Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №752/4601/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4601/26

Провадження №2-а/752/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Волянюк Денис Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № R325774 від 30.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також стягнути на його користь судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 30.01.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R325774, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн за нібито вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою для притягнення до відповідальності зазначено непроходження (відмову від проходження) військово-лікарської комісії з посиланням на п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Позивач вважає постанову протиправною, необґрунтованою та безпідставною. Наводить довід про те, що обов`язок пройти повторний медичний огляд особами, визнаними обмежено придатними до військової служби, встановлений законом до 05.06.2025, а тому саме ця дата (як кінцева дата виконання обов`язку) є датою виявлення правопорушення. З огляду на приписи ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення могло бути накладене протягом трьох місяців з дня виявлення, тобто не пізніше 06.09.2025, тоді як оскаржувану постанову винесено 30.01.2026, тобто за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності. За приписами ст. 247 КУпАП це, на думку позивача, виключає можливість початку провадження у справі, а розпочате провадження підлягає закриттю.

Позивач також стверджує, що інкриміноване правопорушення не є триваючим, оскільки обов`язок пройти медичний огляд був установлений законом до 05.06.2025, і саме ця дата є датою виявлення порушення. Крім того, позивач посилається на те, що рішення (розпорядження) про направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією не приймалося, направлення на ВЛК він не отримував, а сама оскаржувана постанова не містить обґрунтування його вини, посилання на докази та відомостей про наявність у нього статусу обмежено придатного до військової служби. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на судову практику Верховного Суду у справі № 463/1352/16-а.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2026 відкрито провадження у справі.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надав, правом на подання доказів на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R325774 від 30.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову винесено на підставі поданої особою заяви, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності. Дата надходження такої заяви - 29.01.2026, спосіб надходження - через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, об`єктивна сторона виражається у порушенні відповідного законодавства (формальний склад), суб`єктом може бути призовник, військовозобов`язаний або резервіст.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, обов`язок пройти повторний медичний огляд у таких осіб виникає безпосередньо із закону та не ставиться у залежність від вручення окремої повістки чи прийняття індивідуального рішення (направлення) про виклик на медичний огляд. З огляду на це доводи позивача про неотримання ним направлення на військово-лікарську комісію та про неприйняття відповідачем окремого рішення про направлення на ВЛК не спростовують факту невиконання позивачем обов`язку, покладеного безпосередньо законом, і не є підставою для звільнення від відповідальності.

Невиконання обов`язку щодо своєчасного проходження повторного медичного огляду має триваючий характер, оскільки полягає у тривалому невиконанні покладеного законом обов`язку та припиняється лише з моменту його фактичного виконання (проходження ВЛК) або з моменту виявлення порушення уповноваженим органом. Таким чином, посилання позивача на те, що інкриміноване правопорушення не є триваючим та що строк притягнення до відповідальності сплив 06.09.2025, суд відхиляє як безпідставне.

Судом установлено, що 29.01.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста до відповідача надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. На підставі цієї заяви та після перевірки відповідних відомостей 30.01.2026 винесено оскаржувану постанову № R325774.

Відповідно до частин 7, 8 ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, протокол не складається, а справа розглядається уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у триденний строк після надходження відповідної заяви.

Порядок розгляду таких справ урегульований ст. 279-9 КУпАП, згідно з якою у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою про те, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Керівник (уповноважена посадова особа) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані та з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначивши розмір штрафу на рівні мінімального розміру, передбаченого санкцією відповідної статті.

За приписами ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. З огляду на триваючий характер правопорушення, дату подання позивачем заяви про визнання порушення 29.01.2026 та дату винесення оскаржуваної постанови 30.01.2026, відповідач діяв у межах строків, установлених статтею 38 КУпАП. Розгляд справи за поданою особою заявою про визнання порушення здійснюється у триденний строк з дня її надходження (частини 7, 8 статті 258, стаття 279-9 КУпАП), який відповідачем також дотримано. За таких обставин доводи позивача про порушення відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Суд враховує, що позивач не оспорював допущене порушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, про що прямо зазначено у його заяві від 29.01.2026 та в оскаржуваній постанові від 30.01.2026 № R325774. Подання такої заяви є добровільним волевиявленням особи, яке узгоджується з приписами КУпАП щодо порядку розгляду справ цієї категорії.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У даному випадку факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується як його власною заявою про визнання порушення, поданою через електронний кабінет, так і відомостями та реєстровою інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

З огляду на наведене доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не містить обґрунтування його вини та посилання на докази, суд відхиляє, оскільки за наявності поданої особою заяви про визнання порушення та згоди на притягнення до відповідальності за її відсутності протокол не складається, а постанова виноситься у спрощеному порядку, передбаченому статтями 258, 279-9 КУпАП, зі змістом, що відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Хоча обов`язок доказування правомірності свого рішення в силу ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на суб`єкта владних повноважень, у цій справі протиправність оскаржуваної постанови спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема поданою самим позивачем заявою про визнання порушення та відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова № R325774 від 30.01.2026 винесена належним суб`єктом владних повноважень, у межах наданої законом компетенції, на підставі належних та допустимих доказів, із дотриманням спеціальної процедури розгляду справ цієї категорії та у встановлені законом строки.

Наведені позивачем посилання на судову практику не спростовують установлених судом обставин, оскільки стосуються загальних засад доказування і не враховують спрощеного порядку розгляду справи за заявою особи, яка не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R325774 від 30.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Рішення складене 21.05.2026.

Суддя О. Б. Кокошко