Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №826/14794/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14794/16 Головуючий у 1 інстанції: Секірська А.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №81-1305, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 06 квітня 2016 року про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з земельного податку фізичних осіб у розмірі 60 238 гривень 48 копійок.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у неї відсутні підстави сплачувати визначені відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб», з огляду на те, що позивач не є власником земельної ділянки, тоді як у її власності перебуває тільки нежитлова будівля, яка розташована на цій земельній ділянці. Також, посилається на помилковий розрахунок суми земельного податку.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № 1095788 від 05.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2014, індексний номер витягу 27555267, 29.09.2014, № запису 7192088, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 01.10.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції в місті Києві, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності (1 частка) на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення магазину № 1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 187 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 466922980000.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 № 81-1305, яким ОСОБА_1 , згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 в розмірі 60238,48 грн. Сума нарахованого податкового зобов`язання підлягає сплати протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення відповідно до пункту 287.5 статті 287 та підпункту 288.7 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

21 серпня 2016 року за вих. № 278 адвокатом Гненним Д.А. направлено до ДПІ у Печерському районі ГУДФС у м. Києві адвокатський запит про надання інформації, чи приймалось податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 06.04.2016 № 81-1305 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, надіслати копію цього ППР, надати копії документів, на підставі яких воно було прийнято (договори купівлі - продажу, звіт про нормативну грошову оцінку, інші документи).

Листом від 08 вересня 2016 року № 9374/г/26-55-13-05 ДПІ у Печерському районі надано адвокату Гненному Д.А. відповідь на запит, в якій, зокрема, зазначено, що, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2014, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 187,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . За 2016 рік був нарахований земельний податок з фізичних осіб на суму 60238,48 грн та сформовано податкове повідомлення - рішення форми Ф № 81-1305 від 06.04.2016. Відповідно п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України ППР вважається узгодженим та врученим якщо надіслані фізичній особі, та вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано за адресою за місцем проживання або останнього відомого його місцезнаходження з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення - рішення № 81-1305 від 06.04.2016 було отримано 30.06.2016 за дорученням ОСОБА_2 . Згідно рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення,» Головне управління земельних ресурсів на замовлення юридичних та фізичних осіб надає витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, де зазначені: площа земельної ділянки, економіко-планувальна зона, базова вартість 1 кв.м землі, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, коефіцієнт функціонального використання, коефіцієнти індексації грошової оцінки. ОСОБА_1 до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не був наданий витяг з технічної документації Головного управління земельних ресурсів.

14 вересня 2016 року за № 280 адвокатом Гненним Д.А. направлено до ДПІ у Печерському районі ГУДФС у м. Києві адвокатський запит про надання копії податкового повідомлення - рішення форми «Ф» від 06.04.2016 № 81-1305, копій документів, на підставі яких прийнято таке ППР (договори купівлі - продажу, звіт про нормативну грошову оцінку, інші документи).

16 вересня 2016 року за № 9562/Г/26-55-12-05 ДПІ у Печерському районі м. Києва надано відповідь адвокату Гненному Д.А., що за 2016 рік був нарахований земельний податок з фізичних осіб на суму 60238,48 грн та сформовано податкове повідомлення-рішення (форми «Ф») № 81-1305 від 06.04.2016. Відповідно п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, ППР вважається узгодженим і врученим, якщо надіслані фізичній особі, та вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано за адресою за місцем проживання або останнього відомого його місцезнаходження з повідомленням про вручення. ППР від 06.04.2016 № 81-1305 було отримано 30.06.2016 за дорученням ОСОБА_2 . Враховуючи, що представником було отримано податкове повідомлення-рішення (оригінал) ДПІ у Печерському районі ГУДПС у м. Києві не має можливості надати копію ППР. Додаток: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2014.

21 жовтня 2016 року за № 10900/Г/26-55-13-05 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідь на запит Гненного Д.А. повідомила, що фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2016 рік нарахований земельний податок з фізичних осіб в розмірі 60238,48 грн та сформовано податкове повідомлення-рішення (форми «Ф») № 81-1305 від 06.04.2016. З посиланням на пункт 287.8 статті 287 ПК України зазначено, що при обрахунку частки земельної ділянки, яка припадає на нежитлове приміщення площею 187 кв.м, що належить ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, використаний Витяг з технічної документації № Н-00192/2007 Головного управління земельних ресурсів КМДА від 19.11.2007. Даний витяг виданий на нежитлове приміщення площею 986,5 кв.м, на яке припадає 382,75 кв.м частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Методом пропорції обрахована частка земельної ділянки, що припадає на нежитлове приміщення площею 187 кв.м, та яка становить 72,55 кв.м. Відповідно до п.п.56.18.4 п. 56.18 ст. 56 ПКУ при зверненні платником податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (арк.спр. 32-33).

26 травня 2015 року за вх. № 19/б до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від ОСОБА_1 надійшла заява про взяття на облік як платника податку на землю, у зв`язку з купівлею приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 187 кв.м., надано договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 16.01.2014, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 01.10.14, свідоцтво про право власності 01.10.2014, копії паспорта та документа про присвоєння РНОКПП.

У цій заяві ОСОБА_1 зазначено адресу: АДРЕСА_3 .

Згідно із витягом з технічної документації № Н-00192/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий № 76:073:006), виданим ОСОБА_4 , місце розташування: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , землі комерційного використання, нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки - 2835172,78 грн.

