Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №373/2770/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2770/25

Провадження № 2/373/197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участі секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

представника відповідача за первісним позовом-адвоката Кравченко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, об`єднаної із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному неподільному майні.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача-адвокат Кабула І.Ю. звернулася до суду із позовом, у якому просила розділити майно, набуте сторонами по справі за час перебування у шлюбі, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості автомобіля марки «Chevrolet Aveo», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`ємом 1498 куб см. у сумі 88 915,00 грн та 1/2 частину вартості автомобіля «ЗИЛ 431412», 1993 року випуску, об`ємом двигуна 4750, VIN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , в сумі 163688,00 грн, всього на загальну суму 252603,00 грн; автомобіль марки «ЗИЛ 431412», 1993 року випуску, об`ємом двигуна 4750, VIN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 залишити у власності відповідача. Також просить стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2526,03 грн, вартості проведеної експертної оцінки в сумі 1200 грн, на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 16.06.2020 Відділом ДРАЦС по місту Переяслав та Переяслав-Хмельницькому району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 72. За час перебування у шлюбі ними були придбані автомобіль марки «Chevrolet Aveo», 2010 р.в., та автомобіль марки «ЗИЛ 431412», 1993 р.в.. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2024 шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу відповідач без згоди позивача відчужив автомобіль марки «Chevrolet Aveo». Вважає, що позивач має право на отримання компенсації 1/2 частини вартості вказаного автомобіля, який був відчужений відповідачем без її згоди. Також позивач бажає отримати компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки «ЗИЛ 431412», який продовжив користуватися відповідач. Крім того, просить стягнути із відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу, на підтвердження чого нею були подані відповідні докази.

У відзиві на позов представник відповідача-адвокат Кравченко І.О. просила відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути із позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, розмір яких буде визначений після розгляду справи по суті. У відзиві на позов посилається на те, що автомобіль марки «Chevrolet Aveo» був придбаний відповідачем за особисті кошти до реєстрації шлюбу із позивачем. Вартість автомобіля марки «ЗИЛ 431412» була визначена експертом орієнтовно шляхом порівняння цін на аналогічні транспортні засоби на сайті «Auto.Ria» з відмінним від спірного автомобіля роком випуску, без врахування його технічного стану на день проведення оцінки.

У зустрічній позовній заяві представник відповідача-адвокат Кравченко І.О. просила припинити право власності позивача на автомобіль марки «ЗИЛ 431412», д.н.з НОМЕР_3 , та виплатити їй з депозитного рахунку Переяславського міськрайонного суду Київської області компенсацію вартості 1/2 частини вказаного автомобіля у розмірі 43165,14 грн, внесених відповідачем; просить визнати за відповідачем право власності на вказаний транспортний засіб, стягнути із позивача на користь відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Зустрічну позову заяву представник відповідача мотивувала тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Вимога, яку містить первісний позов, унеможливить виконання ухваленого у справі рішення. Вимога про поділ спільного майна шляхом стягнення компенсації за 1/2 його частину не є належним способом захисту, оскільки спільне майно не підлягає поділу. Будучи власником спірного автомобіля, позивачем не було заявлено вимогу про припинення її права власності на нього. Транспортний засіб є неподільним майном, спільне володіння та користування яким є неможливим,

Ухвалою судді від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

29.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов.

01.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Chevrolet Aveо».

01.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про призначення транспортно-товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 04.11.2025, постановленою в протокольній формі, залишений без розгляду первісний позов в частині стягнення із відповідача на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Chevrolet Aveо».

Ухвалою суду від 04.11.2025 було призначено транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинене.

17.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача-адвоката Кабули І.Ю. надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій вона просила поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості автомобіля «ЗИЛ 431412» у розмірі 43165,13 грн, витрати за проведення експертизи у розмірі 7600,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн та сплачений судовий збір.

03.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача-адвоката Кабули І.Ю. надійшла заява, у якій вона підтримала позовну вимогу про залишення у власності відповідача автомобіля марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 .

Ухвалою суду від 04.03.2026, постановленою в протокольній формі, було прийнято заяву представника позивача про зменшення позовних вимог.

19.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача-адвоката Кравченко І.О. надійшла зустрічна позовна заява.

28.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача-адвоката Кабулю І.Ю. надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій вона просила поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення із відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості автомобіля «ЗИЛ 431412» у розмірі 43165,13 грн; припинити право власності позивача на вказаний автомобіль; визнати право власності на нього за відповідачем; стягнути із відповідача на користь позивача витрати за проведення експертизи у розмірі 7600,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн та сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 20.05.2026, постановленою в протокольній формі, було поновлено представнику відповідача Кравченко І.О. строк для подання зустрічної позовної заяви, яку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2026 було закрите підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

20.07.2026 від представника позивача за первісним позовом-адвоката Кабули І.Ю. надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача та позивач за первіним позовом у судове засідання не з`явились. Представник позивача за первісним позовом-адвокат Кабула І.Ю. направила до суду заяву про розгляд справи без її участі та позивача, позовні вимоги за первісним позовом підтримала та просила їх задовольнити, відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом-адвокат Кравченко І.О. позовні вимоги за первісним позовом визнала частково, зустрічний позов просила задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив таке.

