Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №640/29771/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/29771/21 Головуючий у 1 інстанції: Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.05.2021 № 0026325-1305-1028;

- визнати незаконним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 03.06.2021 № 22825/6/10-36-13-05-17.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 810/1695/18 визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Бориспільського відділення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 547-23 від 16.03.2016. Не зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 810/1659/18 набрало законної сили, а суд у вказаному рішенні дійшов висновків: 1) що з 01.08.2015, тобто після припинення договору оренди землі, позивач не зобов`язаний був сплачувати плату за землю; 2) що у позивача не виник податковий борг через самостійно подану позивачем податкову декларацію за 2015 рік, оскільки декларація була подана 17.02.2015 в той час як договір оренди землі припинив свою дію з 26.07.2015; 3) позивач втратив статус землекористувача з моменту втрати права користування земельною ділянкою та відповідно втратив статус платника орендної плати за земельну ділянку, відповідачем винесено податкову вимогу від 06.05.2021, якою вимагається термінова сплата податкового боргу у сумі 11718,79 грн та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.06.2021, яким вирішено здійснити опис майна ОСОБА_1 . Враховуючи висновки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 810/1695/18, винесення податкової вимоги від 06.05.2021, якою вимагається термінова сплата податкового боргу у сумі 11718,79 грн та рішення про опис майна у податкову заставу від 03.06.2021, яким вирішено здійснити опис майна ОСОБА_1 , що перебуває у його власності, є незаконним.

21 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

02 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли заперечення у справі.

Також, 02 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення справи до апеляційного розгляду у судовому засіданні.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч. 2 ст. 311 КАС, України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні.

Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18, відповідно до якої, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

З огляду на викладене, оскільки, рішення суду першої інстанції прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказане дозволяє суду апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, розглядати справу без повідомлення її учасників (в порядку письмового провадження) за наявними матеріалами.

Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постановах від 29 липня 2021 року у справі №560/1001/21, від 15 квітня 2021 року у справі № 320/5418/19.

Таким чином, у задоволенні клопотання позивача - ОСОБА_1 про розгляд справи за участю представника слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 лютого 2015 року ОСОБА_1 подав податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, у якій зазначив три земельні ділянки.

Згідно з відомостями, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 орендував дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом перевірки дотримання правил сплати (перерахування) податків від 25 жовтня 2018 року № 358/10-36-52-06/ НОМЕР_1 установлено порушення ОСОБА_1 строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання. Копію зазначеного акта позивач отримав 16 листопада 2018 року.

На підставі висновків перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2018 року № 0106505106, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 27 321,80 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2 732,18 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2018 року № 0106515106, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 6 919,15 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 13 383,83 грн.

Копії зазначених податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 отримав 28 грудня 2018 року.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області та Бориспільського відділення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» шляхом виключення податкового боргу в розмірі 11 718,79 грн.

Водночас, 26 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано податкову вимогу № 0026325-1305-1028, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 25 травня 2021 року за ним обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб за кодом бюджетної класифікації 18010900 у розмірі 11 718,79 грн.

Надалі, 03 червня 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення № 22825/6/10-36-13-05-17 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Податкову вимогу від 26 травня 2021 року № 0026325-1305-1028 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року № 22825/6/10-36-13-05-17 позивач отримав 23 червня 2021 року.

Зазначені акти ОСОБА_1 оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 13 вересня 2021 року № 7901/Б/99-00-13-05-09 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкову вимогу від 26 травня 2021 року № 0026325-1305-1028 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року № 22825/6/10-36-13-05-17 - без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 320/6646/21 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106 повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, установлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає або вручає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання або вручення податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися або вручатися контролюючим органом за місцем обліку платника податків, у якому обліковується податковий борг такого платника.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 88.1 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 88.2 статті 88 ПК України, право податкової застави виникає згідно із цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності, господарському віданні або оперативному управлінні у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2017 року за № 859/30727, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу, його заступником або уповноваженою особою. Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить, що обов`язковою передумовою формування податкової вимоги, виникнення права податкової застави та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений ПК України строк.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку з формуванням Головним управлінням ДПС у Київській області податкової вимоги від 26 травня 2021 року № 0026325-1305-1028 та прийняттям рішення про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року № 22825/6/10-36-13-05-17.

Підставою для прийняття зазначених актів слугувала наявність, за даними контролюючого органу, у ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 11 718,79 грн, який обліковувався на підставі податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106.

