Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №361/1301/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1301/26

Провадження № 2/361/527/26

03.08.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення (зміну) розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до суду зазначений позов.

Позов мотивувала тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року у справі № 361/1595/2016-ц з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн, на місяць, до досягнення дитиною повноліття.

Зазначила, що її матеріальний стан змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку.

Вважає, що визначений рішенням суду у 2016 році розмір аліментів не може задовольнити необхідні потреби дитини.

На підставі викладено просила суд:

1.Змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року у справі № 361/1595/2016-ц на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 750 грн, щомісячно, на 1/4 частку від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали суду направлена на адресу позивачки, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта».

Відповідач копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження отримав особисто, що підтверджується розпискою, яка приєднана до матеріалів справи.

Позивачка до суду додаткових заяв, пояснень не подавала.

Представник відповідача адвокат Філіпова О.В. подала до суду відзив, у якому зазначила, що відповідач частково визнає позовні вимоги.

Звертає увагу, що на підставі судового наказу, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області з відповідача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 20 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (справа № 361/7021/25).

Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року у справі № 361/1117/26 з відповідача стягуються аліменти на дружину ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частина всіх видів заробітку (доходу), щомісячно на час її вагітності, а після народження дитини – до досягнення дитиною трьох років.

Таким чином, загальний розмір стягнення з відповідача аліментів за вказаними судовими рішеннями, з урахуванням заявленого позивачем збільшеного розміру аліментів, становить 2/3 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що у відсотковому еквіваленті майже 70 %.

Також суттєвою обставиною, що безпосередньо впливає на матеріальне становище платника аліментів, є наявність у відповідача низки хронічних захворювань, а саме: артрозу суглобів та хронічної вертеброгенної люмбалгії. Зазначені захворювання мають стійкий характер та супроводжуються постійним больовим синдромом, що не лише зумовлює необхідність регулярного медикаментозного лікування, а й об`єктивно впливає на його загальну працездатність. Враховуючи прогресуючий характер захворювань опорно-рухового апарату, відповідач змушений виділяти значну частину доходів на підтримання власного стану здоров`я, що істотно обмежує його фінансову спроможність щодо збільшення розміру інших стягнень.

Зауважила, що відповідач повною мірою усвідомлює свій батьківський обов`язок щодо утримання дітей та жодним чином не ухиляється від його виконання. Водночас, з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів усіх осіб, які перебувають на його утриманні (зокрема дітей від різних шлюбів та непрацездатної дружини), а також враховуючи наявний стан здоров`я та значне сукупне фінансове навантаження, відповідач вважає, що справедливим та пропорційним розміром стягнення аліментів на дочку ОСОБА_7 у даній справі є 1/6 частка від його заробітку (доходу). Саме такий розмір дозволить забезпечити рівномірний розподіл коштів між усіма отримувачами аліментів, не порушуючи при цьому права самого відповідача на життєво необхідне лікування та підтримання належного рівня його життя.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у справі № 361/4295/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року у справі № 361/1595/2016-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн, на місяць, до досягнення дитиною повноліття.

10 серпня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, свідоцтво серія НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_10 ».

На підставі судового наказу, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 16 липня 2025 року у справі № 361/7021/25, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 20 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року у справі № 361/1117/26 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на дружину ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частина всіх видів заробітку (доходу), щомісячно на час її вагітності, а після народження дитини – до досягнення дитиною трьох років.

Як вбачається із довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_2 звільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою з 12 до 21 квітня 2025 року.

З огляду на консультаційний висновок спеціаліста Національного військово-медичного клінічного центру від 30 вересня 2024 року ОСОБА_2 встановлений діагноз – хронічна вертеброгенна люмбалгія.

За результатами огляду КНП «Броварська Багатопрофільна клінічна лікарня» № 71631793 ОСОБА_2 встановлений діагноз – вторинний артроз суглобів.

Між сторонами виникли спірні правовідносини пов`язані із зміною способу стягнення аліментів, зокрема з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом; кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2026 році, швидкого темпу зростання цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утримання дитини, ураховуючи право позивачки як стягувача аліментів на зміну способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Суд бере до уваги, що аліменти це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.

Системний аналіз норм чинного законодавства України свідчить про те, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182–184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Враховуючи те, що дитина проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні, сімейним законодавством передбачені рівні обов`язки батьків щодо утримання дітей, керуючись принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, беручи до уваги передбачені ст. 182 СК України обставини, виходячи з принципу розумності та достатності забезпечення належного матеріального утримання дитини, враховуючи відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі обох батьків в утриманні дитини, часткове визнання позову відповідачем, враховуючи перебування на його утриманні інших осіб, суд вважає, що розмір аліментів 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття є справедливим, забезпечить права дитини на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дитиною повноліття.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За звернення до суду з цим позовом позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, із відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення (зміну) розміру аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року у справі № 361/1595/2016-ц.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складений 03 серпня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна