Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №372/6911/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6911/25

Провадження 2-641/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Сташків Т.Г.

при секретарі Таценку М.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач, ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів.

На обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого народилася малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач участі у матеріальному забезпеченні дитини належним чином не бере, регулярної фінансової допомоги не надає, у зв`язку з чим обов`язок щодо утримання дитини фактично покладено виключно на позивача. Крім того, позивач здійснює догляд за дитиною віком до трьох років та має право на утримання від чоловіка незалежно від свого матеріального становища та факту працевлаштування. Оскільки відповідач є працездатною особою, має дохід та може брати участь у матеріальному забезпеченні дитини і дружини, позивач просить стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, а також аліменти на своє утримання як матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судовий розгляд.

22.12.2025 року на адресу Обухівського районного суду Київської області від представника відповідача – адвоката Бараболі Вячеслава Івановича (далі – представник відповідачач, адвокат Бараболя В.І.) надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив призначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/8 частини від заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 як матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Вказує, що відповідач проходив військову службу, отримав поранення під час участі у бойових діях, проходить лікування та реабілітацію, що призвело до погіршення його матеріального становища та потребує додаткових витрат. З огляду на наведені обставини, які свідчать про зміну сімейного та матеріального стану платника аліментів, відповідач вважає наявними підстави для зменшення раніше встановленого розміру аліментів із збереженням гарантій мінімального розміру аліментів, визначених законодавством.

02.02.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача – адвоката Воропая Руслана Миколайовича (далі – представник позивача, адвокат Воропай Р.М.), у якій він просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обгрунтування відповіді на відзив вказав, що доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують наявності підстав для зміни розміру аліментів. Сам по собі факт проходження військової служби, отримання поранення та проходження реабілітації не свідчить про неможливість виконання відповідачем обов`язку щодо належного утримання дитини, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів істотного зменшення його доходів, втрати працездатності чи інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали сплату аліментів у встановленому розмірі.

Посилання відповідача на наявність іншої дитини та необхідність її утримання не є безумовною підставою для зменшення аліментів, оскільки інтереси всіх дітей є рівними, а забезпечення належного рівня утримання однієї дитини не може здійснюватися за рахунок істотного погіршення матеріального забезпечення іншої.

Крім того, представник позивача вказує, що матеріалами справи підтверджується, що малолітня дитина проживає разом із матір`ю, яка самостійно забезпечує її повсякденні потреби, несе витрати на харчування, одяг, лікування, розвиток та виховання дитини, тоді як відповідач не надав доказів здійснення додаткових витрат на дитину понад сплату аліментів.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Також представник позивача долучив до матеріалів справи заяву, у якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Відповідач та його представник у судовому засіданні визнали позов частково, а саме просили призначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/8 частини від заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 як матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 12.03.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 339.

Від даного шлюбу сторони мають спільну доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Дитина проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2025/018091593 від 03.12.2025 року та № 2025/018090869 від 03.12.2025 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13.01.2026 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Як вбачається з листа з Державної податкової служби України від 06.04.2026 року № 4577, направленого на виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 31.03.2026 року про витребування доказів щодо доходів відповідача, за період з лютого 2025 року по грудень 2026 року останній мав виплачений дохід у розмірі 2 256 616, 15 грн, та за період з січня 2026 року по лютий 2026 року – у розмірі 89 573,51 грн.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із тих міркувань, що непорушним конституційним правом неповнолітньої дитини є її право на утримання батьками до досягнення нею повноліття.

Так, статтею 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Крім того, такий обов`язок передбачено в ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ст. 180 Сімейного кодексу України, вказує, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, визначені ст. 182 СК України та положення ч. 2 - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць у відповідності з п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України.

Беручи до уваги наведені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач ухиляється від виконання батьківського обов`язку з утримання дитини.

Судом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено пенсійним посвідченням, номер пенсійної справи 134550032848 від 16.12.2025 року, у зв`язку з чим зазначену обставину враховано судом під час визначення розміру аліментів. Разом з тим, наявність у відповідача інвалідності не звільняє його від встановленого законом обов`язку щодо утримання дитини та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи потреби та інтереси дитини, принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо її утримання, а також матеріальне становище сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у визначеному судом розмірі.

Таким чином встановлені судом обставини вказують, що вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 як матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 91 Сімейного кодексу України передбачено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить матері незалежно від цієї обставини.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини, яка проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні і догляді. Вік дитини на момент звернення до суду не досяг трьох років, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини та іншими матеріалами справи.

З огляду на необхідність здійснення позивачем постійного догляду за малолітньою дитиною, її можливості щодо працевлаштування та отримання самостійного доходу є обмеженими.

Судом також враховано матеріальне становище відповідача, його працездатність, наявність доходу та відсутність доказів неможливості надання матеріальної допомоги позивачу.

Враховуючи наведене, а також те, що право матері дитини на утримання до досягнення дитиною трирічного віку є самостійним правом, похідним від факту проживання дитини разом із матір`ю та здійснення нею догляду за дитиною, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача як матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

Визначаючи розмір аліментів, суд врахував стан здоров`я відповідача, встановлення йому інвалідності ІІ групи та розмір отримуваного ним доходу, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність визначення аліментів у розмірі, який одночасно забезпечуватиме право позивача на утримання та не покладатиме на відповідача надмірний майновий тягар.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_1 як матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 20 000,00 грн є завищеними, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, отже згідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 03.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання як матері дитини, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 03.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г.Сташків.