Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №372/4317/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4317/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 липня 2026 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від військової частини про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

по ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

01.06.2026 року о 15 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи на військовій службі під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану у місці дислокації підрозділу військової частини в АДРЕСА_2 , знаходився з ознаками алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час кладення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, від надання письмових пояснень та підпису в протоколі відмовився.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 вину не визнав, разом з захисником Кулініченко Г.В. подали до суду письмові пояснення в яких зазначили що в матеріалах справи відсутній акт фіксації відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 , натомість до матеріал справи додано документ, в якому зафіксовано факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на групу осіб, в той час яки даний документ повинен оформлюватися індивідуально щодо кожної особи, оскільки перевірка на стан сп`яніння є суто персональною, тому така відмова має оформлюватися різними документами (доказами) щодо кожної окремої особи яка притягується до адміністративної відповідальності. Загальний акт на групу осіб є неналежним доказом у розуміння кодексу України про адміністративні правопорушення. у кодексу України про адміністративні правопорушення відсутня колективна форма притягнення до адміністративної відповідальності та покарання. Крім цього в акті немає інформації про ознайомлення ОСОБА_1 з даним документом, відсутні підписи останнього, він був позбавлений можливості надати зауваження чи заперечення по суті змісту даного документа, тобто він був складний однобічно, в одному примірнику та невідомо коли в часі. Як свідчить зміст даних документів, в них є очевидні суттєві розбіжності, в часі та датах подій, розбіжності у військових званнях свідків та їх підписах, неточності та невірне (однобічне) трактування обставин подій (зовсім відсутня інформація про можливість надання пояснень і зауважень щодо змісту цього протоколу та акта) невідповідність складених документів встановленим формам та вимогам (протокол про адміністративне правопорушення від 02.07.2026 року, акт фіксації відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 01.07.2026 року та інші порушення вимог чинного законодавства України). Тому вищевказані докази є недопустимими, сумнівними та такими, що отриманні з порушенням встановленого законом порядку, а тому просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що справа підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення з огляду на наступне.

За змістом ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол, адміністративна відповідальність наступає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Так, диспозиція частини 1 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Всі зазначені дії становлять окремі склади правопорушення.

Тобто відповідальність передбачена за:

- розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

- поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

- виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

- відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Вчинення таких дій особою, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню, а також в умовах особливого періоду є кваліфікуючими ознаками за ч. 3 ст. 172-20 КПК України.

Суть правопорушення за змістом протоколу полягала в тому, що ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_2 в умовах особливого періоду та виконував обов`язки військової служби з ознаками алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження правопорушення, суть якого викладена в протоколі, а саме перебування військовослужбовця ОСОБА_1 на території військової частини НОМЕР_2 в умовах особливого періоду та виконання обов`язків військової служби з ознаками алкогольного сп`яніння надано: протокол № 6 про військове адміністративне правопорушення від 02.07.2026 року, військовий квиток, акт фіксації відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 01.07.2026 року

Відповідно до ч. 7 ст. 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до змісту Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 р. № 32 (далі Положення, огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння проводиться: уповноваженою посадовою особою на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку. (п.5 Положення).

Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння. У разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння за результатами огляду та згода військовослужбовця/військовозобов`язаного з такими результатами є підставою для його притягнення до відповідальності згідно із законом. (абз. 1, 2 та 4 п.7 Положення).

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд військовослужбовця/військовозобов`язаного, складає за його результатами акт медичного огляду та висновок. Висновок складається у трьох примірниках: по одному для уповноваженої посадової особи, військовослужбовця/військовозобов`язаного, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. (п.14 Положення).

Отже, підсумовуючи наведене, доказами, що підтверджують факт перебування військовослужбовця/військовозобов`язаного в стані алкогольного сп`яніння є акт огляду на стан сп`яніння в якому зазначені результати огляду, що підтверджують такий стан та згода особи, що обстежувалася, з результатами такого огляду, або висновок у разі проходження огляду в медичному закладі.

Жоден із зазначених документів, як доказ перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, до протоколу не долучений.

Натомість до протоколу долучено акт про відмову щодо медичного освідчення від 01.07.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння складає окремий склад правопорушення, що передбачений ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено компетенцію суду щодо зміни суті правопорушення, його редагування, збору доказів, тощо. Такі дії порушили би принцип рівності сторін та фактично свідчили б про прийняття судом сторони обвинувачення, що є неприпустимим.

Отже, оскільки докази перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння особою, що склала протокол та на яку відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення і покладено обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, не надані, приходжу до висновку, що під час розгляду справи в суді не доведено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Окрім того, захисником подано суду докази перебування ОСОБА_1 в іншому місці у час, визначений у протоколі, що породжує обґрунтовані сумніви у достовірності викладених у протоколі обставин. Так, 01.06.2026 року він був залучений до проведення занять з базової військової підготовки особового складу військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою командира вказаної частини, що суперечить викладеним в у протоколі обставинам, згідно яких він же у цей же час перебував у розташуванні іншої військової частини – НОМЕР_2 . Переконливо це не було спростовано. Поряд із тим, у протоколі відсутні підписи ОСОБА_1 , а також його письмові пояснення у будь-якій формі, що може вказувати на його відсутність на місці події та під час складення протоколу.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і достатніми доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд вважає, що при розгляді цієї справи про адміністративне правопорушення стороною обвинувачення належно не було виконано обов`язок доведення винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Вважаю, що у цій справі винуватість ОСОБА_1 не було доведено з дотриманням критерію «поза розумним сумнівом».

Таким чином, у справі не доведено обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення провадження по справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на постанову суду подасться протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.В. Кравченко