Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №640/16159/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/16159/21 Головуючий у 1 інстанції: Костецький Н.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збитки у розмірі 190000,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 190000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що 14.11.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ЄВРОГАЗБАНК» було подано документи державному Реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи. Апелянт зазначає, що, відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи. У зв`язку з цим, Фонд гарантування повідомив про завершення 14.11.2019 виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам AT «ЄВРОГАЗБАНК». Також, апелянт звертає увагу, що 11.12.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10691110087028819 про державну реєстрацію припинення ПАТ «Європейський газовий банк», як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Крім того, апелянт вважає, що повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ «Європейський газовий банк», а відповідно і повноваження Уповноваженої особи, якій було делеговано повноваження ліквідатора, припинено.

28 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» 17.06.2014 укладено договір банківського вкладу (депозиту) №349412, згідно якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000,00 грн. на строк 91 днів (тобто до 16.09.2014) та зобов`язується сплачувати проценти за їх використання.

Згідно квитанції від 17.06.2014 № 79162, ОСОБА_1 внесла на рахунок грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. з призначенням платежу «Залучення коштів по договору банківського вкладу 349412 від 17.06.2014».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 у справі №826/23073/15, яке набрало законної сили 02.03.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемко Р.А. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 стосовно здійснення їй виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №349412 банківського вкладу фізичною особою від 17 червня 2014 року в національній валюті України в розмірі 190000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із невиплатою відповідачем гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, залучені банком від вкладника або такі, що надійшли для вкладника, на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладником є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом частин 1 та 2 статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом, і є юридичною особою публічного права.

Відповідно до статті 4 Закону № 4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання цього завдання Фонд, зокрема, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами та процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Пунктами 2- 4 частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду, визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників і ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних, а також приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам.

Частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, установленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 4452-VI, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів.

Відповідно до статті 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, та визначає розрахункові суми такого відшкодування відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Частиною першою статті 35 Закону № 4452-VI встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку, крім ліквідації банку за рішенням власників, є Фонд. Отже, уповноважена особа здійснює відповідні повноваження як працівник Фонду, від імені Фонду та у межах наданих їй повноважень.

За змістом частини 2 статті 20 Закону № 4452-VI, кошти Фонду можуть використовуватися, зокрема, для виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб, а тому здійснення таких виплат належить до визначеного законом цільового призначення коштів Фонду.

Відповідно до статті 52 Закону № 4452-VI, вимоги кредиторів до банку, які залишилися незадоволеними у зв`язку з недостатністю його майна, вважаються погашеними.

Частиною четвертою статті 53 Закону № 4452-VI передбачено, що у день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи ліквідація банку вважається завершеною, а банк - ліквідованим. Водночас частина сьома статті 26 Закону № 4452-VI передбачала завершення Фондом виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення відповідного запису про ліквідацію банку.

За приписами пункту 2 частини третьої статті 16 Закону № 4452-VI, шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду чи його працівників, у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у розмірі 190 000,00 грн.

Так, 17 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський газовий банк» укладено Договір банківського вкладу № 349412, відповідно до умов якого позивач внесла на вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року у справі № 826/23073/15, яке набрало законної сили 02 березня 2021 року, зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на виплату відшкодування за вкладом у розмірі 190 000,00 грн.

Водночас, гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 не виплачено.

Слід зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року у справі № 826/23073/15, яке набрало законної сили, встановлено наявність правових підстав для подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на отримання відшкодування коштів за вкладом у розмірі 190 000,00 грн.

Отже, обставини щодо статусу ОСОБА_1 як вкладника, наявності у неї права на гарантоване відшкодування та розміру такого відшкодування вже були предметом судового розгляду та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Водночас, установлене судовим рішенням право ОСОБА_1 фактично не реалізовано, оскільки відповідну суму відшкодування їй не виплачено.

У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі № 826/23073/15 замінено боржника у виконавчому листі, виданому на виконання рішення від 05 жовтня 2020 року, з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А. на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року зазначену ухвалу залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 826/23073/15 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.

Верховний Суд зазначив, що припинення Банку не може бути перешкодою для одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право позивача на отримання якої встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили. При цьому суд касаційної інстанції відхилив доводи Фонду про відсутність нормативного механізму, який надає можливість безпосередньо Фонду подавати додаткову інформацію про вкладника, оскільки виконавча дирекція Фонду уповноважена приймати нормативно-правові акти та має необхідні повноваження для усунення прогалин або невідповідностей Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами шляхом внесення до нього відповідних змін.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено не лише право ОСОБА_1 на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, а й обов`язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечити реалізацію такого права незалежно від завершення процедури ліквідації Банку та припинення повноважень уповноваженої особи Фонду.

Посилання апелянта на положення статей 52 та 53 Закону № 4452-VI не свідчать про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.

Так, передбачене статтею 52 Закону № 4452-VI погашення вимог кредиторів, які залишилися незадоволеними у зв`язку з недостатністю майна банку, стосується вимог до неплатоспроможного банку, що підлягають задоволенню за рахунок коштів, одержаних унаслідок реалізації його майна у процедурі ліквідації.

Водночас, заявлені ОСОБА_1 вимоги не є кредиторськими вимогами до ПАТ «Європейський газовий банк» та не підлягають задоволенню за рахунок ліквідаційної маси Банку, оскільки стосуються реалізації самостійного права вкладника на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, завершення ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк» та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи не припиняють права ОСОБА_1 на отримання гарантованої суми відшкодування, наявність якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

За таких обставин, положення статей 52 та 53 Закону № 4452-VI, якими врегульовано порядок завершення ліквідації банку та правові наслідки недостатності його майна для задоволення вимог кредиторів, не можуть бути застосовані як правова підстава для відмови у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Також, необґрунтованим є посилання апелянта на частину сьому статті 26 Закону № 4452-VI, з огляду на наступне..

Зазначена норма визначає загальний строк здійснення Фондом виплат у межах процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, однак не передбачає припинення права вкладника на гарантоване відшкодування, якщо наявність такого права підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, а невиплата коштів зумовлена невчиненням працівником Фонду дій, необхідних для включення вкладника до відповідного переліку.

Інше тлумачення частини сьомої статті 26 Закону № 4452-VI фактично покладало б негативні наслідки неналежного виконання уповноваженою особою Фонду своїх обов`язків на вкладника та унеможливлювало б реалізацію права, підтвердженого остаточним судовим рішенням.

Отже, завершення Фондом загальної процедури виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ «Європейський газовий банк» не звільняє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від обов`язку забезпечити виплату ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування у розмірі 190 000,00 грн, право на отримання якої встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Щодо доводів апелянта про припинення повноважень уповноваженої особи Фонду у зв`язку із завершенням ліквідації Банку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та делегованих Фондом.

За змістом статті 35 Закону № 4452-VI, ліквідатором неплатоспроможного банку є Фонд, який може делегувати частину або всі свої повноваження уповноваженій особі.

При цьому, уповноважена особа підзвітна Фонду, а відповідальність за її дії під час здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку несе Фонд.

У постанові від 05 жовтня 2023 року у справі № 826/23073/15 Верховний Суд зазначив, що уповноважена особа Фонду є його працівником, який від імені Фонду виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку, та врахував, що судовим рішенням обов`язок подати додаткову інформацію про Головко Л.П. було покладено саме на уповноважену особу Фонду, а не на Банк. Верховний Суд дійшов висновку, що припинення Банку не може бути перешкодою для одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Крім того, Верховний Суд відхилив доводи Фонду щодо відсутності нормативного механізму, який надає йому можливість безпосередньо подати додаткову інформацію про вкладника, та зазначив, що виконавча дирекція Фонду має необхідні повноваження для усунення прогалин або невідповідностей Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами шляхом внесення до нього відповідних змін. За наслідками розгляду справи, Верховний Суд погодився із заміною боржника у виконавчому листі з уповноваженої особи Фонду на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з метою забезпечення права Головко Л.П. на отримання гарантованої суми відшкодування.

Отже, уповноважена особа Фонду не є самостійним суб`єктом, відокремленим від Фонду, а здійснює делеговані їй повноваження як працівник Фонду та від його імені. Припинення повноважень конкретної уповноваженої особи внаслідок завершення процедури ліквідації Банку не припиняє правосуб`єктності Фонду та не звільняє його від обов`язку забезпечити реалізацію підтвердженого судовим рішенням права ОСОБА_1 на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.

Беручи до уваги викладене, доводи Фонду про неможливість виплати позивачу гарантованої суми відшкодування, у зв`язку з припиненням повноважень уповноваженої особи, є необґрунтованими.

Посилання апелянта на положення статті 20 Закону № 4452-VI також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Встановлена цією нормою заборона накладення арешту на майно, у тому числі кошти Фонду, а також застосування способів забезпечення позову не є забороною на судовий захист права вкладника шляхом стягнення належної йому гарантованої суми відшкодування.

Крім того, виплата гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами належить до визначених законом напрямів використання коштів Фонду, а тому стягнення на користь ОСОБА_1 суми, право на отримання якої підтверджено судовим рішенням, відповідає цільовому призначенню коштів Фонду.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими доводи апелянта про невідповідність обраного позивачем способу захисту положенням статті 245 КАС України.

Незважаючи на визначення позивачем заявленої до стягнення суми як збитків, зі змісту позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовані, вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб невиплачену гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у розмірі 190 000,00 грн, право на отримання якої підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, заявлена до стягнення сума не є кредиторською вимогою до ліквідованого Банку та не становить самостійної вимоги про відшкодування шкоди, не пов`язаної з реалізацією Фондом владних управлінських функцій. За своєю правовою природою зазначена сума є гарантованим відшкодуванням за вкладом, обов`язок щодо організації та виплати якого покладено на Фонд Законом № 4452-VI.

При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року у справі № 826/23073/15 безпосередньо встановлено право ОСОБА_1 на отримання такого відшкодування та визначено дії, необхідні для його реалізації.

Водночас, застосований у зазначеній справі зобов`язальний спосіб захисту не забезпечив фактичного поновлення порушеного права позивача, оскільки гарантовану суму відшкодування їй не виплачено.

За таких обставин, повторне покладення на Фонд обов`язку вчинити організаційні дії, спрямовані на виплату гарантованого відшкодування, не забезпечило б ефективного поновлення порушеного права ОСОБА_1 та призвело б до необхідності її подальших звернень до Фонду і суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту, шляхом стягнення на її користь з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 190000,00 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.