Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №567/975/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/975/26

Провадження №2/567/769/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Приступа А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,-

в с т а н о в и в :

До Острозького районного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей : доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України, щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В обгрунтування позову вказує, що з 22 квітня 2017 року вона перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в свідоцтвах про народження яких вона записана матір`ю, а відповідач - батьком. У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та на даний час не оспорює.

Зазначає, що починаючи з січня 2026 року сімейні відносини між ними фактично припинилися, подружнє життя вони не підтримують, спільного господарства не ведуть.

Вказує, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків участі у вихованні дітей не бере, їхнім фізичним, духовним та моральним розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги на їх утримання не надає. Усі витрати, пов`язані з утриманням та забезпеченням дітей, несе виключно вона. На сьогодні всі щомісячні витрати на утримання дітей, а саме харчування, одяг та взуття, засоби особистої гігієни, лікування та придбання лікарських засобів, оплату навчання та шкільного приладдя, гуртків і секцій, дозвілля, а також частка витрат на оплату житла та комунальних послуг, яка припадає на дітей фактично здійснюються виключно позивачкою.

Зазначає, що станом на дату звернення до суду спроби досудового врегулювання спору виявилися безрезультатними у зв`язку з відсутністю належної реакції з боку відповідача. З січня 2026 року відповідач фактично ухиляється від виконання обов`язку щодо їх утримання, встановленого статтями 150, 180 Сімейного кодексу України. У добровільному порядку кошти на утримання дітей відповідач не надає, що порушує права та законні інтереси дітей і зумовлює необхідність судового захисту, що й спонукало її звернутися до суду з відповідним позовом.

З метою забезпечення належного утримання дітей та гарантування їм рівня матеріального забезпечення, не нижчого від встановленого державою мінімуму, вважає за доцільне визначити розмір аліментів у сумі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією у випадках та порядку, передбачених законодавством України.

Посилаючись на те, що відповідач є фізично здоровим, працездатним на утриманні інших неповнолітніх осіб немає, та враховуючи реальні потреби дітей, пов`язані із забезпеченням належного харчування, одягу, лікування, навчання та всебічного розвитку, позивачка просить визначити розмір аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України, щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, що буде відповідати їхньому віку та щоденним потребам.

Ухвалою суду від 19.06.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, визначено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті спору, роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачка в поданій до суду заяві просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.1, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки від 17.06.2026 р. зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , та саме за вказаною адресою відповідачу направлялася судова повістка та інші процесуальні документи.

У відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з`ясувавши всі обставини справи у їх сукупності приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України та ст.184 СК України право звернення до суду про стягнення аліментів має той із батьків, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Позивачка, звертаючись до суду, на власний розсуд обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинна переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 22 квітня 2017 року Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (актовий запис №51), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Під час спільного подружнього життя у позивачки та відповідача народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.10.2017 року,син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 12.02.2021 року (а.с.6-7).

З доводів позивачки судом встановлено, що загальна сума її витрат на утримання двох неповнолітніх дітей за період з січня 2026 року по червень 2026 року складає 105 637, 16 грн. (що в середньому на місяць складає 17 606 грн.), на підтвердження чого позивачка надала банківські виписки зі своїх карткових рахунків № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 (а.с.29-72).

З досліджених банківських виписок судом встановлено, що здійснювані позивачкою витрати на дітей були пов`язані з оплатою, зокрема, харчування, одягу та взуття, засобів особистої гігієни, лікування та придбання лікарських засобів, навчання та шкільного приладдя, гуртків і секцій, дозвілля, а також витрат на оплату комунальних послуг, що беззаперечно свідчить про її безпосередню участь в утриманні дітей.

З матеріалів справи та доводів позивачки судом встановлено, що малолітні діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні та повному матеріальному забезпеченні, відповідач участі в утриманні дітей не приймає, та наведені обставини відповідачем не спростовані.

Отже, з доводів позивачки та досліджених судом доказів встановлено, що між батьками дітей не було досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні дітей.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.

У відповідності до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» внесені зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи батьком малолітніх дітей, належним чином участі в їх утриманні не приймає, доводів які б спростовували зазначені обставини суду не навів та відповідні докази відсутні в матеріалах справи, що свідчить про неналежну участь відповідача у їх матеріальному забезпеченні. При цьому суд виходить з того, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивачки, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та які б водночас підтверджували, що він належним чином приймає участь в утриманні своїх дітей, а відтак існують фактичні та правові підстави для стягнення з нього на користь позивачки аліментів на їх утримання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2019р. у справі №344/10971/16-ц, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.

Нормами ч.1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

При визначенні величини аліментного платежу суд враховує матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька.

Згідно ч.1 ст.79 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як вбачається з позовної заяви позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі врозмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України, щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року для дітей віком до 6 років становить - 2 817 гривень, від 6 до 18 років становить - 3 512 грн.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

Так, судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку. Суду не надано доказів щодо стягнень по іншим аліментним зобов`язанням з відповідача.

Приймаючи до уваги матеріальне положення дітей, які потребують матеріальної допомоги, та обставини, що мають істотне значення, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання дітей на користь позивачки у твердій грошовій сумі в розмірі 6 329 грн. (2 817 грн. + 3 512 грн. = 6 329 грн.), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацією суми аліментів відповідно до закону, починаючи з 10.06.2026 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на дітей є достатнім та не буде порушувати майнові права дітей. Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 6 329 грн. на кожну дитину, судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також судом враховується рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, а саме те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків.

Статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.ч.1-3 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відомостей, які б могли вказувати на неможливість або наявність істотних перешкод надавати відповідачем матеріальної підтримки на утримання своїх двох неповнолітніх дітей у визначеному вище розмірі судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей підлягають задоволенню.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов`язку батька забезпечити умови життя та розвитку малолітніх дітей, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивачка.

В той же час, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дітей, суд виходить з того, що відповідач інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, за віком та станом здоров`я є працездатним. Доказів, які б спростовували встановлені судом обставини відповідач не надав, а тому суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти у вищевказаному розмірі.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб та відповідач таких доказів суду не надав.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання доньки, суд згідно ст.141 СК України виходить з принципу рівності батьків, відповідно до якого позивачка як мати дитини також зобов`язана в рівній мірі з відповідачем брати участь в її утриманні, а відтак суд приходить до висновку, що заявлений позивачкою до стягнення з відповідача розмір аліментів є обґрунтований та відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Позов про стягнення аліментів був поданий 10.06.2026 року, а відтак за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-184, 191, ст. ст.280-282 СК України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) аліменти на утримання малолітніх дітей : доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 329 (шість тисяч триста двадцять дев`ять) грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацією суми аліментів відповідно до закону, починаючи з 10.06.2026 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.