Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №686/3201/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3201/26

Провадження № 2/686/4877/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі судового засідання Козуляк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду із вказаним позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що в провадженні дізнавачів Головного управління національної поліції в Хмельницькій області знаходиться кримінальне провадження №12017240250000084, яке порушено за моєю заявою та яке при наявності висновку судово-економічної експертизи нерозслідується з метою досягнути строку непритягнення до кримінальної відповідальності голову Лісовогринівецької сільської ради ОСОБА_2 . Такі дії слідчого та групи процесуальних прокурорів є триваючим катуванням мене правовою невизначеністю, зухвалим і цинічним порушенням моїх прав та моєї людської гідності, оскільки нічим іншим це пояснити неможливо. Надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування (одна відома особа, а саме ОСОБА_2 , і один факт вчинення ним кримінального правопорушення). Розслідування триває з лютого 2017 року і на дату звернення до суду позивача з позовною заявою у 2026 році становить біля восьми років та є неефективним (ефективність розслідування оцінюється не за кінцевим результатом, а за адекватністю, оперативністю, залученням постраждалого до слідчих дій та незалежністю дій, своєчасне вжиття базових слідчих дій, вжиття мінімально необхідних заходів для встановлення істини), що становить порушення статті 2 §1 Конвенції.

Строк досудового розслідування є у сім разів більшим, за імперативний строк, визначений законодавцем.

Фактично орган досудового розслідування досяг поставленого йому ОСОБА_2 завдання по досягненню строку, після якого його неможливо притягнути до кримінальної відповідальності. За такий строк орган досудового розслідування мав би звернутися до суду з обвинувальним актом, оскільки в матеріалах кримінального провадження є висновок економічної експертизи, зроблений Хмельнцьким НДКЦ про розмір завданої майнової шкоди.

Внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено мої права і завдано мені моральної шкоди, при цьому застосовано катування правовою невизначеністю. Особливість справ про катування полягає в тому, що вони часто відбуваються під контролем держави.

У такому випадку виникає презумпція відповідальності влади: саме уряд має надати переконливе пояснення щодо страждань заявника (справи «Буїд проти Бельгії», 2015; «Лапунов проти Росії», 2023). ЄСПЛ чітко визначає: будь-які форми катувань чи принижень, вчинені як державними посадовцями, так і за їх мовчазної згоди, є порушенням статті 3 Конвенції. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», пункти 203 - 204; рішення у справі «Вассерман проти Росії», пункт 50).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна на свою користь 100 000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 року, позовну заяву передано на розгляд судді Хараджі Н.В.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.02.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

24 березня 2026 року до суду надійшов відзив представника ГУНП в Хмельницькій області Вікторії Бєлової на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку зі скасуванням відповідної постанови слідчого. При цьому сам по собі факт винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження та її подальшого скасування не є безумовним свідченням заподіяння позивачу моральної шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі, про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що слідчим відділом Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017240250000084 від 02 лютого 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, яке було розпочато, зокрема, за заявою позивача.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що досудове розслідування триває понад вісім років, є неефективним та здійснюється з порушенням вимог щодо розумних строків, у зв`язку з чим йому завдано моральної шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України для покладення цивільно-правової відповідальності на державу необхідним є встановлення сукупності таких умов: незаконності рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади або його посадової особи, наявності шкоди та причинного зв`язку між незаконною поведінкою і заподіяною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені зокрема рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.

Згідно із частиною другою статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Слідчий суддя здійснює здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання позивача на надмірну тривалість досудового розслідування саме по собі не свідчить про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд бере до уваги, що згідно долученої до матеріалів справи копії постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2025 року кримінальне провадження №12017240250000084 закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає механізми судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого та прокурора, зокрема шляхом їх оскарження відповідно до статей 303–307 КПК України.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про встановлення у передбаченому законом порядку незаконності бездіяльності органу досудового розслідування саме з тих підстав, які покладені позивачем в основу заявлених позовних вимог, або про визнання такої бездіяльності незаконною судовим рішенням.

Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини не спростовують наведеного висновку суду. Суд враховує, що практика ЄСПЛ є джерелом права, однак рішення цього Суду ухвалюються з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи. Сам по собі факт тривалості кримінального провадження не породжує автоматичного права на відшкодування моральної шкоди без встановлення всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності.

Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про заподіяння позивачу душевних страждань, погіршення стану здоров`я, приниження честі чи гідності або інших негативних наслідків, що перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з поведінкою органу досудового розслідування.

Доводи позивача про умисне затягування розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності конкретною особою є припущеннями та не підтверджені належними доказами, а тому відповідно до статті 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Також позивачем не обґрунтовано заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн. Позовна заява не містить доказів, які б давали суду можливість встановити характер, обсяг та інтенсивність моральних страждань, а також критерії, за якими визначено саме такий розмір компенсації.

Таким чином, позивачем не доведено сукупності необхідних умов цивільно-правової відповідальності держави, а саме незаконності дій чи бездіяльності відповідача, факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку між такими діями (бездіяльністю) і заявленою шкодою.

За таких обставин суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання даної позовної заяви не справляється, тому підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтею 56 Конституції України, статтями 23, 1167, 1173, 1174, частиною шостою статті 1176 ЦК України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 31.07.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа