Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №759/19795/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/19795/25

пр. № 2-а/759/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №4198 від 21.08.205, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн. 00 коп., та закрити провадження щодо ОСОБА_1 .

Даний позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що йому не було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а уповноваженою особою під час складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови не досліджено у повному обсязі чи дійсно представниками ТЦК було вжито достатніх заходів для повідомлення його про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.07.2025 року. Крім того, позивач зазначає, що складений щодо нього протокол та постанова не містять даних про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який він порушив, на переконання ІНФОРМАЦІЯ_2 . Один із порушень складеного щодо нього протоколу ОСОБА_1 називає відсутність прочерків у відповідних графах протоколу, які не містять інформації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 05.09.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом скеровано сторонам справи копію ухвали про відкриття провадження. Як вбачається із системи «Електронний суд», відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження 08.10.2025 року. Разом з тим, у визначений судом строк відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів, якими він обґрунтовує свою позицію.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (ч. 1, 2 ст. 44 КАС України).

До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України віднесено верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Виходячи зі змісту ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим КАС України правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, взявши до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 21.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , виявивши порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, притягнувши останнього до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Зі змісту протоколу №3973 від 23.07.2025, складеного стосовно ОСОБА_1 , вбачається, що останній 23.07.2025 порушив обов`язок, встановлений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що проявилося у тому, що він не з`явився 07.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час особливого періоду.

Суд не погоджується із доводами позивача, що протокол про адміністративне правопорушення №3973 від 23.07.2025 та постанова про адміністративне правопорушення №4198 від 21.08.2025 не містять пункту закону, який було порушено ОСОБА_1 . Також суд не вбачає за спроможне твердження позивача про те, що особі за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП може інкримінуватися саме порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 №1487, оскільки зі змісту диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що порушенням є невиконання вимог закону про мобілізаційну підготовку, яким у даному випадку є Закон України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», зокрема приписи ст. 22 Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Загальновідомий факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У той же час, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

У даній справі ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 23.07.2025, коли, як він вказує, виявив у своєму електронному кабінеті у застосунку «Резерв+» відомості про оголошення його у розшуку. Суд наголошує на тому, що такі твердження позивача не підтверджуються жодними доказами ( ОСОБА_1 не долучив витяг із застосунку «Резерв+»), а тому суд позбавлений можливості пересвідчитися у тому, коли дійсно ОСОБА_1 дізнався про перебування його у розшуку та чи була явка до ІНФОРМАЦІЯ_2 у дату 23.07.2025 такою, що не перевищує визначений законом строк.

Так само суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, роблячи застереження щодо незгоди із викладеним у протоколі, ОСОБА_1 не зазначає про те, що він перебував у період з 28.06.2025 по 30.06.2025 та у період з 01.07.2025 по 07.07.2025 на лікарняному, що унеможливлювало отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.06.2025 та фактичне прибуття на 07.07.2025 для уточнення даних. Позивачем не було вказано на можливість надання ним медичних документів, які підтверджують наявність поважних причин його неприбуття.

У той же час, як вбачається із постанови про адміністративне правопорушення №4198 від 21.08.2025, ОСОБА_1 не був присутнім при розгляді складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не надав уповноваженій особі для дослідження та аналізу медичні документи, які підтверджують його фактичну неможливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.07.2025 року.

Як встановлено із долученого до позову листа представника АТ «Укрпошта», фактично запит на скерування та отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 останній зробив лише 25.08.2025, тобто вже після винесення щодо нього оскаржуваної постави.

У той же час, даний доказ підтверджує те, що 30.06.2025 уповноважений працівник пошти здійснив вихід за місцем проживання ОСОБА_1 для вручення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак така повістка не була вручена у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Відтак, поштове відправлення повернулося відправнику як неотримане. З огляду на положення закону, проставлення відмітки працівником пошти «у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою» свідчить про належне повідомлення особи про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В силу приписів ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розгляд кожного протоколу завершується винесенням постанови, яка згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Суд зауважує на тому, що стороною позивача не надано суду доказів, якими підтверджуються обставини, викладені у позовній заяві. Складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №3973 від 23.07.2025 та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №4198 від 21.08.2025 стосуються обставин, які мали місце 07.07.2025 року. Так, зі змісту вказаних документів вбачається, що 26.06.2026 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було скеровано повістку про виклик на 07.07.2025 року. 30.06.2025 представником пошти було здійснено вихід до місця проживання позивача з метою вручення останньому даної повістки, однак остання повернулася відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. У період з 01.07.2025 по 07.07.2025, як підтверджується долученим до позов медичним висновком №1111-767Р-РТ2Е-862С від 01.07.2025, ОСОБА_1 перебував на лікарняному, однак вказані медичні документи не були надані уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 23.07.2025 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та 21.08.2025 під час розгляду такого протоколу по суті. Відтак, станом на день винесення оскаржуваної постанови уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_2 не володіла інформацією про наявність у ОСОБА_3 поважних причин для нез`явлення за повісткою.

Суд зауважує, що фактично протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 , був призначений до розгляду через місяць з дня його складення, отже у позивача було достатньо часу для підготовки медичної документації для надання як доказу поважності причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак ОСОБА_1 не вжив жодних заходів задля доведення до відома уповноважених осіб таких обставин.

Окремо суд зауважує, що медичні документи, надані ОСОБА_1 , сформовані у приватному медичному закладі - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медичний центр» «Добробут-Поліклініка», тобто перебування ОСОБА_1 на лікуванні у даному медичному закладі приватної форми власності не породжує відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у суду обов`язок вважати постанову №4198 від 21.08.2025 протиправною та скасувати її.

Також слід зауважити, що надані ОСОБА_1 медичні документи, зокрема, інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я, яка фактично не є документом та не свідчить про фактичний стан здоров`я ОСОБА_1 , не вказує на наявність захворювання, яке унеможливлювало отримання ним 30.06.2025 повістки про виклик до ТЦК та фактичне прибуття 07.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд також не сприймає доводи позивача про те, що представники ІНФОРМАЦІЯ_2 можуть взяти відомості із електронного застосунку «Резерв+» та інших реєстрів, що фактично зможе замінити фізичну явку особи до ТЦК та уточнення нею даних, оскільки чинним законодавством чітко регламентовано обов`язок особи з`явитися за повісткою до ТЦК та вчинити відповідні дії, зокрема, уточнити свої облікові дані саме у приміщенні ТЦК.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неправомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи містять сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких вбачається, що позивач у визначений строк не виконав вимогу ІНФОРМАЦІЯ_3 про явку з метою уточнення військово-облікових даних.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві, більше того, долученими до позовної заяви доказами спростовують такі твердження та свідчать про правомірність винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови №4198 від 21.08.2025 стосовно ОСОБА_1 .

З огляду на відсутність у суду доказів, зі змісту яких можна було б дійти висновку, що постанова №4198 від 21.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не ґрунтується на низці допустимих, достатніх та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого діяння, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 241-246, 250, 255, 268-269, 286 КАС України, ст.ст. 38, 210-1, 247, 268 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єросова І.Ю.