Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №562/1549/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа №562/1549/26

провадження №2/562/1301/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"30" липня 2026 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

учасники справи: відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача-адвокат Казмірчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У поданій в суд заяві позивач ОСОБА_2 просить стягнути на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 аліменти в розмірі по 1/6 частини з кожного з відповідачів зі всіх видів доходу, щомісячно, починаючи з від дня пред`явлення позову до суду і довічно, обґрунтовуючи обов`язком повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків.

У відзиві на позов відповідачі з позовними вимогами не погодилися, мотивуючи тим, що після розірвання в 1986 році шлюбу з їх матір`ю ОСОБА_4 позивач свого батьківського обов`язку зі сплати аліментів на своїх неповнолітніх дітей (відповідачів у справі) не виконував, участі у вихованні не брав та не виявляв інтересу до їхнього життя, розвитку та побутових потреб. На даний час позивач фактично не підтримує жодних сімейних зв`язків з ними, не цікавиться життям, станом здоров`я, побутовими умовами чи життєвими обставинами, що в сукупності свідчить про тривалу фактичну відсутність сімейних відносин. На даний час ОСОБА_1 є безробітною, на її утриманні перебуває малолітня дитина та стабільні джерела доходу у неї відсутні, а ОСОБА_3 здійснює служіння як священнослужитель, однак така діяльність не є постійним джерелом доходу та не передбачає отримання стабільної заробітної плати. Наведені обставини ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов`язків, наявний матеріальний та сімейний стан сторін є підставами для звільнення відповідачів від обов`язку утримувати свого батька. Просять в задоволені позову відмовити.

Відповідь на відзив позивач не подавав та наведені відповідачами аргументи не спростовував.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не заявляв, згідно поданої ним заяви позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів - адвокат Казмірчук М.М. позов не визнали з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши учасників, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно положень ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (ч.8 ст. 7 СК України).

Частиною 1 ст.172 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Згідно з ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Статтею 205 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно роз`яснень, викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч.1 ст. 204 СК України.

Установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, розірваний рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 1986 року, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 показала, що після розлучення в 1986 році з ОСОБА_2 останній проживав окремо, залишивши її проживати з дітьми - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка після укладення шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 ». Дітей виховувала самостійно, а позивач участі в утриманні та вихованні дітей не приймав та жодної матеріальної допомоги не надавав, аліменти на дітей не сплачував, повністю усунувся від батьківських обов`язків.

Аналогічні пояснення надали свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Встановлені судом обставини ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо відповідачів позивачем не спростовані.

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Отже доводи відповідачів про їх матеріальний стан у даних правовідносинах є безпідставними.

Згідно діючого законодавства держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суд при постановлені рішення має зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року по справі № 301/160/17.

Стаття 202 Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Натомість право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року в справі №6-3066цс15).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць становить 3209 грн.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум».

Позивач перебуває на обліку в Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком з березня 2026 року в розмірі 3406 грн., що є більшим від установленого державою прожиткового мінімуму, інші будь-які докази матеріального забезпечення позивача в матеріалах справи відсутні.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76-78, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що є непрацездатною особою, отримує пенсію та інших джерел доходу не має, якої недостатньо для повноцінного існування та лікування, однак належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх потреб (витрат), позивачем не було надано.

Дійсно, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Визначальне значення у контексті обов`язку повнолітніми доньками, синами надавати матеріальну допомогу (аліменти) непрацездатним батькам відповідно до ст. 202 СК України є дійсна нужденність непрацездатних батьків. обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (постанова ВС від 18 листопада 2020 року в справі № 757/52096/18).

Позивач отримує пенсію за віком, однак жодних доказів, які б свідчили про те, що розмір отримуваної пенсії та інших доходів (за наявності) є значно нижчим за розмір його щомісячних витрат, позивачем не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому в задоволені слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя: