Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №693/943/26 — Жашківський районний суд Черкаської області

693/943/26

1-кп/693/173/26

В И Р О К

Іменем України

03.08.2026 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12026250000000225 від 04.06.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, не працюючої, має на утриманні двох малолітніх дітей, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3

У С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров?я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених обставин придбала психотропну речовину - амфетамін, обіг якого обмежено, у невстановленій кількості, але не менше 0,585 г, для подаль збуту, тобто продажу за гроші фізичним особам, та зберігала його в домоволодінні, за адресою: АДРЕСА_1 , з цією метою.

25.11.2025, близько 16 год., ОСОБА_3 , за допомогою мобільного телефону, шляхом розмов, використовуючи умовні слова, домовилась (узгодила час та місце) про збут вказаної психотропної речовини ОСОБА_5 .

Після чого, 25.11.2025, близько 16 години 55 хвилини, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, біля будинку, 128 по вул. Голівська, під час зустрічі із ОСОБА_5 , діючи згідно із попередніми домовленостями між ними, здійснила збут психотропної речовини, а саме отримала від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1000 грн, за що умисно, незаконно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, передала останньому два згортки з фольги, в середині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено – амфетамін, загальною масою 0,585 г.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю, погодилась із кваліфікацією кримінального правопорушення та ствердила суду обставини, викладені в обвинувальному акті,

Під час допиту обвинувачена ОСОБА_3 показала, що в листопаді минулого року придбала у «бариги» амфетамін, який продала за 1000 грн. У вчиненому щиро кається, вчинила не правильно, просить суд її суворо не карати, щоб вона мала змогу виховувати двох малолітніх синів, у яких не має батька, а є лише мама.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених судом обставин.

Суд з`ясував, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст обставин справи, переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, керуючись приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, оскільки обставини справи ніким із сторін судового провадження не оспорюються.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, піддавши їх оцінці, суд приходить до переконання, що своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має на утриманні малолітніх синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як обставини, що пом`якшують покарання, суд враховує визнання винуватості, щире каяття та молодий вік обвинуваченої.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до вчиненого, її щире каяття, молодий вік, засудження свого вчинку, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Передбачене ст. 79 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням є проявом гуманізму до засудженої та її дитини. Відповідно до ч. 1 цієї статті таке звільнення від покарання допускається тільки: 1) щодо вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років; 2) при призначенні їм покарання у виді обмеження волі, а також у виді позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов`язки відповідно до ст. 76 цього Кодексу (ч. 2 ст. 79 КК України).

Закон прямо не передбачає інших обмежень, крім зазначених вище, за наявності яких суд не може застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням до вказаних категорій жінок.

Однак застосування цього виду звільнення від покарання є правом, а не обов`язком суду.

При цьому для застосування вказаної норми права законодавець визначив відповідні підстави: формально-юридичні (що містяться безпосередньо у ст. 79 КК України і стосуються певних ознак особи) та оціночні (індивідуальні особливості конкретного кримінального провадження, характер дій винної особи, її спосіб життя тощо). Встановлення оціночних підстав є елементом реалізації дискреційних повноважень суду.

Тож для правильного застосування ст. 79 КК України суд має встановити не тільки факт наявності на утриманні жінки дитини віком до семи років, але й дати належну оцінку тяжкості та обсягу вчинених суспільно небезпечних діянь, усім даним про особу обвинуваченої, з`ясувати, чи сприяє її спосіб життя забезпеченню інтересів дитини.

Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то з них убачається те, що обвинувачена ОСОБА_3 не судима, щиро розкаялась у вчиненому, засудила свій вчинок та прагне змінити власне життя, зокрема, створити родину та виховувати дітей.

Водночас встановлено, що ОСОБА_3 має двох малолітніх синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Варто зазначити, що, оцінюючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з того, що закріплення ст. 79 КК України в кримінальному законодавстві зумовлено тим, що закон ставить інтереси дитини, її виховання вище, ніж негайне виконання покарання.

Як вже згадувалося вище, а саме те, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів. Отже, у розумінні законодавця каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, суд зазначає, що ОСОБА_8 вчинила тяжке кримінальне правопорушення маючи двох малолітніх синів, одному із яких не виповнилося семи років, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час досудового розслідування та судового провадження обвинувачена визнала свою винуватість у скоєному кримінальному правопорушенні.

З огляду на наведене вище суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням цих обставин, на думку суду, з метою забезпечення права малолітніх дітей обвинуваченої на зростання в сімейному оточенні останню за можливе звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України зі встановленням іспитового строку.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в разі вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення чи порушення правил, встановлених органами пробації, вирок суду буде звернутий до виконання, а її направлено в місця несвободи для відбування призначеного покарання.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні стягнути із обвинуваченої на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На час розгляду кримінального провадження в суді запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст. ст. 342-351, 363-368 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 2 роки 9 місяців. На підставі частин 1 і 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обраховувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази:

- два згортки фольги із порошкоподібною речовиною, які поміщені до спецпакету № 5612709 та зберігаються в кімнаті для зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області, знищити;

- мобільний телефон «Xiaomi Redmi 14c» із двома сім-картам без пароля, поміщений до спецпакету № WAR 1982749, який зберігається в кімнаті для зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області, повернути ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, не працюючої, на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 2228,50 грн.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подачі апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За приписами ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_9