Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №759/3253/14-ц — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3253/14-ц

пр. № 6/759/145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання невідома) про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2026 адвокат Кулигін А.Є., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2024 у справі №759/3253/14-ц із твердої грошової суми у розмірі 650 грн. 00 коп. на стягнення із відповідача аліментів у розмірі частини заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи із 02.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дану позовну заяву представник позивача обґрунтовує тим, що у 2007 році сторони зареєстрували шлюб, який рішенням суду у 2014 році було розірвано. Від шлюби сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після розлучення батьків проживає разом із матір`ю.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2014 вирішено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 650 грн. 00 коп. Станом на день звернення до суду із позовом розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів становить 111 014 грн. 00 коп. Враховуючи зростання витрат на дитину у зв`язку із підвищенням цін на продукти харчування та одяг, а також підвищення прожиткового мінімум для дитини такого віку, у позивача існує необхідність у зміні способу стягнення аліментів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.02.2026 дану позовну заяву передано для розгляду по суті судді Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 04.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження без викликів учасників у судове засідання.

Судом на виконання вимог ухвали про відкриття провадження було повідомлено відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного позову на сайті «Судова влада України», а також додатково скеровано на поштову адресу військової частини НОМЕР_3 , в якій останній проходить військову службу.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_4 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву, яким останній не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши викладені у позовній заяві доводи, перевіривши їх обґрунтованість долученими доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №2119 від 04.08.2011, свідоцтво серії НОМЕР_4 від 04.08.2011 року (т. 1 а.с. 13).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Зі змісту долучених до позову доказів вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.05.2014 шлюб між сторонами розірвано, а спільна неповнолітня донька проживає та перебування на утриманні матері - ОСОБА_1 .

Приписами ст. 150 Кодексу на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2014 у справі №759/3253/14-ц вирішено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 650 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 17).

08.10.2018 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист в рамках цивільної справи №759/3253/14-ц (т. 1 а.с. 23).

Відділом державної виконавчої служби у м. Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 із примусового виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва 08.10.2018 в рамках цивільної справи №759/3253/14-ц (т. 1 а.с. 24).

Як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 станом на 02.01.2026 становить 111 014 грн. 00 коп.

02.03.2026 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_5 виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржнику, яку останній отримує від служби у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

У той же час, в силу ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення у цій справі слід звернути увагу на фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, зокрема як розмір доходу відповідача, стан здоров`я та матеріальне становище дітей, так і інші обставини необхідні для визначення саме необхідного розміру стягуваних аліментів задля забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України №6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Суд сприймає твердження сторони позивача про перебування відповідача ОСОБА_2 на військовій службі у лавах ЗСУ, що підтверджується відповіддю виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №21.1-43/29928 від 02.03.2026 року.

Відповідач є особою працездатного віку, проходить службу в лавах Збройних Сил України, отже - отримує грошове забезпечення, що свідчить про його фінансову стабільність і матеріальну спроможність виплачувати аліменти у розмірі частки від заробітку. Визначення аліментів у частці від доходу спрямоване на збереження балансу між можливостями платника та потребами дитини, а чинне законодавство не містить обмежень щодо стягнення такої частки за наявності інших цивільних чи сімейних зобов`язань, якщо загальний розмір утримань не порушує граничні норми виконавчого провадження (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 404/969/24).

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписи ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені судом обставини, дотримуючись визначеного принципу рівності обов`язку обох батьків по утриманню їх дітей, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та зміни способу стягнення аліментів із ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 272, 273, 352-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 180-182, 191, 192 СК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання невідома) про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2014 у цивільній справі №759/3253/14-ц, у твердій грошовій сумі на спосіб шляхом стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання невідома, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання невідома, у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.