Сторонами подано в копіях письмові докази, які суд уважає допустимими, належними та достовірними.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 16.06.2020 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Переяславу та Переяслав-Хмельницькому району Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 72. Шлюб був розірваний на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2024, що набрало законної сили 12.11.2024.

Із відповіді Головного сервісного центру № 31/613АЗ-5071-2025 від 03.03.2025 вбачається, що станом на 28.05.2025 у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься інформація про транспортні засоби, зареєстровані за ОСОБА_2 , за період із 16.06.2020 до 28.02.2025, зокрема:

- дата операції - 01.12.2021, автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , який був перереєстрований на ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 16.07.2024;

- дата операції - 16.06.2020, автомобіль марки «Chevrolet Aveo», 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який був перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2024.

Із відповіді Територіального сервісного центру № 3242 № 31/33/3242 від 10.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 із 27.09.2023 є власником автомобіля марки «ЗИЛ 431412, 1993 року випуску, об`єм двигуна 4750 см куб.

До позову додана довідка судового експерта ОСОБА_5 № 24 від 19.08.2025 про орієнтовну вартість автомобілів, заява про вчинення кримінального правопорушення від 01.09.2025.

До зустрічного позову додана довідка форми № 70ОК, відповідно до якої ОСОБА_2 отримував протягом 2017-2022 років доходи від ТОВ «АТБ-Маркет», Військової частини № НОМЕР_6 Національної гвардії України, ТОВ «Фора».

Із військового квитка серії НОМЕР_7 від 29.10.2018 вбачається, що із 23.11.2018 до 12.05.2020 ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у Військовій частині № НОМЕР_6 Національної гвардії України.

До позову доданий договір купівлі-продажу № 444 від 13.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_2 став власником автомобіля марки «Chevrolet Aveo», 2010 р.в., номер кузова НОМЕР_1 .

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 27.09.2023 власником автомобіля марки «ЗИЛ 431412», д.н.з НОМЕР_3 , є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 301/25 від 21.01.2026 дійсна ринкова вартість транспортного засобу марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , 1993 р.в., об`єм двигуна 4750, VIN НОМЕР_2 , станом на день проведення експертизи складає 86330,27 грн.

До зустрічного позову представником відповідача додана копія квитанції про внесення на депозитний рахунок суду грошової суми для виплати її позивачу у розмірі 43165,14 грн.

Означені докази суд уважає допустимими, належними та достовірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно зі ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 Сімейного Кодексу України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з роз`ясненнями п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Як вбачається із поданих доказів, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 27.09.2023 власником транспортного засобу марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , 1993 р.в., ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 . Даний автомобіль, який був придбаний сторонами в зареєстрованому шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки транспортний засіб є неподільним об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач погоджується на отримання компенсації за 1/2 його частину, суд дійшов до висновку про задоволення первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення первісного та зустрічного позовів, зменшення позивачем обсягу предмету позовних вимог, суд дійшов висновку про взаємозалік вимоги по сплаті судового збору, який був сплачений сторонами по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача - у разі задоволення позову.

Зважаючи на задоволення позовів, стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати, пов`язані із проведення експертизи, у розмірі 7600,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу с розмірі 5000,00 грн, на підтвердження чого подані наступні докази в копіях: договір про надання правничої допомоги адвокатом № 6/25 від 20.02.2025, акт виконаних робіт від 05.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 4339/10 від 27.05.2024, ордеру серії АІ № 1992606.

Відповідачем заявлено вимогу про стягнення із позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та подані докази в копіях, а саме: договір про надання правничої допомоги № 30 від 18.09.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.03.2026, квитанція до прибуткового касового ордеру від 18.09.2025 та 19.03.2026, ордер серії АІ № 2003569 від 18.09.2025.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України».

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, особистої присутності представників сторін у судових засіданнях, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, із позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом - в розмірі 8000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

З урахуванням взаємозаліку витрат на правничу допомогу, з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом підлягає стягненню різниця витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному неподільному майні, - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на транспортний засіб марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , 1993 року випуску, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 , що належав їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 27.09.2023.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) право власності на транспортний засіб марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , 1993 року випуску, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 .

Виплатити ОСОБА_1 з депозитного рахунку Переяславського міськрайонного суду Київської області компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «ЗИЛ 431412», д.н.з. НОМЕР_3 , 1993 року випуску, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 , у розмірі 43165,14 грн (сорок три тисячі сто шістдесят п`ять гривень 14 копійок), внесених ОСОБА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в розмірі 7600,00 грн (сім тисяч шістсот гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_11 ;

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_12 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