Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №120/5460/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5460/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

03 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Вінмост" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення від 05.03.2025 №1582, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області, головному державному інспектору відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Богдашевською Аліною Вікторівною, згідно пп.191.1.4 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, п.82.2 ст.82, п.69.2 п. 69 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з надходженням податкової інформації від ДПС України, наданої Національним банком України щодо фактів порушень норм валютного законодавства України, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 04.03.2025 №1384-к, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Фірма ВІНМОСТ» (код ЄДРПОУ 24902724) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 18.01.2021 №01/20-21 за період з 18.01.2021 по 28.02.2025.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.03.2025 №7288/02-32-07-06/24902724, відповідно до висновків якого, встановлено порушення:

- ч. 3 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 08.11.2023 №7, в частині несвоєчасного надходження товару від нерезидента компанії V.T.FOODS PVT.LTD, Індія на адресу ПП «Фірма ВІНМОСТ», у відповідності з ч. 5 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Перевіркою встановлено, що 18.01.2021 між ПП «Фірма ВІНМОСТ» (Покупець) та нерезидентом V.T.FOODS PVT.LTD, Індія (Продавець), укладений контракт №01/20-21 купівлі-продажу спецій, ціна контракту 490000,00 дол. Умови оплати: 20% авансових внесків, 80% протягом 7 днів з дати отримання копії відвантажувальних документів з комерційним рахунком – фактурою. Термін дії контракту до повного виконання всіх зобов`язань. Банківські реквізити: AXIS BANK LTD/BHAVNAGAR BRANCH A/C919030025952931.

Всього за період дії контракту №01-20-21 від 18.01.2021 за поточною перевіркою з 18.01.2021 по 28.02.2025, ПП «Фірма ВІНМОСТ» перерахувала на користь нерезидента попередню оплату за товар в загальній сумі 257 383,93 дол США/8064007,62 грн. Товар по імпорту отримано на суму 232681,78 дол США/1181216,49 грн.

Згідно наданим до перевірки первинним документам, на виконання вимог контракту ПП «Фірма ВІНМОСТ» здійснило попередню оплату на користь нерезидента V.T.FOODS PVT.LTD 04.05.2023 в сумі 24702,15 дол США/912356,62 грн. Граничний термін надходження товару по імпорту по вказаній операції – 30.10.2023.

У законодавчо встановлений термін товар по імпорту від нерезидента не надійшов.

Станом на 31.10.2023 за розрахунками по контракту №01/20-21 від 18.01.2021, по операції, здійсненій 04.05.2023 на суму 24702,15 дол США утворилася прострочена дебіторська заборгованість в сумі 24702,15 дол. США.

Щодо факту порушень норм валютного законодавства при виконані умов зовнішньоекономічного контракту від 18.01.2021 №01/20-21 ПП «Фірма ВІНМОСТ» пояснює, що на електронну адресу підприємства надійшов лист, в якому йшла мова про те, що компанія V.T.FOODS PVT.LTD начебто змінила свої банківські реквізити, на які підприємство повинно здійснити попередню оплату на суму 24702,15 дол. США. Так вказані вже нові банківські реквізити, які начебто належать V.T.FOODS PVT.LTD, а саме: BANK NAME: CITIBANK, BRANCH ADDRESS: 4011 San Pedro Ave, San Antonio, TX 78212, USA SWIFT CODE: CITIUS33XXX ACCOUNT NO: 208257907 ROUTING NO: 322271724.

Під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку для продовження строків розрахунків за операціями, здійсненими по контракту №01/20-21 від 18.01.2021 не надавався. Довідок (сертифікатів) щодо підтвердження форс-мажорних обставин підприємством не надано.

До судових органів (в т.ч. до третейських) щодо стягнення з нерезидента V.T.FOODS PVT.LTD (Індія) суми заборгованості по контракту, суб`єкт господарювання не звертався.

Після виявлення дій шахрайського характеру ПП «Фірма ВІНМОСТ» звернулася з заявою до відділу протидії кіберзлочинам Департаменту кіберполіції Національної поліції України та повідомила, що за операцією, здійсненою 04.05.2023 року було вчинено кримінальне правопорушення від імені нерезидента V.T.FOODS PVT.LTD (Індія), з яким було укладено контракт №01/20-21 від 18.01.2021, а саме: через листування засобами електронного зв`язку було змінено банківські реквізити для зарахування коштів.

18.05.2023 відкрито кримінальне провадження №12023020020000455 за фактом шахрайських дій невідомих осіб стосовно заволодіння коштів ПП «Фірми ВІНМОСТ», за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції за порушення резидентом строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, ПП «Фірма ВІНМОСТ» нарахована пеня за кожен день прострочення в розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару за контрактом №01/20-21 від 18.01.2021 в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Згідно розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціям, що є додатком №5 до акту перевірки від 18.03.2025 №7288/02-32-07-06/24902724, підприємству нараховано пеню у загальному розмірі 898315,92 грн за період з 31.10.2023 по 28.02.2025.

