Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №620/16347/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/16347/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 15.03.2022 но 14.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби, з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостої апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 15.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 14.08.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 15.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 14.08.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 620/16347/23 адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 змінено абзац 4 резолютивної частини рішення від 01.02.2024, доповнено словами «з урахуванням вже виплачених сум».

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2024 Чернігівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист 620/16347/23, яким зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 15.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 14.08.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вже виплачених сум.

02.04.2026 Позивач через свого представника звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю і зобов`язання подати звіт про виконання рішення у цій справі.

Заяву обґрунтовано тим, що, незважаючи на вчинені дії в порядку Закону України «Про виконавче провадження» в ході відкритого виконавчого провадження НОМЕР_4, військова частина НОМЕР_1 не виконала судове рішення у справі № 620/16347/23.

Разом з тим, Позивач має обґрунтовані сподівання щодо одержання належних сум недоплаченого військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення. Відповідач не вчиняє належні дії для виконання рішення суду, вчиняє недбалу бездіяльність та невиправдано втручається у право Позивача на мирне володіння належними грошовими коштами. Такі дії свідчать про порушення відповідачем частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у задоволенні заяви представника Позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 620/16347/23 відмовлено.

Відмовляючи у встановленні судового контролю, суд першої інстанції керувався таким:

- зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати;

- рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

- виконавчий лист у цій справі був пред`явлений Позивачем до Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЛМУ МЮ України та постановою державного виконавця від 19.02.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, що свідчить про існування у Позивача об`єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 07.05.2026, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить:

- ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 620/16347/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати, ухвалити нове рішення;

- заяву представника ОСОБА_1 про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення у справі № 620/16347/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у встановлений судом строк надати до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 620/16347/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції:

- неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи;

- неправильно застосував положення ст. 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та неправильно визначив, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, а реальне виконання судового рішення можливе тільки у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі, шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження;

- не дотримався положень ч. 5 ст. 242 КАС України, а саме - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду про встановлення судового контролю у подібних адміністративних справах з приводу захисту порушених прав позивачів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції Відповідач, зокрема, зазначив, що станом на дату подання цього відзиву на апеляційну скаргу, кошти для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 620/16347/23 від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня до Військової частини НОМЕР_1 не надходили. Також Відповідач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 вживаються усі необхідні та достатні заходи для виконання рішення суду.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026, якою також витребувано матеріали справи № 620/16347/23 з Чернігівського окружного адміністративного суду і встановлено строк, протягом якого може бути подано відзив на апеляційну скаргу.

Після надходження матеріалів справи № 620/16347/23 до Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 13.07.2026 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 620/16347/23:

- визнано протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 15.03.2022 но 14.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби, з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

- визнано протиправною бездіяльність Відповідачащодо здійснення перерахунку та виплати Позивачу щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостої апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 15.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 14.08.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

- зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 15.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 14.08.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану 31 добу щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 64 відсотки місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 змінено абзац 4 резолютивної частини рішення від 01.02.2024, доповнено словами «з урахуванням вже виплачених сум».

17.10.2024 Чернігівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист 620/16347/23.

Постановою державного виконавця Яворівського відділу ДВС у Яворівському районі Львівської області від 19.02.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 за виконавчим листом 620/16347/23.

Незважаючи на це, рішення суду у справі № 620/16347/23 не виконане.

02.04.2026 Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю і зобов`язання подати звіт про виконання рішення у справі № 620/16347/23.

Відмовляючи Позивачу у задоволені заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач звернувся до органу Державної виконавчої служби за примусовим виконанням судового рішення, а отже має об`єктивну можливість отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції також зазначив, що встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Тож, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України).

Отже, саме суд першої інстанції розглядає заяви в порядку судового контролю та може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

Позивач у заяві від 02.04.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та у апеляційній скарзі стверджує, що Відповідач ухиляється від виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 620/16347/23 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024.

Невиконання вказаного рішення суду Відповідачем не заперечуєтеся.

При цьому, Позивач у заяві про встановлення судового контролю зазначав, що його адвокатом - Богдановою Іриною Дмитрівною до Відповідача у 2024 році направлявся адвокатський запит щодо отримання інформації про вжиті заходи щодо виконання зазначеного судового рішення. Однак, як зазначає Позивач, Відповідач відповідь не надав та не виконав судове рішення у справі № 620/16347/23.

Також з матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2025 році Позивач звернувся до Яворівського відділу Державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про надання інформації про рух виконавчого провадження № НОМЕР_4, втім, як зазначає Позивач, станом на день подання заяви про встановлення судового контролю Яворівський відділ ДВС будь-якої відповіді не надав.

Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції під час вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції повинен був надати оцінку вказаним доводам та перевірити, чи виконує Відповідач належним чином рішення суду.

Однак, при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд першої інстанції не надав оцінку вказаним обставинам.

Наведене свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Висновки суду першої інстанції про те, що у першу чергу виконання рішення здійснюється через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що дає об`єктивну можливість отримати реальне виконання судового рішення, є передчасними, оскільки можливість встановлення судового контролю не ставиться процесуальним законом у залежність від того, чи відкрите виконавче провадження з виконання рішення суду, а також від того, які дії вчинені державним виконавцем для спонукання відповідача виконати відповідне рішення суду.

Колегія суддів наголошує, що Позивач має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права на етапі виконання судового рішення. У цій справі Позивач, виявивши неефективність виконання судового рішення у межах відкритого виконавчого провадження, скористався правом, визначеним ст. 382 КАС України, реалізація якого не залежить від факту відкриття виконавчого провадження.

При цьому, як зазначалось, пред`явлення Позивачем до Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЛМУ МЮ України виконавчого листа щодо виконання згаданого рішення суду не призвело до його реального виконання.

Колегія суддів зазначає, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним, або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Колегія суддів наголошує, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом, а не обов`язком суду, однак для того, щоб відмовити в його встановленні, суд має належним чином перевірити доводи заявника, викладені у його заяві, та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку, передбаченому ст. 382 КАС України.

На переконання колегії суддів, без надання оцінки вказаним обставинам, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм ст. 382 КАС України, є передчасним.

В апеляційній скарзі Позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

За змістом ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказаною нормою закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме: таке питання має розглядатися судом, який ухвалив відповідне рішення.

Відтак, питання про встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення віднесено до компетенції Чернігівського окружного адміністративного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статями 250, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 620/16347/23 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 620/16347/23 скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак