Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №759/23202/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/23202/25

пр. № 2-о/759/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна (01001, м. Київ, вул. Є. Чикаленка, 1-3/5, офіс 1) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою, у якій просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з січня 2002 року по день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його вітчим - ОСОБА_2 , з яким заявник мешкав однією сім?єю з п?ятирічного віку і до часу смерті ОСОБА_2 . Весь цей час, тобто більше 20 років, вони з ОСОБА_2 проживали однією сім?єю як батько з сином, а отже, він є спадкоємцем четвертої черги за законом. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , окрім нього, немає. 3 приводу оформлення спадкових прав до нотаріуса ніхто не звертався.

Заявник народився в місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Реєстрація народження відбулась у відділі реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції в м.Києві, про що був зроблений актовий запис №1719 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Шлюб між батьками був зареєстрований в 1996 році, проте спільне життя у них не склалося і в 1999 році вони перестали мешкати разом, а з часом в 2002 шлюб розірвали.

З ОСОБА_2 мати заявника - ОСОБА_4 познайомилась в 2000, далі якийсь час вони підтримували дружні стосунки, а на початку 2002 року почали мешкати разом без реєстрації шлюбу. На той час заявнику було 5 років, він мешкав із матір`ю і коли вона створила нову сім?ю з ОСОБА_2 , всі почали проживати разом.

21.02.2003 ОСОБА_2 та мати заявника ОСОБА_4 одружилися, про що в книзі реєстрації актів про одруження відділу реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві зроблено запис №188 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 . Раніше ОСОБА_2 в шлюбі не перебував, дітей у нього не було.

Починаючи з січня 2002 вся сім`я постійно мешкала в квартирі

АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 на праві власності.

Між ним та ОСОБА_2 одразу склалися дуже гарні стосунки, як між батьком та сином, проживали однією сім?єю, мали спільний бюджет, відпочивали сім?єю та разом проводили вільний час. З цього часу заявник постійно мешкає у вищезазначеній квартирі на правах члена сім?ї власника квартири. В 2016 році відносини між вітчимом та матір?ю зіпсувалися і вони вирішили мешкати окремо. Разом з тим, незважаючи на їх роздільне проживання, ОСОБА_2 одразу зазначив, що він продовжує ставитися до нього як до сина, а розрив шлюбних відносин із його матір`ю не впливає на їх стосунки.

09.09.2016 ОСОБА_2 та мати заявника ОСОБА_4 розірвали шлюб, про що в Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в м.Києві складено відповідний актовий запис №305 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 . За таких обставин, незважаючи на те, що вітчим не усиновляв заявника, він залишився проживати з ним, а мати, ОСОБА_4 , переїхала до Білорусії, де створила нову сім?ю.

Отже, з ОСОБА_2 заявник продовжив мешкати однією сім?єю і продовжував вести спільний побут та бюджет.

З 2013 після закінчення школи заявник навчався спочатку в торгівельному коледжі, а після його закінчення в Київському національному торговельно-економічному університеті і саме ОСОБА_2 весь цей час матеріально допомагав йому, підтримував, як матеріально так і морально.

В 2017 році заявник закінчив навчання і шукав роботу. ОСОБА_2 в той час працював в іноземному підприємстві «І-АР-СІ» на посаді менеджера зі збуту, департаменту пристроїв друку та сканування, а отже, запропонував влаштуватись на роботу в його фірму і домовився про це з керівництвом фірми. Починаючи з вересня 2017 року заявник працює в

іноземному підприємстві «І-АР-СІ» на посаді менеджера з логістики дивізіону транспортної логістики департаменту логістичного забезпечення дирекції з логістики.

В 2019 році ОСОБА_2 перейшов працювати в споріднене іноземне підприємство

"Логін". Нажаль, з того часу стан здоров?я вітчима поступово погіршувався, йому було важко пересуватися і деякий час, він за домовленість з керівництвом фірми, виконував свою роботу віддалено, перебуваючи в своїй квартирі. Оскільки вітчиму було важко працювати, 31.01.2024 року він звільнився з роботи і з цього часу практично перестав виходити з квартири, а отже всіма побутовими питаннями, такими як прибирання, приготування їжі, купівля продуктів та побутових речей для сім?ї, займався саме заявник. Під час хвороби саме він допомагав ОСОБА_2 переносити всі тяготи хвороби, морально його підтримував.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 . Відповідно до довідки про причину смерті, причиною є цереброваскулярна хвороба. Після смерті вітчима заявник оформив всі необхідні документи та здійснив його поховання. Це підтверджується договір-замовленням №73 від 10.03.2025 про організацію поховання та надання ритуальних послуг (кремації), додатком №14 до цього договору, з яких вбачається, що саме ОСОБА_1 оплатив та займався похованням померлого та довідкою на одержання праху №4.1254686К.

Також у встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С. із заявою про прийняття спадщини. За його заявою 17.05.2025нотаріусом була відкрита спадкова справа №05/2025 та було встановлено, що за життя померлий заповіту не складав. Окрім нього до нотаріуса з приводу оформлення спадщини ніхто не звертався, а отже, в даному випадку ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем четвертої черги за законом, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини. Проте в оформленні права на спадкування нотаріус йому відмовив та листом від 23.09.2025 роз?яснив, що у даному випадку факт проживання зі спадкодавцем однією сім?єю має бути встановлений судовим рішенням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 07.10.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку окремого провадження. Крім того, вказаною ухвалою витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С. копію спадкової справи №05/2025, відкритої щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07.04.2026 через канцелярію суду надійшло клопотання представника заявника - адвоката Соляника Д.П. про долучення доказів - копії свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

У судовому засіданні 07.04.2026 допитано свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що є хрещеним батьком заявника ОСОБА_1 . У ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 були чудові відносини, як батька із сином. Останні піклувалися один про одного, турбувалися, допомагали один одному у побуті. Знає ОСОБА_1 із п`яти років, познайомився через ОСОБА_2 , з яким спільно навчалися у м. Харкові та у подальшому спільно працювали. Проживав заявник постійно із ОСОБА_2 в його квартирі. Після розірвання шлюбу із матір`ю ОСОБА_1 син залишився проживати із ОСОБА_2 , це була свідоме рішення сторін. Інших шлюбів ОСОБА_2 не мав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказала, що є хрещеною матір`ю заявника ОСОБА_1 ,, знає останнього із п`яти років. Так само давно знайома із ОСОБА_2 , оскільки разом навчалися в одному інституті, були дружні стосунки, особливо з її чоловіком. Відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були чудові, як у батька із сином, була декілька разів у них в гостях. ОСОБА_2 ставився до ОСОБА_1 як до рідного сина. Із матір`ю ОСОБА_1 знайома, остання вийшла заміж за іншого чоловіка, але син залишився проживати із ОСОБА_2 , оскільки продовжував навчання та мав дуже приємні відносини із вітчимом. Після розірвання шлюбу із матір`ю ОСОБА_1 він не укладав шлюбів, не проживав з іншими жінками. Питанням поховання ОСОБА_2 займався у першу чергу ОСОБА_1 , вона так само була присутня разом із чоловіком.

ОСОБА_1 допитаний у ході розгляду справи як свідок повідомив суду, що батько ОСОБА_2 допомагав йому у всьому, проживали разом із його п`яти років, він завжди допомагав йому у всьому, «поставив на ноги». Батько дуже любив його, так як і він його. Останні роки батько хворів і тому купував продукти, ліки, оплачував витрати на комунальні послуги. Після розлучення батьків він прийняв свідоме рішення залишитися проживати із батьком, проти нього ніхто не заперечував. Іншого житлового приміщення не має. Мати наразі перебуває в Іспанії, вийшла заміж. Наразі проходить військову службу у лавах Національної гвардії України.

