Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №161/13715/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13715/26

Провадження № 3/161/3518/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі: захисника – адвоката Кудрицької О.Я. представника потерпілої – адвоката Мозольської О.М., законного представника малолітньої потерпілої – ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борохів Луцького району Волинської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувалася, фізичної особи-підприємця, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 4 ст. 184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 ухилялася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 150 СК України, відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого 25.05.2026 року близько 14.00 малолітній ОСОБА_3 , перебуваючи на території КЗСО «Борохівський ліцей», що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Борохів, вул. Відродження, 20А, наніс один удар палицею з гіллям по обличчю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим спричинив забійні садна щоки та плеча, тобто своїми діями винив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала, суду пояснила, що 25.05.2026 року на дитячому майданчику у школі ОСОБА_5 не допускала до гри її сина ОСОБА_6 . Первинно, саме ОСОБА_7 вдарила ОСОБА_6 палицею по спині, син лише захищався, вдаривши її у відповідь палицею по руці. По обличчю він ОСОБА_7 не бив, від удару об руку палиця зламалася і відскочила ОСОБА_7 у обчиччя. У її сина від удару на спині теж був синець, проте до медичного закладу вони не зверталися. До цього випадку син ОСОБА_7 ніколи не ображав, її батьки на це не скаржилися. Класний керівник ОСОБА_8 також ніколи про неналежну поведінку ОСОБА_6 не вказувала.

Захисник ОСОБА_2 – адвокат Кудрицька О.Я. в судовому засіданні просила провадження у справі закрити, оскільки ОСОБА_2 належним чином виконує своє батьківські обов`язки, даний випадок слід розцінювати як обопільний конфлікт між дітьми.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 25.05.2026 року її донька ОСОБА_5 повернулася зі школи з тілесними ушкодженнями – ссаднами на руці та на щоці. Донька пояснила, що її вдарив палицею однокласник – ОСОБА_9 . В той же день вони звернулися до лікаря, ОСОБА_7 було призначено лікування. Донька розповіла їй що на перерві вона гралася разом з однокласником ОСОБА_10 . До них підійшов ОСОБА_9 , відібрав у нею палицю і вдарив її по руці та по обличчю. До цього випадку, ОСОБА_6 неодноразово ображав ОСОБА_7 – бив її, зокрема, наносив удари кулаком у живіт. Орест займається бойовими мистецтвами, використовуючи перевагу у силі проти її доньки. У зв`язку з цим бабуся ОСОБА_7 зверталася зі скаргами на таку поведінку Ореста до класного керівника, проте ніякого реагування не було.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , законного представника малолітньої потерпілої, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими судом, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 207053 від 15.06.2026 року, складним відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 184 КУпАП (а.с. 1);

-відомостями Відділення поліції № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_3 , 2017 р.н. кримінального правопорушення (а.с. 2-3);

-електронним рапортом від 26.05.2026 року (а.с. 4);

-заявою ОСОБА_1 від 26.05.2026 року до Відділення поліції № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області (а.с. 5-6);

-консультативним висновком спеціаліста КП «Волинське обласне медичне об`єднання захисту материнства та дитинства від 26.05.20206 року (а.с. 8), з якого вбачається, що у ОСОБА_4 встановлені забійні садна правої щоки та правої руки;

-свідоцтвом про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14), відповідно до якого ОСОБА_2 є його матір`ю;

-додатком до протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_4 , проведеного в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 1202603861000016 (а.с. 54-57);

-додатком до протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_11 , проведеного рамках в кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 1202603861000016 (а.с. 46-50);

-додатком до протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_4 , проведеного в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 1202603861000016 (а.с. 54-57);

-фототаблицею (а.с. 59), на якій відображені тілесні ушкодження малолітньої ОСОБА_4

-поясненнями допитаної в судовому засіданні свідока ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що вона є класним керівником ОСОБА_12 та ОСОБА_5 . 25.05.2026 року вона відлучалася з класу на засідання інклюзивної ради ліцею. Діти залишалися під наглядом асистента вчителя. Повернувшись до класу, вона побачила, що ОСОБА_5 плаче. На її запитання остання повідомила, що її вдарив палицею ОСОБА_9 під час перерви. Проте, ОСОБА_7 перша вдарила ОСОБА_6 , він дав ій здачі. Вона бачила у ОСОБА_7 лише спід від удару на руці. Слідів на обличчі ОСОБА_7 вона не бачила, щока була червона від того, що дівчинка плакала. До цього інциденту до неї зверталася бабуся ОСОБА_7 зі скаргою на те, що ОСОБА_13 у живіт. Вона ( ОСОБА_8 ) рекомендувала батькам дітей порозумітися між собою.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у суду не має, в свою чергу, ОСОБА_2 та її захисником такі докази в жодній мірі спростовані не були.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, ч. 4 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 стаття 125 Кримінального кодексу України) за загальним правилом настає з 16 років.

Відповідно до вимог ст.498 КПК України внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, перебував у віці до 11 років, тобто не досягнув віку ані з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 125 КК України, ані можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 не заперечується факт заподіяння її малолітнім сином ОСОБА_3 тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_4 та ступінь їх тяжкості. Її доводи щодо невизнання вини зводяться до того, що малолітня ОСОБА_4 першою завдала тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_6 .

У випадку заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 її синові, ОСОБА_2 мала наполягати на складенні аналогічного протоколу за ч. 4 ст. 184 КУпАП щодо батьків ОСОБА_4 , а у випадку неправомірності дій органів поліції - оскаржувати такі дії у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 184 КУпАП.

При накладенні стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 судом не вбачаються.

Враховуючи всі обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти мінімальне адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 4 ст. 184 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з ОСОБА_2 слід також стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 184, 251, 252, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у разі несплати штрафу протягом 15 днів в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська