Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №620/8273/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8273/25 Суддя першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

суддя-доповідач Говорун О.В.

судді: Безименна Н.В., Аліменко В.О.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Оскаржуване судове рішення - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2025.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області про зупинення надання пільг, встановлених п.1 ст. 21, передбачених п. 11 ст. 20 Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 з 01.05.2025;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 надання пільг, встановлені п. 1 ст. 21, передбачених п. 11 ст. 20 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2025.

Рішенням суду першої інстанції від 24.09.2025 позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цього закону. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що дія Порядку № 389 поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, зокрема, згідно із Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 3.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що на 2025 рік величина доходу, який дає право на податкову соціальна пільгу складає 4240,00 грн. При цьому, середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу становить 9414,44 грн, що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.01.1993 (а.с. 7).

19.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, на яку листом від 03.07.2025 № 7834-7632/Я-02/8-2500/25 позивачу з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 було повідомлено, що за даними ІКІС ПФУ в автоматичному режимі позивачу було відмовлено в призначенні пільги з травня 2025 року, оскільки середньомісячний дохід в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги (у 2025 році - 4240,00 грн) (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII) він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 (далі - Закон № 4059-IX) у 2025 році пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, визначених пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеного положення Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 31.12.2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389» (далі - Постанова № 1553), якою вказану постанову доповнено пунктом 1-1, що передбачає застосування в 2025 році критерію доходу сім`ї при наданні зазначених пільг. Згідно з цією постановою пільги, визначені пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону № 796-XII, надаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 1 та 2, за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані зміни у нормативні акти та відповідно зміна нормативно-правового регулювання стали підставою для призупинення з 01.05.2025 пенсійним органом надання позивачу пільги, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону № 796-XII у частині пільг, визначених пунктом 11 частини 1 статті 20 цього Закону.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що норми Закону № 796-XII, якими передбачено таке право позивача залишаються чинними, зміни до пункту 11 частини 1 статті 20 та пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону № 796-XII не вносились. Крім того, вказаними правовими нормами зазначеного Закону не встановлено залежності надання пільг від середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Більш того, колегія суддів також акцентує увагу на норму статті 71 Закону № 796-XII якою передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Разом з тим, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 30.11.2010 № 22-рп/2010, від 27.02.2020 № 3-р/2020 та від 28.08.2020 № 10-р/2020 наголошував, що закони про Державний бюджет України не можуть змінювати чи обмежувати обсяг прав, гарантій і пільг, встановлених спеціальними законами, а будь-яке встановлення іншого, додаткового регулювання відносин, відмінного від предмета спеціального закону, є неприпустимим і суперечить Конституції України (ст. 6, 19, 130).

Велика Палата Конституційного Суду України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 зазначила, що забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є конституційним обов`язком держави, а обмеження чи скасування пільг для таких осіб без відповідної рівноцінної компенсації порушує сутність їх прав на соціальний захист. У рішенні від 25.04.2019 №1-Р/2019 зазначається, що посилений соціальний захист цих осіб обумовлений особливим статусом та ризиками, пов`язаними з наслідками катастрофи, і не може залежати від майнового стану сім`ї.

Вищенаведене дає підстави колегії суддів для висновку про те, що положення п. 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та Постанови № 389, в редакції Постанови №1553, встановлюють додаткове регулювання правовідносин, та є відмінним від положень спеціального Закону № 796-XII, що є недопустимим та неправомірним, так як Закон № 796-ХІІ є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтак вказаний Закон має пріоритет у застосуванні.

Отже, оскільки обмеження щодо надання пільг шляхом застосування критерію середньомісячного доходу сім`ї, передбачене п. 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та Постановою № 389, в редакції Постанови №1553, суперечить положенням Закону № 796-XII та Конституції України, а тому не може бути застосоване відповідачем до позивача, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за позивачем зберігається право на отримання пільг, передбачених спеціальним Законом № 796-XII.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо необхідності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити нарахування та виплату з 01.05.2025 ОСОБА_1 соціальної пільги на житлово комунальні послуги відповідно до пункту 11 часини 1 статті 20, частини 1 статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норма матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді Н.В. Безименна

В.О. Аліменко