14.04.2026 до суду надійшла копія спадкової справи №05/2025 щодо майна померлого ОСОБА_2

14.04.2026 на електронну адресу суду надійшла заява заінтересованої особи, в якій приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу просить розглядати справу без її участі.

У судове засідання 11.05.2026 учасники справи, будучи повідомленими про розгляд заяви, до суду не прибули. Разом з тим, до початку судового засідання від представника заявника через канцелярію суду надійшла заява, в якій останній просить проводити розгляд справи без його участі.

Суд, вивчивши доводи заяви про встановлення факту державної реєстрації шлюбу, а також ознайомившись із долученими до неї доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Основу спадкування за законом становить принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2023 року в справі №582/18/21 (провадження №61-20968сво21) та Верховний Суд в постанові від 19 червня 2024 року в справі №554/6033/22, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Згідно з абзацом 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі №5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У ході розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився заявник ОСОБА_1 від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зроблено актовий запис №1719 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 4).

21.02.2003 між матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб (актовий запис №188, зроблений відділом реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві) (т. 1 а.с. 5).

09.09.2016 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується долученою до заяви копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.09.2016, актовий запис №305 (т. 1 а.с. 6).

У період подружнього життя ОСОБА_4 із ОСОБА_2 разом із ними спільно проживав син від першого шлюбу ОСОБА_1 . Відтак, ОСОБА_2 фактично був вітчимом ОСОБА_1 . У той же час, ОСОБА_2 за життя не ініціював питання про усиновлення ОСОБА_1 .

Факт проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 , підтверджується витягом із Реєстру територіальної громади від 21.03.2025, долученою до заяви, з якого вюачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у даному житловому приміщенні з 11.07.2006 року (т. 1 а.с. 23).

Родинні зв`язки померлого ОСОБА_2 із ОСОБА_1 підтверджуються також долученою до заяви копією особової справи ОСОБА_2 , в якій у графі «родинний стан» зазначено дружину та сина, яким є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9, 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зроблено актовий запис №1353 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 16).

Питанням поховання ОСОБА_2 займався саме ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до заяви договором-замовленням №73 від 10.03.2025, додатком №1 до договору-замовлення №73 від 12.03.2025, а також довідкою на одержання праху №4.254686К від 18.03.2025 року (т. 1 а.с. 24, 25, 26).

Окрім письмових доказів суд також сприймає й показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які у судовому засіданні 07.04.2026 підтвердили ту обставину, що ОСОБА_1 проживав спільно із ОСОБА_2 із 2002 року, мали чудові відносини, позиціонували себе родиною (як батько та син), піклувалися один про одного, допомагали у побуті. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 із матір`ю ОСОБА_1 - син залишився проживати із батьком до дня смерті останнього. Коли ОСОБА_2 почав хворіти, заявник допомагав йому всім необхідним, купував ліки, продукти харчування, надавав матеріальну допомогу, у тому числі й з оплати комунальних послуг.

Суд також бере до уваги відомості зі спадкової справи №05/2025, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2 . Так, листом №67 від 23.05.2025 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки факт його спільного проживання із спадкодавцем повинен бути підтверджений судовим рішенням. Крім того, остання повідомила, що інших спадкоємців, які б подали заяву про прийняття спадщини, відсутні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 93 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належить не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

За змістом пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року№296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, враховуючи що встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем, про який просить заявник, породжує юридичні наслідки, а саме їх підтвердження необхідне для отримання спадщини, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право та підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне дану заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 18, 76-83, 89, 258, 263-265, 272, 273, 315-319, 352, 353 ЦПК України, ст.ст. 1216-1223, 1258, 1264, 1268-1270, 1296-1298 ЦК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна (01001, м. Київ, вул. Є. Чикаленка, 1-3/5, офіс 1) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш ніж 5 (п`ять) років на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.