Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 30 липня 2026 р.
Справа: №620/6526/24
Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/6526/24 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» та Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Н») від 18.12.2023 № 13558/Ж10/25-01-04-08, якими ТОВ «Транс Лайн Груп» нараховані штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.12.2023 № 13558/Ж10/25-01-04-08 в частині застосування до позивача штрафних санкції в сумі 8576,60 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує на існування у ТОВ «Транс Лайн Груп» заборгованості перед бюджетом, що не була погашена вчасно через об`єктивні обставини, що виникли в результаті повномасштабного вторгнення рф, але яка є відмінною від розрахованої та зазначеної у оскаржуваному ППР відповідачем. Апелянт зазначає, що відповідач не скористався наданим йому правом скоригувати розмір грошової вимоги, тобто привести її у відповідність з реальними обставинами, тим самим поставивши суд у ситуацію, в якій він не мав іншого виходу як скасувати ППР повністю, а позов задовольнити, оскільки, суд не наділений правом проводити самостійний розрахунок судом належного розміру податкових зобов`язань платника податку та/або коригування сум податкової заборгованості для платника, що по суті є прямим втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.
Також, не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в Акті камеральної перевірки від 21.11.2023 №11541/Ж5/25-01-04-08 встановлено порушення вимог пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
02 липня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» та просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №620/6526/24 - скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
У межах встановленого судом строку від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» відзив на апеляційну скаргу відповідача не надходив.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційні скарги подані на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області була проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахунку) податків, платежів, зборів, за результатами якої складений акт від 21.11.2023 № 11541/Ж5/25-01-04-08, в якому зафіксовано несвоєчасну сплату узгоджених сум податку на додану вартість, чим порушено вимоги підпункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу (а.с. 6-7).
Так, на підставі вказаного Акту, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 № 13558/Ж10/25-01-04-08, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 839564,68 грн (а.с. 8-9).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За приписами пункту 36.2 статті 36 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом двадцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.
Згідно з пунктом 203.2 статті 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У відповідності до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, діяння платника податку, контролюючих органів та/або їх посадових осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до тридцяти календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше тридцяти календарних днів - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Першочергово необхідно зазначити, що на період дії в Україні воєнного стану податковим законодавством не скасовувався обов`язок платників податків щодо своєчасної сплати податкових зобов`язань. Законодавець лише запровадив норми, які за визначених у них обставин звільняли від відповідальності за невиконання такого обов`язку відповідні категорії платників податків.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення (форма «Н») від 18.12.2023 № 13558/Ж10/25-01-04-08, якими ТОВ «Транс Лайн Груп» нараховані штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту про результати камеральної перевірки від 21.11.2023 № 11541/Ж5/25-01-04-08, в якому зафіксовано несвоєчасну сплату узгоджених сум податку на додану вартість, чим порушено вимоги підпункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу (а.с. 6-7).
У той же час, позивач не заперечує виявлені під час камеральної перевірки обставини несвоєчасної сплати грошових зобов`язань з ПДВ, однак, доводить, що він не мав можливості своєчасно виконувати свої податкові обов`язки у зв`язку з неможливістю здійснення господарської діяльності через військові дії на території Чернігівської області. Також вказує, що зазначені в пунктах 1-3 таблиці ІІ розділі акту перевірки суми податкового боргу (грошового зобов`язання) не відповідають дійсності (помилкові), оскільки при проведенні перевірки ГУ ДПС не була врахована уточнююча податкова декларація за липень 2022 року, якою було податкове зобов`язання було зменшено до суми 360079,00 грн.
З даного приводу колегія суддів враховує, що з метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03.03.2022 № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 07.03.2022 (далі - Закон № 2118-IX).
Цим Законом підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
На підставі підпунктів 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».
27.05.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).
У цьому Законі абзаци перший, третій підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено у такій редакції, яка передбачає, що якщо у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац восьмий пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що починаючи з 27.05.2022 і на період дії воєнного стану «карантинний» мораторій щодо не застосовування штрафних санкцій, зокрема за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податків, зборів, платежів, не застосовується.
Отже, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303, що набрав чинності 06.09.2022, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента (далі - Порядок № 225).
Пункти 1 та 2 розділу І Порядку № 225 визначають, що цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.
Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування, та на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов`язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 225, підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:
1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;
2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;
3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;
4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи;
5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;
6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 225, до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.
У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.
Так, пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 225 встановлено, що до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з`явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.
У разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 225, платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Транс Лайн Груп» про неможливість своєчасного виконання податкового обов`язку внаслідок обставин, пов`язаних із повномасштабною збройною агресією рф проти України, колегія суддів зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану та ведення бойових дій не є безумовною підставою для звільнення кожного платника податків від відповідальності за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання. Звільнення від відповідальності відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язується з підтвердженням неможливості виконання конкретним платником податків відповідного податкового обов`язку в порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справив вбачається, що ТОВ «Транс Лайн Груп» не зверталося до Головного управління ДПС у Чернігівській області із заявою про відсутність можливості виконання податкового обов`язку та не подавало документів на підтвердження відповідних обставин у порядку і строки, визначені Порядком № 225.
За таких обставин, відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 225, Товариство вважається таким, що мало можливість своєчасно виконати податковий обов`язок.
Посилання апелянта на припинення або істотне ускладнення господарської діяльності внаслідок воєнних дій саме по собі не спростовує цього висновку, оскільки, такі обставини не були підтверджені в установленому законодавством порядку.
З огляду на викладнене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведене спростовує позицію позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» не мало можливостей для виконання свого податкового обов`язку через введення в Україні воєнного стану.
Окрім того, підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України визначено, що обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Статтями 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки.
Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що військова агресія рф проти України з 24 лютого 2022 року є, дійсно, форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що може вплинути на виконання суб`єктами господарювання своїх обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами та об`єктивно унеможливити виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), проте одного лише засвідчення настання форс-мажорної обставини на всій території України недостатньо для висновку про неможливість певного суб`єкта господарювання виконати перед державою та іншими суб`єктами господарювання своїх зобов`язань у зв`язку із настанням такої обставини. Саме сертифікат, що виданий певному суб`єкту господарювання за його зверненням, може підтвердити наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) та безпосереднім впливом такої обставини саме на цього суб`єкта господарювання і можливістю виконання ним свого обов`язку перед державою та/або іншими суб`єктами господарювання.
Проте, позивачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» подавало до Головного управління ДПС в Чернігівській області сертифікат торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин.
При цьому, альтернативою сертифікату торгово-промислової палати України є рішення органу ДПС про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного Порядком № 225, яке стосовно позивача також не приймалося.
Тобто, діючим законодавством передбачений механізм звільнення від відповідальності на час дії військового стану разі неможливості вчасного виконання платником податків своїх податкових зобов`язань, проте позивач такими нормами не скористався. Іншого механізму звільнення від відповідальності чинні норми податкового законодавства не містять.
В даному випадку, слід зауважити, що пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків погашення грошових зобов`язань.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.
У той же час, колегія суддів враховує, що, згідно Акту перевірки від 21.11.2023 № 11541/Ж5/25-01-04-08 та розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 18.12.2023 № 13558/Ж10/25-01-04-08, за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, визначеного в декларації № 9160994556 від 17.08.2022 за липень 2022 року (а.с. 10-11), до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10% (44584,50 грн (40464,79 грн + 7,00 грн + 4112,71 грн)) від суми податкового боргу 445845,00 грн (404647,89 грн + 70,00 грн + 41127,11 грн).
Разом з тим, встановлено, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 03.09.2022, яким податкове зобов`язання за липень 2022 року було зменшено до суми 360079,00 грн (а.с. 12-14).
Відповідачем не було надано жодних пояснень щодо подання позивачем вказаного уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість та врахування вказаних показників під час проведення камеральної перевірки.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що несвоєчасність сплати узгодженої суми податкових зобов`язань не спростована, а також неврахування контролюючим органом подано позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 03.09.2022, колегія суддів вважає безпідставним застосуванням до позивача штрафу в розмірі 8576,60 грн (44584,50 грн - 36007,90 грн (10 % від суми 360079,00 грн)).
Також, колегія суддів враховує, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку, лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 19 квітня 2024 року у справі № 580/5283/23, від 16 липня 2024 року у справі №440/2936/23.
Враховуючи вищевказане, доводи апелянта - позивача про те, що суд не наділений повноваженнями визначати належний розмір штрафної санкції, є необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у даній справі суд не змінює правову кваліфікацію вчиненого Товариством податкового правопорушення, не застосовує інший вид відповідальності та не визначає іншу ставку штрафу. Суд лише перевіряє правильність арифметичного обчислення штрафної санкції за встановленою контролюючим органом ставкою 10 відсотків з урахуванням фактичного розміру узгодженого податкового зобов`язання. Таке коригування не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки не передбачає вибору між декількома юридично допустимими варіантами рішення.
Посилання апелянта - позивача на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 580/4326/20 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі. У справі № 580/4326/20 застосовувався п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, який прямо покладає саме на контролюючий орган обов`язок здійснити перерахунок, прийняти нове ППР, а попереднє ППР визнає відкликаним у силу закону. Водночас, у даній справі такого спеціального механізму немає.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.12.2023 № 13558/Ж10/25-01-04-08 в частині застосування до позивача штрафних санкції в сумі 8576,60 грн.
Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» та Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua