Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №640/11820/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11820/20 Головуючий у 1 інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі від 12.05.2020 №2600-0310-8/58399 про відмову у перерахуванні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, відповідно до довідки прокуратури міста Києва №18-145 від 10.03.2020, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату різниці між перерахованою після такого перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити ОСОБА_1 разово однією сумою.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у формі листа №2600-0310-8/58399 від 12.05.2020, про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (в первинній редакції, з врахуванням Рішення Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019), на підставі довідки прокуратури м.Києва №18/145 від 10.03.2020. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, а тому відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку. Також, апелянт зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 не є нормативною підставою для перерахунку пенсій прокурорам, оскільки пунктом 7 цієї постанови прямо передбачено, що зміна розмірів посадових окладів не є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав здійснити перерахунок пенсії виходячи з 90 % заробітної плати, оскільки чинною редакцією статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено призначення пенсії у розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати. Апелянт також стверджує, що позовні вимоги щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру є передчасними, оскільки відповідач не приймав рішення про обмеження пенсії максимальним розміром. Крім того, апелянт вказує, що вимоги про виплату різниці між перерахованою та фактично отриманою пенсією є безпідставними, оскільки виплата пенсій здійснюється виключно в межах бюджетних призначень, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті такої різниці.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з серпня 2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою №2325 про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури міста Києва від 10 березня 2020 року №18/145. Відповідно до зазначеної довідки загальний розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок за нормами, чинними станом на 01 березня 2018 року, за відповідною (прирівняною) посадою становить 35 985,98 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13 березня 2020 року №2600-0302-8/35250 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Як підставу для відмови відповідач зазначив, що відповідно до Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 перерахунок пенсій працівникам прокуратури здійснюється, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про прокуратуру». Крім того, відповідач зазначив, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII втратили чинність з 13 грудня 2019 року, а на день ухвалення Рішення Конституційного Суду України ОСОБА_1 не працював на посаді прокурора, у зв`язку з чим, підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні.

Не погоджуючись із відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За приписами ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Відтак, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого, визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру», законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Втім, Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання Рішення № 7-р(II)/2019:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Так, 14 вересня 2020 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув зразкову справу №560/2120/20 про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

В силу вимог ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року, визначив ознаки цієї типової справи: а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII; г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019.

Крім того, Верховним Судом зазначено, що висновки в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

Колегія суддів зазначає, що дана справа є типовою справою по відношенню до справи №560/2120/20, а тому, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №560/2120/20, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

За результатом розгляду справи №560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов висновку про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

Щодо доводів апелянта про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії у зв`язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок такого перерахунку після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, якими визначення умов та порядку перерахунку пенсій було віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, визнано неконституційними. Одночасно Конституційний Суд України встановив порядок виконання зазначеного Рішення, відповідно до якого з дня його ухвалення застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII у її первинній редакції, яка безпосередньо визначає підстави, умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Таким чином, починаючи з 13 грудня 2019 року, правове регулювання спірних правовідносин здійснюється безпосередньо положеннями частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII у первинній редакції, а тому відсутність окремого нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України не може бути підставою для відмови у реалізації права позивача на перерахунок пенсії.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII (в первинній редакції, з врахуванням Рішення Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019), на підставі довідки прокуратури м. Києва №18/145 від 10.03.2020.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 не може бути підставою для перерахунку пенсії з огляду на положення її пункту 7.

Так, суд першої інстанції не виходив із того, що саме постанова Кабінету Міністрів України №1155 є нормативною підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Водночас, правовою підставою для такого перерахунку є безпосередньо частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII у первинній редакції, застосування якої відновлено Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.

Отже, посилання апелянта на положення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №1155 не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на наявність у позивача права на перерахунок пенсії, яке виникло безпосередньо на підставі Закону та Рішення Конституційного Суду України.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав здійснити перерахунок пенсії виходячи з 90 відсотків від суми заробітної плати, а також про передчасність позовних вимог щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру та виплати різниці між перерахованою і фактично отриманою пенсією разово однією сумою, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зазначеній частині. Натомість, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (у первинній редакції, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019) на підставі довідки прокуратури міста Києва №18/145 від 10 березня 2020 року.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги не відповідають змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому є безпідставними.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.