Водночас 24 травня 2021 року, тобто до формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Отже, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення правового статусу грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 30 листопада 2018 року, станом на 26 травня 2021 року та 03 червня 2021 року, а також наявності у ОСОБА_1 податкового боргу як обов`язкової передумови для формування податкової вимоги та застосування податкової застави.

Зі змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України слідує, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує набуття грошовим зобов`язанням статусу неузгодженого, є звернення платника податків до суду з позовом про визнання протиправним та/або скасування відповідного рішення контролюючого органу.

Отже, грошове зобов`язання вважається неузгодженим з дати звернення платника податків до суду та до дня набрання законної сили судовим рішенням, яким завершено розгляд такого спору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу грошові зобов`язання ОСОБА_1 були узгодженими., з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції пов`язав узгодженість грошових зобов`язань виключно з тим, що податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106 не були скасовані, а позовну заяву у справі № 320/6646/21 надалі було повернуто позивачеві.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, визначальним для встановлення статусу грошового зобов`язання є факт звернення платника податків до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу.

Зі змісту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі №320/6646/21 про залишення позовної заяви без руху вбачається, що позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106 ОСОБА_1 подав до Київського окружного адміністративного суду 24 травня 2021 року.

Таким чином, на момент формування Головним управлінням ДПС у Київській області податкової вимоги від 26 травня 2021 року та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання перебували у процедурі судового оскарження та мали статус неузгоджених.

Та обставина, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 320/6646/21 позовну заяву ОСОБА_1 надалі було повернуто, не спростовує факту звернення позивача до суду 24 травня 2021 року та не змінює правового статусу грошових зобов`язань, який існував на момент прийняття оскаржуваних у цій справі актів. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці з урахуванням фактичних обставин та правового регулювання, які існували на час його прийняття.

Оскільки, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим боргом є саме узгоджене грошове зобов`язання, не сплачене платником податків у встановлений строк, неузгоджені грошові зобов`язання ОСОБА_1 не могли утворювати податкового боргу та бути підставою для застосування передбачених ПК України заходів щодо його погашення.

З огляду на викладене, станом на 26 травня 2021 року у ОСОБА_1 був відсутній податковий борг у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106, на той час мали статус неузгоджених.

Водночас, положення пункту 59.1 статті 59 ПК України пов`язують право контролюючого органу на формування та направлення платнику податкової вимоги саме з фактом виникнення у такого платника податкового боргу. Отже, наявність узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений законом строк, є обов`язковою передумовою для застосування контролюючим органом передбачених цією нормою заходів.

Оскільки, на дату формування податкової вимоги від 26 травня 2021 року № 0026325-1305-1028 визначені податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання перебували у процедурі судового оскарження та не були узгодженими, у Головного управління ДПС у Київській області були відсутні правові підстави для кваліфікації відповідної суми як податкового боргу та направлення ОСОБА_1 податкової вимоги про його погашення.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 56.18 статті 56 ПК України та дійшов необґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу станом на 26 травня 2021 року та 03 червня 2021 року.

Беручи до уваги викладене, податкова вимога від 26 травня 2021 року № 0026325-1305-1028 сформована за відсутності визначеної законом передумови для її прийняття, у зв`язку із чим є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року № 22825/6/10-36-13-05-17, слід зазначити наступне.

За змістом пунктів 88.1, 88.2 статті 88 та пункту 89.1 статті 89 ПК України, передача майна платника податків у податкову заставу та прийняття рішення про його опис можливі виключно за умови наявності у такого платника податкового боргу.

Отже, наявність податкового боргу є самостійною та обов`язковою передумовою як для виникнення права податкової застави, так і для прийняття контролюючим органом рішення про опис майна платника податків у податкову заставу.

Водночас, як вище встановлено колегією суддів, станом на 03 червня 2021 року грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 30 листопада 2018 року № 0106505106 та № 0106515106, перебували у процедурі судового оскарження та мали статус неузгоджених, у зв`язку із чим, не могли вважатися податковим боргом.

За таких обставин, у Головного управління ДПС у Київській області були відсутні передбачені статтями 88 та 89 ПК України правові підстави для застосування до майна ОСОБА_1 режиму податкової застави та прийняття рішення про його опис.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про правомірність рішення про опис майна у податкову заставу, не врахував відсутності у ОСОБА_1 податкового боргу станом на дату прийняття такого рішення та помилково виходив із самої лише чинності податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року № 22825/6/10-36-13-05-17 прийняте за відсутності визначених законом передумов, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 26 травня 2021 року № 0026325-1305-1028.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 03 червня 2021 року № 22825/6/10-36-13-05-17.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.