На акт перевірки №7288/02-32-07-06/24902724 від 18.03.2025 позивачем подано письмові заперечення до ГУ ДПС у Вінницькій області, які було залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення – рішення №0100250706 від 15.04.2025 на суму 898315,92 грн.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням і стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.4. пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII в редакції на час спірних відносин). Цей закон також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.

Положеннями частин третьої, шостої, дев`ятої та десятої Закону № 2473-VIII визначено, що валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

За змістом частини 5 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина 2 статті 13 Закону № 2473-VIII).

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції №7 Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

За змістом пункту 7 розділу ІІ Інструкції №7 Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);

2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);

4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);

5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором;

6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

При цьому, підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зі змінами, внесеними постановою Національного банку України від 07.07.2022 № 142, передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч. 4 ст.13 Закону №2473-VIII).

Так позивачем наголошується, що в результаті обману з використанням підроблення адрес email, ПП «Фірма ВІНМОСТ» було перераховано 24702,15 дол США за реквізитами BANK NAME: CITIBANK, BRANCH ADDRESS: 4011 San Pedro Ave, San Antonio, TX 78212, USA SWIFT CODE: CITIUS33XXX ACCOUNT NO: 208257907 ROUTING NO: 322271724, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті №130 від 03.05.2023 року, яка міститься в матеріалах справи.

18.05.2023 року ПП «Фірма ВІНМОСТ» була подана заява начальнику відділу протидії кіберзлочинам у Вінницькій області Департаменту кіберполіції Національної поліції України про кримінальне правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України).

Відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.05.2023 року, за фактом звернення ПП «Фірма ВІНМОСТ», 18.05.2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12023020020000455 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Так судом встановлено, що спір у цій справі виник щодо встановлення правової природи операції з переказу коштів на рахунок невідомої особи внаслідок шахрайських дій та надання оцінки наявності чи відсутності підстав для застосування до такої операції заходів валютного контролю, передбачених статтею 13 Закону № 2473-VIII, щодо встановлення для такої операції граничних строків розрахунків та, відповідно, нарахування пені у разі порушення таких строків.

Суд зауважує, що умовою застосування заходів валютного контролю на підставі статті 13 Закону № 2473-VIII є здійснення резидентом України операції імпорту, тобто наявності між резидентом України та особою-нерезидентом відповідних договірних відносин, за якими здійснюється поставка (купівля-продаж).

Водночас у спірному випадку позивач фактично здійснив платіж на рахунок невідомої особи-нерезидента, яка не є постачальником та не має жодних зобов`язань перед позивачем за відповідним договором.

З огляду на це, суд вважає, відсутні підстави для застосування пені, оскільки:

- не виникла операція з імпорту товарів внаслідок здійснення резидентом України платежу на реквізити банківського рахунку особи-нерезидента, яка не є постачальником та/або отримувачем платежу за договором,

- не застосовуються вимоги щодо граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів у разі здійснення платежу на реквізити банківського рахунку особи-нерезидента, яка не є постачальником товару та/або отримувачем платежу за договором, а відлік цих строків не розпочинається.

Крім того, суд зазначає, що у цьому випадку позивач опинився у ситуації, за якої платіжний переказ було здійснено за сфальсифікованим рахунком-проформою, який було виписано від імені контрагента позивача невідомою особою, яка внаслідок шахрайських дій штучно видавала себе за реального контрагента.

При цьому, після виявлення дій шахрайського характеру підприємство звернулося до правоохоронних органів, а також до обслуговуючого банку з метою повернення кошти та проведення розслідування виниклої ситуації, що також підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено у ч. 1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану суб`єкта господарювання, тоді як у цьому випадку перерахування коштів відбулося внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб без будь-якої господарської мети та без виникнення зобов`язань поставки.

Варто також зазначити, що у такому випадку відсутня можливість розпочати процедуру стягнення заборгованості з нерезидента у судовому порядку (в тому числі через міжнародний комерційний арбітраж) з огляду на те, що між позивачем та невідомою особою, на користь якої було здійснено переказ, не існує будь-яких договірних правовідносин, а повернення незаконно отриманих коштів, що були отримані внаслідок шахрайських дій, належить виключно до компетенції правоохоронних органів. Більш того, відсутня офіційна інформація, що свідчила б про реального отримувача коштів за помилковим переказом, а тому звернення до суду без установлення особи, до якої пред`являти вимоги про стягнення помилково перерахованих коштів, є неможливим.

Отже, у спірному випадку, перерахування позивачем коштів у розмірі 24702,15 дол США на рахунок, який є рахунком невідомої особи не є операцією з імпорту, ця операція не відноситься до торгівельних операцій, оскільки вона не здійснювалася у межах відповідного договору та не спричинила реальних господарських наслідків, а відтак заходи валютного впливу та контролю відповідно до положень Закону №2473-VIII не застосовуються.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені, наприклад, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі №580/1341/23 (адміністративне провадження №К/990/42066/23, № К/990/785/24).

Таким чином, суд приходить до переконання, що висновки Акту перевірки від 18.03.2025 №7288/02-32-07-06/24902724 є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.04.2025 року №0100250706, про сплату штрафних санкцій (пені) на суму 898315,92 грн. - неправомірне та підлягає скасуванню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі". Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.