Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №367/9100/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9100/25

Провадження №2/367/2729/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Пронченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, позикодавець, ОСОБА_1 ) через свого представника Войтовича Івана Володимировича (далі - представник позивачки ОСОБА_3 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка, позичальник, ОСОБА_2 ) про стягнення боргу за договором позики у сумі 26 088 038,79 грн. У обгрунтування позову зазначено, що 13 вересня 2022 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики (далі - Договір позики), посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Гладковою О.П. за реєстровим № 440. За умовами пункту 1 Договору позики, позивачкою, як позикодавцем, передано у власність відповідачки, як позичальника, а відповідачкою прийнято від позивачки у власність грошові кошти в сумі 2 215 400 (два мільйони двісті п?ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, що еквівалентно 53 000 (п?ятдесят три тисячі) доларів США 00 центів згідно курсу АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» станом на 13 вересня 2022 року, та відповідачка зобов?язується повернути позику у строк вісімнадцять календарних днів до 01.10.2022 року. Не зважаючи на викладене, відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань та у строки та в порядку, встановленими Договором позики, отримані в позику грошові кошти не повернула. Враховуючи, що відповідачкою у визначений у Договорі позики строк грошові кошти повернуто не було, позивачка вважає, що станом на 05 серпня 2025 року, загальна сума грошового зобов?язання відповідачки становить 26 088 038,79 грн., яка складається з: 2 211 425,00 грн. –сума основного боргу за договором позики, 23 018 006,00 грн. – пеня за несвоєчасне повернення позики, 669 418,70 грн. – сума інфляційного збільшення суми боргу за несвоєчасне повернення позики, 189 189,09 грн. – 3% річних.

Ухалою суду від 16.09.2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухалою суду від 04.02.2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду представник позивачки ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, проти ухвалення судом заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялась про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується зворотніми повідомленням про вручення поштової кореспонденції, які повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не з`явилася в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подала відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України, а позивачка не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст. 280 ЦК України.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта, п`ята статті 268 ЦПК України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 13 вересня 2022 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Гладковою О.П. за реєстровим № 440.

За умовами пункту 1 Договору позики, ОСОБА_1 , як позикодавцем, передано у власність ОСОБА_2 , як позичальника, а ОСОБА_2 прийнято від позивачки у власність грошові кошти в сумі 2 215 400 (два мільйони двісті п?ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, що еквівалентно 53 000 (п?ятдесят три тисячі) доларів США 00 центів згідно курсу АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» станом на 13 вересня 2022 року, та ОСОБА_2 зобов?язується повернути позику у строк вісімнадцять календарних днів до першого жовтня дві тисячі двадцять другого року.

Пунктом 2 Договору позики визначено, що позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього договору у готівкові формі. Підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів у сумі, визначеній в пункті 1 цього договору.

Пунктом 3.1 договору позики визначено, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквівалентові позики за середнім курсом Комерційних банків України долару США станом на дату повернення позики (частини позики).

Згідно пункту 3.2 сторони домовились, що цей договір позики є безпроцентним. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену у п. 1 вказаного договору, без сплати процентів.

15 червня 2025 року від позивачка отримала від відповідачки письмове повідомлення про зміну адреси місця проживання. У вказаному повідомленні ОСОБА_2 підтверджує, що нею зобов?язання по поверненню позики, згідно умов договору позики, не виконані.

02 липня 2025 року на адресу ОСОБА_2 , позивачка направила вимогу про повернення позики та сплату неустойки у вигляді пені.

Однак відповідачка у встановлені строки не повернула суму боргу.

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У свою чергу, згідно з вимогами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, другої статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивачки про те, що нею було надано у позику відповідачці грошові кошти в сумі 2 215 400 гривень 00 копійок, що на момент отримання грошових коштів дорівнювало еквіваленту суми 53 000 доларів США, згідно договору позики від 13.09.2022 року, а відповідачка ОСОБА_2 зобов`язалась повернути позивачці ОСОБА_1 суму грошових коштів, що на момент повернення буде еквівалентно сумі 53 000 доларів США не пізніше 01.10.2022 року, доказів, що відповідачка у встановлений строк виконала свої зобов`язання за вказаним договором позики, матеріали справи не містять.

Відповідачкою не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинним, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідачка не подавала, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідачки суми основного боргу за договором позики від 13.09.2022 року в розмірі 2 211 425,00 грн., що еквівалентно 53 000,00 доларів США, гривневий еквівалент станом на 05.08.2025 року згідно офіційного курсу НБУ (41,725 грн. за 1 долар США) є доведеними і підлягають задоволенню.

Водночас, щодо вимог про стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне повернення позики у розмірі 23 018 006,00 грн., інфляційного збільшення від суми боргу у розмірі 669 418,70 грн. та 3% річних у сумі 189 189,09 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 9.2 Договору позики, у разі несвоєчасного виконання зобов`язання Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцеві неустойку в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, у відповідності до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що представник позивачки здійснив розрахунок суми пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних за період із 02.10.2022 по 05.08.2025.

Разом із тим, Верховний суд у постанові від 01 квітня 2026 року по справі № 761/18405/23 зазначив, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Ураховуючи вищевикладене, підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки пені за несвоєчасне повернення позики у розмірі 23 018 006,00 грн., інфляційного збільшення від суми боргу у розмірі 669 418,70 грн. та 3% річних у сумі 189 189,09 грн., у даному випадку відсутні, а тому у вказаній частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статтей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Водночас у разі стягнення судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, в якому ВП ВС відступила від висновку, що стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 13.09.2022 року в розмірі 53 000,00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення..

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судовий збір у розмірі пропорційному до розміру задоволеної частини позовних вимог у сумі 1283,83 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 263-265, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-285, 354 ЦПК України, ст.ст. 202, 207, 545, 1046, 1047, 1049, ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) основний борг за договором позики в розмірі, який еквівалентний 53 000,00 (п`ятдесят три тисячі) доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1283,83 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 83 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова