Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №361/8651/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8651/25

Провадження № 2/361/3100/25

03.08.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки, перерахунок та індексацію аліментів за минулий період, –

УСТАНОВИВ:

Адвокат Столяр О.А. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подав зазначений позов.

Позов мотивував тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2017 року у справі № 361/4057/2017 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначене рішення суду перебуває на примусовому виконанні у Броварському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області (далі – Броварський ВДВС). Заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Зазначив, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейного кодексу України (далі – СК України). Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 61-51сво18).

Законом України від 26 січня 2022 року №2008-ІХ (набрав чинності 19 лютого 2022 року) частину другу статті 272 СК України викладено в наступній редакції: «Якщо позов пред`явлений не до всіх зобов`язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов`язку всіх зобов`язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім`ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, починаючи з 19 лютого 2022 року державним виконавцями мало бути здійснене автоматичне збільшення розміру аліментів до мінімально гарантованого за постановленим раніше судовим рішенням про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Зауважував, що на даний час матеріальний стан позивачки змінився, оскільки зросли: витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, збільшенням потреб дитини, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку.

На підставі викладено просив суд:

1.Збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2017 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі з 1 200 грн до 31 960 грн, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

2. Зобов`язати ДВС здійснити перерахунок аліментів із урахуванням мінімального гарантованого та провести індексацію аліментів за постановленим раніше судовим рішенням про стягнення аліментів.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Електронний примірник ухвали суду про відкриття провадження доставлений до електронного кабінету представника позивачки 08 серпня 2025 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками, поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Електронний примірник ухвали суду про відкриття провадження доставлений до електронного кабінету Броварського ВДВС 08 серпня 2025 року.

Позивачка до суду додаткових заяв, пояснень не подавала. Відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву. Третя особа письмових пояснень не надавала.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2017 року у справі № 361/4057/2017 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути із ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн, щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто з 07 липня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь матері дитини ОСОБА_1 .

На виконання зазначеного судового рішення в частині стягнення аліментів виданий виконавчий лист.

Як вбачається із розрахунку заборгованості згідно з виконавчого листа № 361/4057/2017 від 10 жовтня 2017 року, який наданий Броварським ВДВС, з вересня до травня 2025 року розмір аліментів, визначений у виконавчому документів – 1 200 грн, щомісячно. Заборгованість станом на 01 червня 2025 року відсутня.

Між сторонами виникли спірні правовідносини пов`язані із збільшенням розміру аліментів.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182–184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це – обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів – це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Суд встановивши, що позивачка на обґрунтування позовних вимог про збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі з 1 200 грн до 31 960 грн, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, не надала суду доказів, які підтверджують покращення матеріального стану відповідача, як і будь яких інших доказів щодо матеріального стану відповідача, клопотань щодо витребування доказів не заявляла, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність цієї позовної вимоги.

Крім того, відсутні будь-які докази на підтвердження факту не здійснення Броварським ВДВС перерахунку та індексації аліментів за минулий період.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому, судові витрати відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки, перерахунок та індексацію аліментів за минулий період.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 03 серпня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна