майстренко