Відповідно до довідки № Н-00663/2016 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (76:073:0006), за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», виданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 18.11.2016 за № 299, для ОСОБА_1 , місце розташування: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , функціональне використання: землі комерційного використання (орендарі будівель і споруд), нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки - 1 906 726,58 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

За визначенням пункту 14.1.147 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пункт 270.1.1 статті 270 ПК України).

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу, а для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - площа таких земельних ділянок.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Пунктом 286.6 статті 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в його користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення або його частини у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями або їх частинами з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що пункт 287.8 статті 287 ПК України встановлює спеціальне правило оподаткування власників нежилих приміщень у багатоквартирних жилих будинках. Виникнення в такої особи обов`язку зі сплати земельного податку пов`язується з державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, а не з державним оформленням окремого права на пропорційну частину земельної ділянки.

Отже, неоформлення ОСОБА_1 права власності або користування земельною ділянкою саме по собі не виключає виникнення в неї обов`язку сплачувати земельний податок як у власника нежилого приміщення. Водночас, наявність такого обов`язку не звільняє контролюючий орган від необхідності довести правильність визначення площі, нормативної грошової оцінки та інших складових конкретної суми податкового зобов`язання.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачеві до сплати оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми земельного податку з фізичних осіб слугувало те, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 187 кв.м., та в її користуванні знаходиться земельна ділянка, яка відповідає розміру пропорційної частини цього приміщення.

Права власності або користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 не оформлені, що визнається сторонами та підтверджується поясненнями Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 18.03.2025 вих. № 9-10-0.61-2554/2-25.

У той же час, незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Обов`язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування, оскільки, ПК України, як спеціальний акт, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає об`єктом оподаткування саме земельну ділянку, яка перебуває у власності та користуванні, не встановлюючи імперативних умов щодо відповідного оформлення такого права щодо неї для виникнення обов`язку з плати за землю.

Обов`язок із сплати земельного податку пов`язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру.

Аналогічне правозастосування наведене у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі №826/12388/13-а, від 02.12.2015 у справі №826/3130/15 та Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі №826/8009/16, від 13.03.2019 у справі №808/8734/15, від 28.05.2019 у справі № 816/352/17, від 03.08.2020 у справі № 826/13307/18.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апелянта про перебування будівлі у власності кількох осіб не спростовуються тією обставиною, що позивачу на праві приватної власності належить усе нежиле приміщення магазину № 1 площею 187 кв. м. Право власності позивача на окреме приміщення не свідчить про належність їй усієї будівлі та не виключає наявності інших власників або користувачів розташованих у ній приміщень.

Водночас, наявність у будівлі інших власників не усуває податкового обов`язку ОСОБА_1 , оскільки, пункт 286.6 статті 286 та пункт 287.8 статті 287 ПК України передбачають нарахування податку пропорційно площі належного конкретній особі приміщення з урахуванням відповідної частки прибудинкової території. Тому, визначальним для вирішення спору є не сам факт множинності власників, а правильність обчислення пропорційної частки земельної ділянки.

Щодо розрахунку суми земельного податку за 2016 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок визначення розміру податку на земельну ділянку встановлений статтею 289 ПК України.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» № 43/1877 від 26.07.2007 року, Головне управління земельних ресурсів на замовлення юридичних та фізичних осіб надає витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, де зазначені: площа земельної ділянки, економіко-планувальна зона, базова вартість 1 кв.м землі, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, коефіцієнт функціонального використання, коефіцієнти індексації грошової оцінки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при обрахунку частки земельної ділянки, яка припадає на нежитлове приміщення площею 187 кв.м, що належить ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, використаний Витяг з технічної документації № Н-00192/2007 Головного управління земельних ресурсів КМДА від 19.11.2007, який виданий на нежитлове приміщення площею 986,5 кв.м, на яке припадає 382,75 кв.м частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві розраховано пропорційну частку прибудинкової території, враховуючи дані, надані органу ДФС листом від 16.01.2016 № 432-164 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»: 187 х 382.75 = 72,55 кв.м, де: 187 кв.м. - площа нежитлового приміщення; 382,75 кв.м - площа земельної ділянки; 986,5 кв.м - загальна площа будинку. Тобто, площа частини земельної ділянки становить 72,55 кв.м.

Розрахунок податку на землю з фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 на 2016 рік:

72,55 кв.м. х 4098,17 грн х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3% = 60238,48 грн, де:

72,55 кв.м. - частина земельної ділянки, на яку нараховувався податок; 4098,17 грн - базова вартість 1 кв.м землі (згідно рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» зі змінами від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);

2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі (на підставі Порядку нормативної оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 388/12262 від 05.04.2006);

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко - планувальної зони;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, до ПК України, ст. 289, лист Держземагентства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16; 3% - ставка податку за землю (згідно рішення Київської міської ради від 22.12.2015 № 57/57).

Отже, колегією суддів не встановлено порушень, допущених контролюючим органом при обрахунку сум земельного податку за 2016 рік.

Посилання ОСОБА_1 на Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06 липня 2018 року № 602, не є визначальним для вирішення цього спору, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 06 квітня 2016 року, а правомірність дій контролюючого органу підлягає оцінці відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Зазначена консультація не змінює змісту норм Податкового кодексу України та не має зворотної дії в часі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 , будучи власником нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку, є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно незалежно від оформлення за нею права власності або користування відповідною земельною ділянкою.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, і відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.