Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №161/14610/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 29 липня 2026 р.

Справа: №161/14610/26

Суддя: Присяжнюк Л. М.

Справа № 161/14610/26

Провадження № 3/161/3709/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 30 липня 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , начальника відділення поштового зв`язку «Укрпошта»,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

якому роз`яснено зміст ст. 268 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711758 від 06.07.2026 вбачається, що 06.07.2026 о 00 год. 45 хв. в м.Луцьк по просп.Відродження ОСОБА_1 керував електросамокатом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що не керував електро самокатом, лише розблокував його.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Колодяжна Н.В. в судовому подала клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях її довірителя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Клопотання захисника зводиться до того, що на відеозаписі не зафіксовано: хто саме керував транспортним засобом або знаходився за кермом і чи взагалі самокат рухався, та чим саме викликав підозру у працівників поліції. Ні технічний запис відеофіксації, ні інші матеріали справи не містять фактичних даних чи вчиняв ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, чи мали місце інші обставини, які б слугували законною підставою для зупинки працівником поліції транспортного засобу.

Також зазначила, що ОСОБА_1 не відмовивися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою драгера та тричі дув у зазначений прилад, однак до матеріалів адміністративної справи не долучені дані про те чим проводився огля, яким засобом, а працівниками поліції зафіксовано відмову від проходження огляду.

Також зауважила, що електросамокат має потужність 700 Вт, а тому не належить до механічних транспортних засобів. У зв`язку з цим просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Суд, заслухавши особу, яка притягується до відповідальності, захисника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

Вина ОСОБА_1 доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711758 від 06.07.2026; рапортом; актом огляду; направленням на огляд водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейський неодноразово зазначав ОСОБА_1 причину зупинки його транспортного засобу, зокрема, керування т/з під час дії комендантської години, а також на електросамокаті відсутні попереджувальні сигнали.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та діє на даний час.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Через воєнний стан в Україні та масштабне вторгнення російсько-окупаційних військ у різних містах і населених пунктах ввели комендантську годину, зокрема у м. Луцьку та Волинській області з 28 вересня 2022 року комендантська година триватиме з півночі (00:00) до 05 години ранку (наказ Волинської обласної військової адміністрації №391), що є загальновідомим фактом.

Отже, зупинка транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 06.07.2026 о 00 год. 46 хв., під час дії комендантської години, є правомірною.

У зв`язку з наведеним, суд не бере до уваги пояснення захисника про відсутність підстав для зупинки її довірительля у комендантську годину. Доводи захисника суд оцінює як спробу уникнути відповідальності її довірителем, та вважає їх необґрунтованими.

Також не заслуговують на увагу пояснення захисника щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки зазначена обставина спростовується поясненнями ОСОБА_1 під час зупинки його т/з, зокрема, Мельнк періодично в процесі спілкування з працівниками поліції зазначав, що керував по правій стороні, їхав по обочині, його зупинили за кілька хвилин від дому.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України встановлено імперативний обов`язок водія пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом ВМВ 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі заклад охорони здоров`я).

Порушення вказаного пункту ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що встановлює відповідальність за відмову від такого огляду, особою, що керує транспортним засобом.

Отже, наведені докази в своїй сукупності та взаємозв`язку доводять той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.

Диспозиція ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів з ознаками алкогольного сп`яніння та їх відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка, оснащена двигунами, офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, електроссамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху (водій ) офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, посилання зазисника на потужність електросамоката - 700 Вт не заслуговують на увагу.

Долучені до матеріалів справи роздруківки інструкції з експлуатації електросамоката (кілька десятків сторінок) не мають доказового значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у справі за ст. 130 КУпАП, а саме — факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та факту відмови від освідування. Документ виготовлений іноземною мовою без належного перекладу, що виключає можливість його врахування судом як допустимого доказу.

Щодо відсутності кваліфікації діяння Мельника за п.2.5.ПДР, оскільки останні тричі продував у прилад «Drager», суд зазначає наступне.

З наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював спроби пройти освідування на приладі «Drager»: підносив мундштук та здійснював видихи, проте робив це переривчасто, затримуючи повітря та штучно перериваючи видих, що унеможливлювало отримання приладом коректного результату вимірювання. Працівники поліції, спостерігаючи за цими діями, роз`яснили особі належним чином порядок і вимоги до проходження освідування (тривалість та безперервність видиху), надали додаткові чіткі інструкції та повторні спроби, зазначали про фіксацією даного факту на боді камеру, та роз`яснили наслідки розцінення таких діянь ОСОБА_1 , як відмову від проходження огляду. Крім цього працівниками поліції було роз`ясненно право ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Таким чином суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.130 КУпАП.

У відповідності до ст. 23 КУпАП - адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння для оточуючих осіб, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 23, 40-1,ч. 1 ст.130, 256, 265, 280, 283 287, 294, 307, 308 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до частини 1 статті 307, частини 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua