Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №556/129/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/129/26

Номер провадження 3/556/454/2026

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року

Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В.,

з участю захисника особи, відносно якої складено протоколи

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши об`єднані матеріали, що надійшли від начальника Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, -

за ст.122-4, ст.124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

16 січня 2026 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №550388 за ознаками ст.122-4 КУпАП про те, що 08 січня 2026 року (дата в протоколі виправлена) біля 23 год30 хв в с.Озерці Вараського району по вул.Центральній водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Лексус GX 470» н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив п.2.10 а) Правил дорожнього руху.

Того ж числа, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №550387 за ознаками ст.124 КУпАП про те, що 08 січня 2026 року біля 23 год30 хв в с.Озерці Вараського району по вул.Центральній водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Лексус GX 470» н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив п.2.3 б) Правил дорожнього руху.

Вказані протоколи одночасно надійшли до Володимирецького районного суду Рівненської області, і їх розгляд здійснюється суддею в об`єднаному провадженні, у відповідності до приписів ст.36 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Федоренка Т.О. заявив клопотання про закриття провадження у справі через відсутність складу адміністративних правопорушень та недоведеність.

Потерпілий ОСОБА_3 надав в судове засідання клопотання про розгляд справи у його відсутності, а також письмові докази, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, в т.ч. протоколи та долучені до них матеріали, схему ДТП, письмові пояснення, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 та за ст.124 КУпАП.

Так, у відповідності до ст.ст.251, 252 КУпАП приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Такими доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, як це вбачається з ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, за якими складено протоколи, суду не надано.

Зокрема, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, як це вбачається зі змісту ст.ст.280, 283 КУпАП, суд повинен встановити час та місце відповідної події. Проте, із наданих суду матеріалів, зробити це практично неможливо. Так, з протоколів серії ААД №550387 та ААД №550388 року вбачається, що подія ДТП мала місце 08 січня 2026 року біля 23 год.30 хв. Проте, в своїх поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують, що ДТП сталось 09 січня 2026 року біля 00 год 30 хв, повідомлення про пригоду на лінії «102» зафіксоване 09 січня 2026 року о 02 год 57 хв.

В своїх поясненнях від 16 січня 2026 року ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, «їхав на нього», в той же час, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №550387 вбачається, що пішохід рухався в попутному з автомобілем напрямку, тобто наїзд міг відбутись виключно зі спіни потерпілого.

Незважаючи на присутність на місці пригоди інших осіб (як це вбачається з пояснень учасників, і повідомлення на лінію «102»), жодна особа, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встановлена, і не опитана.

Що стосується залишення ОСОБА_2 місця ДТП, то з цього приводу суду не надано взагалі жодних доказів, оскільки сам ОСОБА_2 це заперечує, ОСОБА_3 був госпіталізований до прибуття на місце працівників Національної поліції, а інші особи – очевидці події – не опитувались.

Таким чином, надані суду докази є суперечливими, неповними, недостатніми, і не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_2 у вчинення адміністративних правопорушень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи викладене, суд вважає вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4 та ст.124 КУпАП недоведеною.

Крім того, суд приймає до уваги наступне.

З диспозиції ст.124 КУпАП вбачається, що вказаною нормою встановлено адміністративну відповідальність за «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна».

Зі змісту вказаної норми КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить діяння - порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяння шкоди майну, а саме: транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну.

Із матеріалів, що надійшли до суду з Вараського ВРП, та додатково надані потерпілим, вбачається, що внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_3 останній отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Разом з тим, наслідки у вигляді отримання легких тілесних ушкоджень не становлять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки не вказані у диспозиції даної статті, тому адміністративна відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою лише легкі тілесні ушкодження, без пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна наставати не може.

В той же час, ні протоколи про адміністративні правопорушення, ні схема ДТП, ні інші докази, не вказують, що під час дорожньо-транспортної пригоди була заподіяна матеріальна шкода транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам чи їх елементам, іншому майну.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4 та ст.124 КУпАП, у зв`язку з чим провадження відносно нього за цими статтями підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.173-4, 184, п. 1 ст. 247, ст. 283, п.3 ст. 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.122-4 та за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: