Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №367/4989/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4989/26

Провадження №2/367/5919/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ірпені в порядку спрощеного позовного цивільну справу № 367/4989/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В :

В квітні 2026 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з останнього на її користь грошові кошти у загальній сумі 96 917,81 грн, з яких: 93 446, 00 грн – основний борг; 2 166,13 грн інфляційні нарахування, 1 305,68 грн –3% річних та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову вказує, що у серпні 2025 року між сторонами була досягнута усна домовленість щодо надання відповідачем послуг з ремонту житлового будинку та прилеглої території, які належать позивачці. На підтвердження виконання своєї частини домовленостей позивач посилалася на здійснення трьох банківських переказів на користь відповідача, а саме:28 серпня 2025 року у сумі: 31 581,00 грн; 01 вересня 2025 року у сумі 7 600,00 грн та 03 вересня 2025 року у сумі 54 265,00 грн. На думку позивача, письмовий договір між сторонами укладений не був, відповідач послуг не надав, у зв`язку із чим правова підстава для утримання отриманих коштів відсутня, а тому зазначені кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через систему «Електронний суд» надав письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовну заяву просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 повернулися на адресу суду з відміткою «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало твердження про те, що після перерахування нею відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 93 446,00 грн останній не виконав домовленостей щодо надання послуг з ремонту її житлового будинку та прилеглої території, у зв`язку із чим отримані кошти, на думку позивача, є безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

З наданих позивачем документів, зокрема платіжних інструкцій № 1.277191267.1 від 25.08.2025, № 1.287747259.1 від 01.09.2025, №2.291008889.1 від 03.09.2025, убачається, що на користь відповідача були здійснені такі перекази:

- 25 серпня 2025 року 31 581,00 грн;

- 01 вересня 2025 року 7 600 грн;

- 03 вересня 2025 року 54 265,00 грн.

Зазначені обставини відповідачем не спростовувалися.

Отже, факт добровільного перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 93 446,00 грн суд вважає встановленим.

Позивач в позовній заяві стверджує, що будь –які матеріали за сплачені кошти не доставлялися і ремонтні роботи не проводились. Вказане твердження відповідачем в судовому засіданні спростовано не було.

Із копії переписки в меседжері з відповідачем, останній 25 жовтня 2025 року повідомив, що перерахує кошти позивачці 27 жовтня 2025 року, але грошові кошти на рахунок позивачка так і не були перераховані, після декількох нагадувань відповідач припинив спілкування із позивачкою.

25 лютого 2026 року позивачка відправила на електронну адресу відповідача претензію з вимогою повернути їй безпідставно отриманих відповідачем коштів у сумі 93 446,00 грн, яка відповідачем залишена без уваги.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. ст.651 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються ( ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Частиною 3 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Частиною 2 статті 849 ЦК України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 4 статті 849 ЦК України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Відтак, позивач як замовник скористалася власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору на проведення ремонту в її житловому будинку та на прибудинковій території, на підставі усної домовленості між нею та відповідачем, в односторонньому порядку, а до суду звернулася з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.

Судом встановлено, що підрядник не приступив до виконання замовлення. Разом з тим, замовником сплачено підряднику 93 446,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/1

Щодо позовних вимог про стягнення 1 305,68 грн 3% річних та 2 166,13 грн інфляційних втрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/3831/22, Велика Палата Верховного Суду досліджуючи обставини щодо початку періоду прострочення з часу безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, виснувала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала".

Розрахунок 3% річних на інфляційних втрат здійснений позивачем за період з 19.10.2025 по 06.04.2026 на суму 3 471,81 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд зазначає, що він є неправильним, оскільки нарахування здійснено за період з 19.10.2025 року по 06.04.2026 року.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідач з претензією повернути безпідставно отримані грошові кошти 26 лютого 2026 року, отже період за який суд здійснює нарахування 3% річних та інфляційній втрати становить 05 березня 2026 року по 06 квітня 2026 року.

За перерахунком суду, суд встановив, що розмір 3% річних становить 253,46 грн та інфляційних втрат – 1588,58 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України про судовий збір».

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1308,82 грн.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 141, 258, 259, 263,265, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 202, 205, 626, 627, 638, ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 95 288 (дев`яносто п`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 04 копійки, які складаються з: 93 446 (дев`яносто три тисячі чотириста сорок шість) гривень 00 копійок – основний борг; 253 (двісті п`ятдесят три) гривні 46 копійок -3% річних; 1588 ( одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 58 копійок інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 308 ( одна тисяча триста вісім) гривень 82 копійки.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М.П. Одарюк