Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №293/853/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №293/853/26

Провадження № 3/293/261/2026

29 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

розглядаючи адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 130, ч.2 ст. 126 ,ч.1 ст. 121-3 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 до Черняхівського районного суду Житомирської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683208 від 03.06.2026, серії ЕПР1 №683201 від 03.06.2026, серії ЕПР1 №683196 від 03.06.2026 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.2 ст. 126 ,ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

10.06.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколам передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вищевказані адміністративні матеріали розподілені для розгляду судді Л.В.Лось.

Постановою від 10.06.2026 суд об`єднав в одне провадження справи про адміністративні правопорушення №293/853/26, №293/854/26, та №293/855/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130, ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 121-3 КУпАП та присвоїв єдиний унікальний номер судової справи № 293/853/26 та номер провадження 3/293/261/2026.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683208 від 03.06.2026, 03.06.2026 21:20:20 в с-ще Черняхів по вулиці Романа Шухевича гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився на портативний відеореєстратор поліцейського. Моторола v500, чим порушив п.2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683201 від 03.06.2026, 03.06.2026 21:20:20 в с-ще Черняхів по вулиці Романа Шухевича (Маршала Жукова) 31 водій гр. ОСОБА_1 керуючи ТЗ не мав права керувати ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 126 КУпАП.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683196 від 03.06.2026, 03.06.2026 21:20:20 в с-ще Черняхів по вулиці Романа Шухевича (Маршала Жукова) 31 гр. ОСОБА_1 керував ТЗ без номерного знаку, чим порушив п.2.9.в. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення суд роз`яснив особі, яка притягається до адміністративної відповідальності права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину свою визнав частково. Пояснив що дійсно керував скутером не маючи посвідчення водія та транспортний засіб був не зареєстрований в установленом порядку. Разом з тим зазначив, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на місці зупинки для виявлення стану алкогольного сп`яніння не відмовлявся, та висловлював неодноразово погодження на проходження огляду на місці зупинки. Проте працівник поліції вчинив психологічний тиск, після якого змушений був відмовитися від проходження огляду.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.130 КУпАП суд зазначає.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона).

Отже, з об`єктивної сторони дане правопорушення містить три самостійні склади:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.

Суб`єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до Розділу І п.п. 2-4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, абзацом другим пункт 2 розділу II, передбачено, що, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Згідно до частини 1,2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Недотримання визначеної законом процедури є наслідком її недійсності, що встановлено ч. 5 ст. 266 КУпАП.

В силу положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.

До суду, в якості доказів на підтвердження факту відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу від 03.06.2026 року, розписку про роз`яснення прав та обов`язків передбачених ст.55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 03.06.2026; розписку про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування т/з від 03.06.2026; компакт-диск із відеозаписом.

Під час дослідження відеозапису в судовому засіданні судом встановлено, що працівниками поліції було зупинено водія - ОСОБА_1 03.06.2026 об 21:20 год, який керував мопедом без номерного знаку, не маючи посвідченя водія. Під час спілкування з ОСОБА_1 праціники поліції виявли у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували останньому пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 висловив погодження про проходження огляду на місці зупинки, після чого працівник поліції ще декілька раз ставить питання, зміст якого полягає в тому чи бажає водій пройти огляд на місці зупинки.На ряд таких питань ОСОБА_1 , в загальному, тричі надав працівнику відповідь, що бажає пройти огляд на місці зупинки на приладі «Драгер». Проте працівник поліції продовжує задавати питання чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд водій на місці зупинки і при цьому наголосив, що водій може і відмовитись від такого огляду, зазначивши, що це є правом водія і при цьому працівник поліції не роз`яснив ОСОБА_1 наслідки такої відмови. Після цього ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан виявлення алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Отримавши відповідь від водія про відмову від проходження огляду на місці зупинки та у найблищому медичному закладі, працівник поліції повідомив про складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин дії працівника поліції, старшого сержанта поліції ОСОБА_2 , суд розцінює як дії вчинені з психологічним тиском по відношенню до ОСОБА_1 , який є неповнолітнім, оскільки водій неодноразово погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а працівник поліції в свою чергу діючи не у спосіб визначений Законом продовжував пропонування проходження огляду неповнолітньому ОСОБА_1 замість його проведення у спосіб визначений Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Тому відеозапис в частині отримання відмови водія від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння суд вважає неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки здобутий з порушенням.

Працівником поліції грубо порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року. Відеозапис достовірно свідчить про надуманість з боку патрульного та прагнення поліцейського до формального притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неоднозначне, нічим не обґрунтовані повторні запитання поліцейського, про проходження огляду на стан та провокативні і по своїй суті мало абсолютно чіткий контекст щодо відмови як від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки так і в медичному закладі, що є абсолютно недопустимим, а тому працівниками поліції грубо порушено вимоги п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та статті 266 КУпАП в частині незаконної відмови від проведення огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення, дані відеозапису та додані матеріали до протоколу, суд не може визнати доказами, які б вказували на факт відмови водія від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, а отже і на порушення водієм п. 2.5 ПДР України.

Виниклі сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності існування складу та події адміністративних правопорушень.

Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року,суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність ОСОБА_1 суддя приходить до висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, справа відносно нього підлягає закриттю.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП суд зазначає.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683201, 03.06.2026 21:20:20 в с-ще Черняхів по вулиці Романа Шухевича (Маршала Жукова) 31 водій гр. ОСОБА_1 керуючи ТЗ не мав права керувати ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 126 КУпАП.

Окрім того, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 126 КУпАП правильною, оскільки він керував транспортним засобом, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ПДР України, водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з п. 2.1 а. ПДР України передбачено, що, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення не досяг 18 річного віку, відповідно і не мав права керування транспортним засобом, отже його вина у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП є повністю доведеною.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП суд зазначає.

Судом встановлено, 03.06.2026 21:20:20 в с-ще Черняхів по вулиці Романа Шухевича (Маршала Жукова) 31 гр. ОСОБА_1 керував ТЗ без номерного знаку, чим порушив п.2.9.в. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до п.2.9.в. ПДР встановлено, що водію забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Вказане доводить і відеозапис події (а.с.28).

Склад правопорушення частини 1 ст.121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Отже у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки він керував т/з без номерного знаку. Вказане доводить і відеозапис події (а.с.28).

Суд неупереджено, всебічно та повної оцінивши всі докази по справі дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.126 та ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є повністю доведеною та підтверджується матеріалами справи.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховується характер вчиненого правопорушення та особа порушника.

Згідно ст. 280 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність, визначені статтями 34-35 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Згідно зі ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 121-127, 130 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, зважаючи на норми ст. 36 КУпАП суд дійшов висновку про остаточне накладення на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки правопорушення за диспозицією даної статті є більш серйозним ніж за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 34-35, 40-1, 245, 247, 251, 252, 256,266, 291, 294, 307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 (три тисячі чотириста) грн.

3. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190,00 (одна тисяча сто дев`яносто) грн.

4. На підставі частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн (три тисячі чотириста гривень 00 копійок).

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Повий текст постанови проголошений: 03.08.2026 о 15:40 год.

Суддя Людмила ЛОСЬ