Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №459/251/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/251/26 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М.В.

Провадження № 22-ц/811/620/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 03 лютого 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі – ТОВ ФК «Артеміда-Ф») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020049914 від 27.04.2020 року в розмірі 5008 грн. 57 коп. та заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200418385 від 30.04.2020 року в розмірі 8935 грн. 41 коп., що в загальному становить 13943 грн. 98 коп.

Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Ухвалу суду оскаржив позивач ТОВ ФК «Артеміда-Ф», просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що п.1 ч.2 ст.188 ЦПК України визначено можливість об`єднання справ за позовом одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.

Звертає увагу, що в даному позові стягувачем і боржником за договорами про надання позики є одні й ті самі особи, вимоги, які заявлені ТОВ ФК «Артеміда-Ф» по двох договорах, пов`язані між собою підставою виникнення – наявність заборгованості/неналежне виконання зобов`язання відповідача, що повністю підпадає під норму частини першої статті 188 ЦПК України.

Звертає увагу, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Додає, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання цивільного судочинства не має обов`язку повернути позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, надавши доступ до суду та відкривши провадження у справі, вправі самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 188 ЦПК України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Вважає, що висновок суду про повернення позовної заяви з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 24.07.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19)).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Водночас, потрібно враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви позивачу у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача не пов`язані між собою підставою їх виникнення та поданими доказами, а також не є основними та похідними, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, з урахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Підстави для повернення позовної заяви визначені статтею 185 ЦПК України.

Так, зокрема, пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Частиною першою статті 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У частині другій статті 188 ЦПК України вказано, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог: 1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; 2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.

Метою об`єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі №914/2191/18, 16 жовтня 2020 року в справі №910/7186/19, 02 грудня 2020 року в справі №908/420/20, 07 грудня 2022 року у справі №182/1919/22, від 09 листопада 2023 року в справі №910/130/21.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №911/414/18.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі №182/1919/22 виснував, що у розумінні положень частини першої статті 188 ЦПК України, порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 188 ЦПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах чотири, п`ять вказаної статті.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

При цьому роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі №9901/458/19.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2021 року в справі №199/6042/19, 14 лютого 2024 року в справі №199/6026/19, 10 квітня 2024 року в справі №638/5319/23 та 20 червня 2024 року в справі №199/6029/19.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі №127/6686/21 (провадження №61-12983св21) викладено такі висновки:

«Аналіз пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України у системному зв`язку з приписами статті 188 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання цивільного судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з заявлених вимог окремо. Отже, приписи частини шостої статті 188 ЦПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. При цьому слід зазначити, що вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією цивільного суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи. Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 188 ЦПК, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви. У цьому разі суд, насамперед, має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов».

За обставинами даної справи, позивач ТОВ ФК «Артеміда-Ф» пред`явив до відповідачки однорідні вимоги – стягнення заборгованості за договорами про надання позики на умовах фінансового кредиту, які мають однакову правову природу, а також з аналогічних підстав – невиконання відповідачкою зобов`язань за вказаними договорами, об`єднання таких вимог не підпадає під заборони, визначені у частинах четвертій та п`ятій статті 188 ЦПК України, тому, з огляду на наведені вище норми процесуального права та висновки Верховного Суду, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, покликаючись на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Також, суд першої інстанції у своїх висновках не врахував, що, відповідно до змісту вказаних норм цивільного процесуального права, якими врегульований порядок відкриття провадження, та наявних у суду дискреційних повноважень для роз`єднання позовних вимог згідно з ч.6 ст.188 ЦПК України, повернення позову з визначених у п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України підстав порушення правил для їх об`єднання не відповідає завданню цивільного судочинства та принципу пропорційності.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що розгляд позовних вимог в одному провадженні надасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для встановлення обставин справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду, сприяє правовій визначеності та єдності судової практики в аналогічних спорах.

Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Отже, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 141 ЦПК України, вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється за наслідками розгляду справи, позаяк, в даному випадку предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції з процесуальних питань, тому вимога позивача про вирішення апеляційним судом питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.

Ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 03 лютого 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 липня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич