Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №759/16350/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/16350/25

пр. № 2/759/1465/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суду м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

за участю представника позивача - адвоката Гаврилюка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025 адвокат Гаврилюк О.Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної позики від 20.10.2022 у розмірі 26 645 031 грн. 70 коп., а також понесені позивачем судові витрати.

Дану позовну заяву адвокат Гаврилюк О.Р. обґрунтовує тим, що 20.10.2022 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір про надання безвідсоткової поворотної позики у сумі 15 238 135,62 гривень (п`ятнадцять мільйонів двісті тридцять вісім тисяч сто тридцять п`ять гривень 62 копійки), що на 20.10.2022 було еквівалентно 416 700,00 (чотириста шістнадцять тисяч сімсот) доларів США, згідно з офіційним курсом Нацбанку України (офіційний курс становив 36,5686 за 1,00 долар США).

Договір про надання безвідсоткової поворотної позики посвідчений 20.10.2022 в м. Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінич А.І. та зареєстрований в реєстрі за №728, позика була передана позичальнику до моменту укладення договору позики. Згідно з умовами п. 3.1. нотаріального договору про надання безвідсоткової поворотної позики від 20.10.2022 безвідсоткова поворотна позика підлягає поверненню до 20 листопада 2023 року включно, однак вищевказані умови договору позики позичальником повністю не виконано, станом на 01.07.2025 розмір не повернутих коштів становить 375 050,00 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятдесят) доларів США, що на 01.07.2025 еквівалентно 15 669 138,94 (п`ятнадцять мільйонів шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять вісім грн. 94 коп.) згідно з офіційним курсом Нацбанку України (офіційний курс становить 41,7788 за 1,00 долар США).

Отже, позичальником були порушені вимоги ЦК України, що призвело до утворення з боку позичальника заборгованості перед позикодавцем в сумі 375 050,00 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятдесят) доларів США, що станом на 01.07.2025 еквівалентно 15 669 138,94 (п`ятнадцять мільйонів шістсот шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять вісім грн. 94 коп.) згідно з офіційним курсом Нацбанку України станом на 01.07.2025р. (офіційний курс становить 41,7788 за 1,00 долар США).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

Судом на виконання вимог ухвали про відкриття провадження було скеровано сторонам копію ухвали про відкриття провадження. Однак, відповідач не отримала вказаний процесуальний документ у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У свою чергу, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення поштового відправлення, здійсненого судом, з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останній можливості скористатися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву, яким остання у наданий судом строк не скористалася.

Ухвалою від 03.11.2025 закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 20.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні 04.05.2026 представник позивача зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи, оскільки відповідач до суду не прибуває, відзив у наданий судом строк не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 своєчасно на належним чином повідомлена про дату та час розгляду пред`явленого до неї позову, до суду у призначений час не прибула, про причини неявки та їх поважність суд не повідомила, у наданий судом строк не скерувала до суду відзиву або своїх заперечень, при цьому, уповноважений представник позивача у судовому засіданні зазначиа, що не заперечує стосовно ухвалення у даному провадженні заочного рішення.

Беручи до уваги, що умови ухвалення заочного рішення, закріплені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у даному випадку дотримані, суд доходить висновку про можливість ухвалення у даній справі заочного рішення суду, яке може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Протокольною ухвалою від 04.05.2026 суд постановив провести заочний розгляд справи.

06.05.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів - копії нотаріально посвідченого договору про надання безвідсоткової поворотної позики від 20.10.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також копії заяви ОСОБА_1 про часткове повернення боргу.

У судовому засіданні 12.05.2026 представник позивача - адвокат Гаврилюк О.Р. просить задовольнити позовні вимоги, вказуючи на їх обґрунтованість. Зазначає, що умовами договору передбачено стягнення із позичальника стягнення 3% річних та подвійної облікової ставки НБУ у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, до суду не прибула, жодних заяв чи клопотань, у тому числі й про відкладення, на адресу суду не надсилала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 своєчасно викликалася до суду, однак у призначений час до суду не прибула, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , оцінивши надані в сукупності докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході розгляду справи встановлено, що 20.10.2022 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діяла на підставі довіреності ОСОБА_3 , укладено нотаріально посвідчений договір про надання безвідсоткової поворотної позики у сумі 15 238 135,62 гривень (п`ятнадцять мільйонів двісті тридцять вісім тисяч сто тридцять п`ять гривень 62 копійки), що на 20.10.2022 було еквівалентно 416 700,00 (чотириста шістнадцять тисяч сімсот) доларів США, згідно з офіційним курсом Нацбанку України (офіційний курс становив 36,5686 за 1,00 долар США).

За своїм змістом відповідно до п. 1.2 договору безвідсоткова поворотна позика - це сума грошових коштів в національній валюті, передана у користування на визначений строк, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що безвідсоткова поворотна позика підлягає поверненню у строк до 20.11.2023 включно.

Пунктом 3.2 визначено графік повернення грошових коштів: до 20.09.2023 - 1/3 частини суми у розмірі 138 900 доларів США, 20.10.2023 - 1/3 частини суми у розмірі 138 900 доларів США, та 20.11.2023 - 1/3 частини суми у розмірі 138 900 доларів США. У той же час, згідно з п. 3.3 позика може бути повернута як визначеними частинами, так і одноразово повністю або в будь-якій пропорції.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору відповідно до п. 4.1 сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства При цьому, п. 4.2 встановлено, що у разі порушення позичальником строку повернення позики, остання повинна сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики.

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є відносинами, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою штрафних санкцій, у разі несвоєчасного повернення позики (кредитні правовідносини).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Як вбачається із матеріалів справи - копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 08.12.2023, відповідач ОСОБА_2 на виконання умов договору позики від 20.10.2022 повернула ОСОБА_1 борг у розмірі 507 645 грн. 30 коп., що еквівалентно 13 882 доларів США. Водночас залишок боргу станом на 08.12.2023 становить 15 669 138 грн. 94 коп., що еквівалентно 375 050 доларів США.

Щодо обрахунку інфляційних втрат та 3% річних суд зважає на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16, в якій зазначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань.

Вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується із розрахунками, наданими стороною позивача у позовній заяві, та вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині.

Щодо обрахунку пені за прострочення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на положення п. 4.2 договору, які встановлюю обов`язок позичальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Проаналізувавши розрахунок, наданий позивачем у позовній заяві, суд погоджується із розміром 7 347 416 грн. 84 коп. та вважає його обґрунтованим з огляду на розмір основного боргу та відсоткові ставки, що покладені в основу обрахунку розміру пені.

У ході розгляду справи доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору так само не оспорюються.

Враховуючи те, що зобов`язання щодо повернення позики за договором від 20.10.2022 не виконуються з вини відповідача ОСОБА_2 , повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача судових витрат суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 12 122 грн. 00 хв. (квитанція №1895-5623-5093-1662 від 21.07.2025). Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені у ході розгляду справи процесуальні витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 509, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1046-1049 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Дашківці Віньковецького району Хмельницької області, громадянки України, паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав - 8032, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Городиславичі Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , заборгованість за договором про надання безвідсоткової поворотної позики від 20.10.2022 у розмірі 26 645 031 грн. 70 коп., з яких:

- 15 669 138 грн. 94 коп. - основна сума боргу,

- 2 868 632 грн. 62 коп. - інфляційні втрати за весь час прострочення,

- 759 843 грн. 30 коп. - 3% річних від простроченої суми,

- 7 347 416 грн. 84 коп. - пеня за несвоєчасне повернення коштів.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Дашківці Віньковецького району Хмельницької області, громадянки України, паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав - 8032, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Городиславичі Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір, сплачений відповідно до квитанції №1895-5623-5093-1662 від 21.07.2025 у розмірі 12 112 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому, відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.