Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №609/837/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/837/26

3/609/225/2026

03 серпня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з СПД № 2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП України в Тернопільській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності:

- за ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

- за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

13 липня 2026 року близько 19 години 00 хвилин за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї невістки ОСОБА_2 домашнє насильство в присутності онука ОСОБА_3 , тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрози, залякування, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю онука, чим порушив п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №782827 від 03.08.2026, вищевказані дії ОСОБА_1 , ПОГ СВГ ВП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Лучиним Іваном Михайловичем кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 13 липня 2026 року близько 19 години 00 хвилин за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї невістки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто вмисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрози, приниження, залякування, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим порушив вимоги п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №782826 від 03.08.2026, вищевказані дії ОСОБА_1 , ПОГ СВГ ВП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Лучиним Іваном Михайловичем кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, а також те, що вказані справи є однорідними (по них притягується до відповідальності одна і та ж особа), тому слід об`єднати їх в одне провадження для спільного розгляду.

В судовому засіданні особа, стосовно якої складено протоколи про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 вину свою визнав повністю та пояснив, що потерпіла ОСОБА_2 з осені 2025 року почала проживати цивільним шлюбом з його сином ОСОБА_4 , якого на даний час мобілізовано. Вони з дружиною допомогли придбати синові та його співмешканці житловий будинок, який зареєстровано на потерпілу, а не на його сина. Того дня він був у нетверезому стані та пішов до співмешканки сина додому сказати, щоб вона приписала сина та його дружину в своєму будинку. З цього приводу в них з потерпілою виник скандал, в ході якого ОСОБА_1 виражався в сторону ОСОБА_2 нецензурними та образливими словами, погрожував та розбив два вікна. На даний час вони з потерпілою помирились та продовжують спілкуватись. Також пояснив, що під час скандалу в будинку був присутній малолітній син ОСОБА_2 від першого шлюбу, який все чув та бачив. Про скоєне він шкодує та запевнив суд, що такого більше не повториться.

Суд, роз`яснивши ОСОБА_1 вимоги ст.268 КУпАП, заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протоколи та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №782827 від 03.08.2026; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №782826 від 03.08.2026; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.07.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 13.07.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 28.07.2026; копією свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_2 ; поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справ, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 даного Закону особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справ.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому судом приймаються до уваги. На думку суду, такі докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 . наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 та ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки він вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки свого сина ОСОБА_2 в присутності її малолітнього сина ОСОБА_3 , а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім цього, згідно зі ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, обставини які обтяжують відповідальність – вчинення правопорушення в присутності малолітньої дитини та у нетверезому стані, а тому, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 36 КУпАП слід застосувати стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності.

Разом з тим, відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Щодо застосування заходів, передбачених ст. 39-1 КУпАП, то суд враховує, що це право суду, а не обов`язок, оскільки вказана норма, передбачає, що у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно із ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, ч. 1, ч. 2 ст.173-2, ст.ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 №609/837/26 (провадження №3/609/225/2026) та №609/838/26 (провадження №3/609/226/2026) об`єднати в одне провадження та присвоїти справі №609/837/26 (провадження №3/609/225/2026).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення:

-за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн 00 коп в дохід держави;

-за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП – у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн 00 коп в дохід держави.

У відповідності до вимог ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн 00 коп (п`ятсот десять гривень 00 копійок) в дохід держави.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів на підставі ч.2 ст.308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) в дохід держави.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК