Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №320/11958/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11958/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про повернення позовної заяви Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач), у якому просив визнати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у м. Києві ППР № 0049822-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 року на суму 32 916 грн., ППР № 0049824-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 року на суму ЗО 384 грн, ППР № 0049819-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 року на суму 90 476,80 грн. ППР від 12 червня 2025 року № 1035847-240110-26-57 UA32120130000012946 на суму 35 954 грн. 40 коп. щодо нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , - протиправними та скасувати їх.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що нараховане податкове зобов`язання є безпідставним, оскільки об`єкти, щодо яких здійснено нарахування податку, не є об`єктами оподаткування у розумінні норм Податкового кодексу України, у зв`язку з чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху, надано Позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві: ППР № 0049822-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 року на суму 32 916 грн, ППР № 0049824-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 року на суму 30 384 грн, ППР № 0049819-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 року на суму 90 476,80 грн.

17.04.2026 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків в якій міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду. 22.04.2026 від Позивача надійшла заява про долучення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 320/35163/25.

Перевіривши подані Позивачем на усунення недоліків позовної заяви документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана Позивачем заява про поновлення строку звернення до суду не містить належних обґрунтувань поважності причин його пропуску.

Ухвалою від 29.04.2026 Київський окружний адміністративний суд постановив:

- у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити повністю.

- адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування у частині позовних вимог, які стосуються визнання податкових повідомлень-рішень Головного Управління ДПС у м. Києві ППР № 0049822-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024, ППР № 0049824-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024, ППР № 0049819-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024 - повернути позивачу.

Постановляючи ухвалу від 29.04.2026, суд першої інстанції керувався наступним:

- спірні податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на адресу Позивача, яка відповідає місцю його реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням. Водночас зазначене поштове відправлення позивачу не вручено та 22.03.2024 повернуто засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тому, з урахуванням положень податкового законодавства щодо належного вручення документів платнику податків, позивач вважається таким, що отримав спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 22.03.2024, тобто з дати повернення поштового відправлення у зв`язку з його неврученням адресату;

- Позивач не навів доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку;

- судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду;

- подана заява про поновлення строку звернення до суду не містить належних обґрунтувань поважності причин його пропуску, її зміст фактично зводиться до повторення аргумента, викладеного в позовній заяві, щодо моменту фактичної обізнаності позивача з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу після отримання відповіді на адвокатський запит, які вже були предметом оцінки суду при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 29.04.2026, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить вказану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступними доводами, які свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду і не враховані судом першої інстанції:

- в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції не вимагав надати інші докази поважності порушення строку і не вказував про неповажність причин пропуску строку, зазначених у позові, а лише зазначав про процесуальну необхідність подання заяви про поновлення строку на звернення до суду;

- з 2021 року по теперішній час Позивач не проживає за адресою зареєстрованого місця проживання, що також свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду з позовом, поштове відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями не вручене Позивачу саме внаслідок відсутності за місцем реєстрації;

- вперше доступ до спірних податкових повідомлень-рішень Позивач отримав тільки 09.03.2026.

Відповідач подав додаткові пояснення по справі, у яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування своєї позиції Відповідач, зокрема, зазначає, що обов`язку контролюючого органу кореспонденції у спосіб, визначений ст. 42, 58, кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026, якою також витребувано матеріали справи № 320/11958/26 з Київського окружного адміністративного суду і встановлено строк, протягом якого може бути подано відзив на апеляційну скаргу.

Після надходження матеріалів справи № 320/11958/26 до Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 24.07.2026 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18.03.2026 Позивач звернувся з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду.

У позовній заяві Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки вважав, що перебіг такого строку для нього почався 09.03.2026, у день, коли Позивач ознайомився з податковими повідомленнями-рішеннями:

- № 0049822-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024,

- № 0049824-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024,

- № 0049819-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024,

- № 1035847-240110-26-57 UA32120130000012946 від 12.06.2025.

Ухвалою від 13.04.2026 Київський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху, зазначивши про необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).

Одночасно Позивачу роз`яснено наслідки, передбачені ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, а саме: разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

17.04.2026 на адресу суду першої інстанції від представника Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було додано Заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

У заяві Позивач посилався на обставини, які, на його думку, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Позивач зазначав, що у січні 2026 його банківський рахунок заблокований, у зв`язку з чим Позиву стало відомо про наявність у нього податкового боргу, стягнутого рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 320/35163/25.

Позивач також вказував, що ознайомився з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у березні 2026, коли надійшла відповідь контролюючого органу на адвокатський запит.

У заяві Позивач також посилався на необхідність для суду уникати надмірного формалізму при вирішенні питання про поновлення строку.

Суд першої інстанції, встановивши, що подана Позивачем заява не містить належних обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, відмовив Позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду і повернув Позивачу адміністративний позов в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного Управління ДПС у м. Києві ППР № 0049822-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024, ППР № 0049824-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024, ППР № 0049819-240110-2657-UA32120130000012946 від 01.03.2024.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, датованих 01.03.2024, і вважає доводи апеляційної скарги безпідставними у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 12.06.2026 у справі № 320/9674/25 Верховний Суд висловив позицію, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, стверджує про невідповідність ухвали вимогам закону, прийняття її з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

В апеляційній скарзі Позивача стверджує, що в ухвалі про залишення позову без руху від 13.04.2026 суд першої інстанції не вимагав надати інші докази поважності порушення строку і не вказував про неповажність причин пропуску строку, зазначених у позову спочатку, а лише зазначав про процесуальну необхідність подання заяви про поновлення строку на звернення до суду.

Колегія суддів критично оцінює таке твердження, оскільки суд першої інстанції детально обґрунтував необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду і акцентував увагу на тому, що у такій заяві необхідно вказати підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, наведений довід апеляційної скарги відхиляється колегією суддів як безпідставний.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на те, що з 2021 не проживає за місцем своєї реєстрації ( АДРЕСА_1 ) і надає Довідку про фактичне місце проживання № 36.02.2026 від 05.05.2026 ( АДРЕСА_2 ).

Колегія суддів зауважує, що такий аргумент не було наведено в обґрунтування поважності причини пропуску звернення до суду, проте вважає за необхідне надати йому оцінку.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Позивач про зміну податкової адреси, як це передбачено п. 42.3 ст. 42 ПК України, не вказував, а матеріали справи і пояснення Позивача, наведені у поданих до суду документах, підтверджують, що адреса реєстрації Позивача не змінювалась з 01.06.2001 (відмітка у паспорту, а.с. 22). Крім того, в адміністративному позові та апеляційній скарзі позивач зазначає адресу, у тому числі для листування, на яку направлялись спірні ППР (м. Київ, вул. Чистяківська, 4).

Представник Позивача разом з позовною заявою надав до суду докази того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу реєстрації Позивача 06.03.2024, про що свідчить копія поштового конверту з відповідними відмітками (а.с. 19).

Отже спірні податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу Позивача 06.03.2024 та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 22.03.2024 (а.с. 18-19).

Саме від 22.03.2024 обчислюється шестимісячний строк, протягом якого Позивач міг звернутися до суду з відповідним позовом.

У постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Вказаної позиції Верховний Суд додержується також у постанові від 08.04.2026 у справі № 580/10785/25.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 про повернення позовної заяви відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про повернення позовної заяви Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 залишити без задоволення.

Ухвалу про повернення позовної заяви Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак