Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №758/20643/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20643/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

08 червня 2026 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Будзан Л.Д.,

з участю секретаря судового засідання Топоровського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Щербаня Дмитра Миколайовича звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути із відповідача на її користь борг за договором позики від 14.11.2022 в сумі 56186 євро 15 євроцентів, три проценти річних в сумі 4280 євро 26 євроцентів, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.09.2020 ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_2 грошову позику у розмірі 56936,15 євро. Зазначений правочин був оформлений договором позики від 14.11.2022 та нотаріально посвідчений нотаріусом Федеративної Республіки Німеччина, де на момент його складання перебували обидві сторони. Нотаріальне посвідчення здійснено з дотриманням вимог німецького законодавства, за участю перекладача, оскільки сторони не володіли німецькою мовою у достатньому обсязі та спілкувалися російською мовою.Відповідно до умов договору позики: позичальник отримав суму позики 56936,15 євро 20.09.2020 у повному обсязі, що ним підтверджено в договорі; повернення позики встановлено у формі щомісячних платежів у розмірі 650,00 євро до 3-го числа кожного місяця з пільговим строком у 3 дні, починаючи з березня 2023 року, на банківський рахунок кредитора IBAN: НОМЕР_1 ; повне повернення позики має бути здійснено до 31.01.2030; у разі затримки позичальником здійснення понад двох платежів або виплати суми, яка перевищує суму двох платежів, уся сума позики, яка ще підлягає виплаті, має бути виплачена невідкладно. Відповідач порушив умови договору позики, а саме: 01.03.2023 сплатив тільки 750 євро, що підтверджується випискою з рахунку позивачки, а надалі ніяких платежів не здійснював. Вказано, що оскільки відповідач затримав здійснення понад двох платежів підряд, відповідно до п. 3 розділу I договору позики, уся сума позики, яка ще підлягає виплаті, має бути виплачена невідкладно. Крім того, зазначає, що договором не встановлено розмір процентів, тому після настання умов передбачених договором - затримки позичальником здійснення понад двох платежів або виплати суми, яка перевищує суму двох платежів, уся сума позики, яка ще підлягає виплаті, має бути виплачена невідкладно (п. 3 Розділу I Договору), кредитор має право вимагати сплати процентів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК. Загальна сума заборгованості станом на 19.12.2025: основний борг: 56186,15 євро, 3% річних: 4280,26 євро. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору від 14.11.2022 та не повернення коштів в обумовлені в договорах строки, позивач звернулась до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 грудня 2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.11.2022 між ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальником) укладеного договір про позику, згідно якого 20.09.2020 кредитор надала позичальнику позику у розмірі 56936,15 євро (пункт 1 розділу І договору).

Відповідно до пункту 2 розділу І договору, повернення позики встановлено у формі щомісячних платежів у розмірі 650,00 євро. Указані платежі здійснюються до 3-го числа кожного місяця з пільговим строком у 3 дні, починаючи з березня 2023 року, на рахунок кредитора: власник рахунку: ОСОБА_3 ; IBAN: НОМЕР_1 ; призначення платежу: повернення позики. Позичальник має можливість виплачувати на вказаний рахунок грошові суми, які перевищують вказану суму.

Згідно до пункту 3 розділу І договору, повернення позики у повному обсязі має бути здійснено до 31 січня 2030 року. Якщо позичальник затримує здійснення понад двох платежів або виплати суми, яка перевищує суму двох платежів, то усю суму позики, яка ще підлягає виплаті, має бути виплачено невідкладно. Право кредитора на пред`явлення вимоги щодо виплати пені за прострочку та компенсації збитків залишається в силі.

Відповідно до розділу ІІ договору, на підставі зобов`язання повернення позики у розмірі 56936,15 євро позичальник цим зобов`язується перед кредитором підпорядковуватися негайному примусовому виконанню щодо усього його майна у зв`язку з цим актом. Водночас кредитор зобов`язана пред`явити вимоги щодо виплати тільки тих грошових сум, які мають бути виплачені їй за цим договором позики та не були виплачені.

Вказаний договір було посвідчено нотаріально, нотаріальну дію здійснено 14.11.2022 у м. Берлін нотаріусом Ютти Зімпелькамп, акт було прийнято учасниками та власноруч підписано ними та перекладачем.

Переклад договору позики із німецької мови на українську здійснено перекладачем ОСОБА_4 , справжність підпису якої 17.12.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Архиповою Поліною Іванівною, зареєстровано в реєстрі за № 2781.

Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 01.03.2023 перераховано на рахунок позивача 750 євро.

Переклад виписки із німецької мови на українську здійснено перекладачем ОСОБА_4 , справжність підпису якої 17.12.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Архиповою Поліною Іванівною, зареєстровано в реєстрі за № 2779.

Позивач вказує, що кошти за вказаними договором відповідач не повертає, та затримав здійснення понад двох платежів підряд, відповідно до пункту 3 розділу І договору позики, а тому вся сума позики, яка ще підлягає виплаті, має бути виплачена негайно.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»,зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Стаття 3 ЦК України визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: 3) свобода договору; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 526, 530 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наявні у справі докази свідчать про доведеність факту укладення між сторонами договору позики, передання за ним грошових коштів та фактичне не повернення відповідачем позичених коштів у визначені сторонами строки.

Відповідачем жодними доказами не доведено не отримання за договором позики коштів, а також відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання договору недійсним.

Наведені позивачем розрахунки стороною відповідача в ході розгляду справи не спростовано, та не надано доказів належного виконання зобов`язань за договором, в тому числі після відкриття провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для примусового стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 14.11.2022 в розмірі 56186,15 євро.

Крім того, позивач вказує, що відповідач продовжує належним чином не виконувати грошове зобов`язання, а тому наявні підстави для стягнення із відповідача за період із 06.06.2023 по 19.12.2025 на суму грошового зобов`язання в розмірі 56186,15 євро, - три відсотки річних в сумі 4280,26 євро.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем наданий розрахунок 3 % річних, який не спростований відповідачем та прийнятий судом як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 3% річних у розмірі 4280,26 євро.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшли об`єктивне підтвердження обґрунтування позовних вимог, стороною відповідача доводи позову достатніми доказами не спростовані, тому суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для примусового стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 14.11.2022 в розмірі 56186,15 євро та 3% річних в розмірі 4280,26 євро, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, в зв`язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 12122 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, ст. 3, 6, 11, 230, 233, 509, 512-514, 516, 526, 530, 533, 537, 546, 549, 627, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14 листопада 2022 року в сумі 60 466 (шістдесят тисяч чотириста шістдесят шість) євро 41 євроцент, яка складається із: 56 186 (п`ятдесят шість тисяч сто вісімдесят шість) євро 15 євроцентів - основна сума боргу, 4280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) євро 26 євроцентів - три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 12 122 (дванадцять тисяч сто двадцять дві) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 18.06.2026.

Суддя Л.Д. Будзан