Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №317/3473/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 31.07.2026 Справа № 317/3473/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/3473/26 Головуючий у 1-й інстанції – Громова І. Б.

Провадження № 33/807/1003/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 4 ст. 172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Фоміної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 30 червня 2026 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, перебуває на посаді депутата Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень, а також стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області VIIІ скликання, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 172-6 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-6 КУпАП. У порушення вимог статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 893 855,76 грн., що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього закрити у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд дійшов помилкового висновку щодо дати виявлення адміністративного правопорушення.

На підтвердження своїх доводів апелянт зазначає, що:

1) строк накладення адміністративного стягнення підлягає обчисленню з дати надходження до НАЗК повідомлення, яке стало підставою для проведення відповідної перевірки. Оскільки рішення про проведення перевірки НАЗК було прийнято 05 грудня 2025 року, таке повідомлення надійшло до агентства раніше, а відтак саме з цієї дати, на думку апелянта, слід обчислювати строк притягнення до адміністративної відповідальності;

2) з огляду на те, що щодо нього здійснювалося кримінальне провадження за ч.1 ст.366-2 КК України, яке в подальшому було закрито, адміністративне стягнення відповідно до ч.11 ст.38 КУпАП могло бути накладено не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що фактично його дії не мали умисного характеру, а розбіжності у декларації за 2024 р. – це фактично помилки при її заповненні. Він з 2021 року щорічно заповнює аналогічні декларації і жодного разу до нього не було претензій з боку правоохоронних органів. Вважає, що ця ситуація виникла лише через неприязні відносини з головою Долинської сільської ради ОСОБА_2 , який фактично захопив його земельну ділянку та переслідує його. Саме останній був заявником до органів поліції, щоб його притягли до кримінальної відповідальності за неправильне заповнення декларації. Призначений штраф для нього є непомірною сумою, так як він фактично тривалий час не може здійснювали свою сільськогосподарську діяльність та обробляти землю через незаконні дії ОСОБА_2 та блокування його банківських карток.

Прокурор Фоміна Г.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є хибними. Останній притягнутий до адміністративної відповідальності у межах строку, передбаченого КУпАП. У відповідності із роз`ясненнями НАЗК моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата складання відповідного протоколу. Враховуючи, що в даному випадку стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення 12.06.2026 року, а рішенням суду останній був притягнутий до адміністративної відповідальності – 30.06.2026 року, тому вказаний апелянтом строк не сплинув. Вважає, що відсутні підстави для зміни або скасування рішення першої інстанції.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та ін.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляд справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи, зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався. Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 зроблено на підставі належних і допустимих доказів, досліджених у судовому засіданні та оцінених у їх взаємному зв`язку.

Згідно примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушення у цій статті є особи, які відповідно до ч.1 та ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У відповідності до абз. 1 ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством.

Згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Вимоги статті ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачають, що повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів.

Встановлено, що рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області VIII скликання від 01.12.2020 № 02 «Про початок повноважень депутатів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області» ОСОБА_1 набув повноважень депутата Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області VIII скликання.

Таким чином, відповідно до положень п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону «Про запобігання корупції».

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Встановлено, що ОСОБА_1 29.01.2025 року заповнив та подав на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за типом «щорічна» за 2024 рік.

Водночас, ОСОБА_1 у вказаній декларації:

- у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» не зазначив відомостей про земельну ділянку, загальною площею 18 200 кв.м., яка належить на праві власності члену сім`ї (доньці) – ОСОБА_3 , вартістю 10 500 грн.;

- у розділі 6 «Транспортні засоби» не зазначив відомостей про легковий автомобіль «RENAULT LOGAN», 2011 року випуску, вартістю 185 453 грн.;

- у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» не зазначив відомостей про наявну у нього заборгованість за кредитним договором від 23.11.2007 року на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» у розмірі 697 902,76 грн.

Отже, усього ОСОБА_1 не зазначив відомості на загальну суму 893 855,76 грн.

Висновки судді першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення №151 від 12.06.2026 року, підтверджується:

- поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких останній фактично визнає факт надання недостовірних відомостей у своїй щорічній декларації за 2024 р.;

- даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 2322183500:01:002:0163, площею 1,82 га, вартістю 10 500 грн. належить ОСОБА_3 ;

- даними договору купівлі продажу від 29.12.2023 року, згідно яких ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:01:002:0163, площею 1,82 га, вартістю 10 500 грн. за адресою: Запорізька область, Запорізький район, тг Долинська;

- даними довідки Національного агентства з питань запобігання корупції №266/26 від 10.04.2026 року, згідно яких за результатами повної перевірки щорічної декларації за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 (депутатом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області) декларант вказав недостовірні відомості на загальну суму 893 855,76 грн.;

- даними щорічної декларації за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , в якій відсутні відомості щодо земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 , легкового автомобіля «RENAULT LOGAN», який використовувався декларантом у звітній період, заборгованість за кредитним договором від 23.11.2007 року;

- даними постанови про закриття кримінального провадження від 09.06.2026 року, згідно якої в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КУпАП, однак встановлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП.

Таким чином, суддя першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

З такими висновками судді першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.

Щодо дати виявлення адміністративного правопорушення

Згідно з ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Отже за змістом наведеної норми особливістю розглядуваного правопорушення є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення, а можливість застосування адміністративного стягнення обмежується двохрічним строком, який рахується від дня вчинення правопорушення.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №151 від 12.06.2026 року, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, зазначено – 29.01.2025 року, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 12.05.2026 року.

Прокурор в обґрунтування своєї позиції зазначила, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, тобто фактично датою виявлення в даному випадку адміністративного правопорушення є 12.06.2026 року (дата складання протоколу про адміністративне правопорушення).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи Висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією стосовно ОСОБА_1 надійшов до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 21.04.2026 року.

Отже, починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати, на думку суду, слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

При цьому, суд зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Стосовно позиції прокурора, що є роз`яснення НАЗК з приводу правильного вираховування дати виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент.

Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз`яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.

Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченому ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Водночас навіть враховуючи, що датою виявлення адміністративного правопорушення є 21.04.2026 року, то відсутні підстави вважати, що в даному випадку ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності поза межами встановленого КУпАП строку.

На думку суду твердження ОСОБА_1 , що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата початку проведення НАЗК відносно нього перевірки є помилковим, враховуючи, що порушення заповнення декларації були виявлені вже після закінчення цієї перевірки, а саме: 06.04.2026 року, а матеріали були передані уповноваженому органу лише 21.04.2026 року.

Щодо закриття провадження на підставі ч.1 ст.38 КУпАП

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи постанова про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 04.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України з висновком, що у діях ОСОБА_1 встановлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП була прийнята слідчим СВ ВП №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Козирь В.І. 09.06.2026 року.

Отже за таких обставин не спливли строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-6 КУпАП.

Таким чином, з огляду на вищенаведене при апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч.4 ст. 172-6 КУпАП, а тому винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є доведеною поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови судді і закриття провадження по справі з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, суддя апеляційного суду не вбачає, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Желудька Віталія Васильовича - залишити без задоволення.

Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 30 червня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод