Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №640/107/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/107/20 Суддя (судді) першої інстанції: Боженко Наталія Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАТУС ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

02.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАТУС ГРУП» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14.06.2019 № 0034931406 та податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2019 року № 0010904208, які були складені на підставі Акта перевірки від 24.04.2019 року № 410/26-15-14-06-02/39363414 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СТАТУС ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.08.2014 по 31.12.2018 та іншого законодавства».

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Головне управління ДФС у місті Києві, яке проводило перевірку і оскаржувані приймало податкові повідомлення-рішення, безпідставно не врахувало допущену Позивачем помилку під час внесення його учасниками внесків до статутного капіталу, а також за відсутності достатніх правових підстав констатувало несвоєчасність перерахування Позивачем податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2020 відкрито провадження у справі № 640/107/20, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Пізніше, на виконання Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справу № 640/107/20 направлено для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 03.02.2025 прийняв справу до розгляду, визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, код ЄДРПОУ ВП: 44116011 (далі - Відповідач).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.06.2019 року № 0034931406;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.06.2019 року № 0010904208.

Стягнуто на користь Позивача судові витрати.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду, а у разі відмови у прийнятті судового рішення про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 640/107/20 та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відтворюють зміст акту перевірки, за результатами якої видано оскаржені у цій справі податкові повідомлення-рішення. Крім того, контролюючий орган посилається на допущене судом першої інстанції процесуальне порушення: на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не залишив позовну заяву без розгляду.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

09.05.2025 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/107/20 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

17.06.2025 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.06.2026 № 5732 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Кучми А.Ю., через тривалу відсутність судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

03.07.2026 відбувся повторний автоматичний розподіл судової справи, за результатами якого доповідачем у цій справі визначено суддю Терезу Ю.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 справу прийнято до провадження новим складом колегії суддів.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 15.02.2019 № 1995 (а.с. 41) призначено документальну планову виїзну перевірку Позивача з 28.03.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

24.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві складено Акт № 410/26-15-14-06-02/39363414 про результати документальної планової перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26.08.2014 року по 31.12.2018 року та іншого законодавства (а.с. 10-30, далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення, допущені Позивачем:

- пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 108000,00 грн за 2016 рік;

- пп. 168.1.1, 168.1.2., 168.1.5. ст. 168.1. ст. 168, пп. 168.4.4. ст. 168.4. ст. 168 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплачено та не сплачено (перераховано) до відповідного бюджету утримані суми податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 24574,30 грн, а саме: за 2018 рік - несплата у сумі 3758,22 грн, несвоєчасна сплата за період з 2016 по 2018 рік - у сумі 20816,08 грн.

14.06.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0034931406 (а.с. 7), яким Позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій на суму 135000 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 108000,00 грн., за штрафними санкціями - 27000,00 грн.;

- № 0010904208 (а.с. 8), яким Позивачу збільшено грошове зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з ПДФО, на суму 19881,12 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 3758,22 грн., за штрафними санкціями - 16122,90 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до абз. 1-7 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регулюється п. 168.1 ст. 168 ПК України: 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. 168.1.3. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. 168.1.4. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). 168.1.5. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і обґрунтував свій висновок такими доводами:

- визнана сторонами помилка щодо учасника, від якого вноситься статутний внесок, не змінює спрямування цих коштів саме на зростання статутного капіталу, а не на будь-яку іншу мету. Отже, допущена помилка не може зумовлювати оподаткування відповідних коштів (600 тис), які помилково обліковані як внесок одного, а не іншого учасника товариства, оскільки все ще йдеться про внесок в статутний капітал, який в будь-якому разі не оподатковується;

- грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб визначено Позивачу за відсутності правових підстав, на які посилається податкове повідомлення-рішення № 0010904208.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 № 0034931406

Як зазначалося, податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2019 № 0034931406 (далі - ППР № 0034931406) Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій» на загальну суму 135000 грн., з яких 108000 грн. - податкове зобов`язання, а 27000 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

ППР № 0034931406 видано у зв`язку з встановленням Актом перевірки порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, а саме: невключення до складу доходів суми 600 тис. грн., отриманої від ОСОБА_1 у 2016 році.

Так, перевіркою встановлено (а.с. 12), що згідно із Статутом учасниками Позивача є дві особи:

- ОСОБА_2 з часткою 60%, сума внеску до статутного капіталу - 12 млн. грн.

- ОСОБА_1 з часткою 40%, сума внеску до статутного капіталу - 8 млн. грн.

Колегія суддів враховує, що вказана обставина не є спірною і визнається сторонами, між сторонами також відсутній спір щодо розміру статутного капіталу Позивача і факту реєстрації його збільшення у встановленому порядку.

До матеріалів справи Позивач надав копію Протоколу № 14 від 09.02.2012 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Статус Груп» (а.с. 50-51), яким оформлено рішення про збільшення статутного капіталу Позивача до 20 млн. грн. і визначено частки кожного учасника Позивача у наведених вище розмірах.

Податковою перевіркою було встановлено, що учасниками Позивача у період з 10.03.2016 до 06.04.2016 здійснено поповнення статутного фонду Позивача на 6 млн. грн., у тому числі: ОСОБА_2 вніс до статутного фонду Позивача 3 млн. грн. (а.с. 12), ОСОБА_1 внесла до статутного фонду Позивача 3 млн. грн. (а.с. 13).

При цьому під час податкової перевірки було з`ясовано (а.с. 12 зворот), що на рахунку 40 бухгалтерського обліку поповнення статутного фонду Позивача відображено таким чином: внесок ОСОБА_2 складає 3,6 млн. грн. (на 600 тис. грн. більше, ніж мало бути внесено згідно з рішенням Загальних зборів учасників від 09.02.2012), а внесок ОСОБА_1 - 2,4 млн. грн. (на 600 тис. грн. менше, ніж мало бути внесено згідно з рішенням Загальних зборів учасників від 09.02.2012).

Тобто відображення в бухгалтерському обліку операцій зі збільшення статутного фонду не відповідає дійсному розподілу часток у статутному капіталі у розрізі учасників.

Відтак, ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку, що 600 тис. грн., відображені в бухгалтерському обліку Позивача як надходження внеску від ОСОБА_2 , мали бути включені Позивачем до складу доходів.

Колегія суддів критично оцінює пояснення директора Позивача, датовані 21.04.2019 і адресовані начальнику ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 40), у яких повідомляється про внесення змін про внески до статутного капіталу Позивача, оскільки такі пояснення складено після завершення перевірки, доказів направлення їх до податкового органу не надано, як не надано і наказ від 08.04.2016 № 17/2, на який є посилання у поясненнях.

Водночас колегія суддів зауважує, що у бухгалтерському обліку, а саме - за рахунком 50, а також у фінансовій звітності Позивача за 2016, зокрема у рядку 1400 Балансу на 31 грудня 2016 (а.с. 49 зворот) відображено збільшення зареєстрованого (пайового) капіталу з 14 млн. грн. на початок звітного періоду до 20 млн. грн. на кінець звітного періоду.

Скаржник не спростував належне відображення вказаного показника у бухгалтерському обліку і у фінансовій звітності Позивача.

Колегія суддів зауважує, що Скаржник не надав належних і допустимих доказів того, що кошти у розмірі 600 тис. грн. мали інше цільове призначення, ніж збільшення статутного фонду, матеріали справи не містять доказів обставин, на які посилається Акт перевірки, а саме: джерела надходження коштів у розмірі 600 тис. грн.

Згідно з текстом позовної заяви, внесення коштів у розмірі 600 тис. грн. ОСОБА_1 здійснила на підставі договору доручення і довіреності, виданої ОСОБА_2 . Однак, зважаючи, що до матеріалів справи не надано копії вказаних документів, на які посилається Позивач, колегія суддів не може надати оцінку цій обставині.

В Акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві детально проаналізувало норми цивільного законодавства, які регулюють порядок видачі довіреності, проте не встановило і не обґрунтувало власний висновок про те, що кошти у розмірі 600 тис. грн. одержані Позивачем не як внесок до статутного капіталу, а як дохід. Натомість на стор 12 Акту перевірки (а.с. 15 зворот) зазначено, що кошти 600 тис. грн. одержані Позивачем як поповнення статутного капіталу.

Доводи апеляційної скарги відтворюють зміст Акту перевірки і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Скаржник зазначає про порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України і наводить цитату абз. 1 цієї норми, згідно з яким об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до абз. 1 п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

ГУ ДФС у м. Києві встановлено і відображено в Акті перевірки, що 600 тис. грн. були одержані Позивачем як внесок до статутного фонду, тому твердження Скаржника про обов`язок Позивача включити цю суму до складу доходів є помилковим і спростовується обставинами, встановленими під час перевірки.

Колегія суддів враховує, що відповідно до абз. 15 п. 1 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання.

У цій справі Скаржником, всупереч абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено факт заниження Позивачем суми оподатковуваного доходу, отже не підтверджено правомірність визначення Позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій за несплату такого податку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність ППР № 0034931406 і наявність підстав для його скасування.

Податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 № 0010904208

Податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2019 № 0010904208 (далі - ППР № 0010904208) Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19881,12 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 3758,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16122,90 грн.

ППР № 0010904208 видано за фактом порушення Позивачем пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України, а саме: несплата податку на доходи фізичних осіб у сумі 3758,22 грн. за 2018 і несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб за період 2016, 2017, 2018 у сумі 20816,08 грн.

Факти допущення вказаних порушень Позивачем не заперечувалися, а підставами для визнання протиправним і скасування ППР № 0010904208 Позивач зазначав інші обставини, визнані судом першої інстанції обґрунтованими.

Грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3758,22 грн. визначено Позивачу за фактом неперерахування до бюджету утриманої суми податку (а.с. 27 зворот).

Пункт 54.3 ст. 54 ПК України встановлює перелік випадків, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Виявлення факту неперахування до бюджету утриманої податковим агентом суми податку не надає контролюючому органу право визначити такому платнику податків суму грошових зобов`язань з податку.

Водночас правом застосувати штраф за несплату узгодженої суми податкового зобов`язання, передбачений ст. 126 ПК України, контролюючий орган не скористався.

Керуючись п. 54.2 ст. 54 ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач безпідставно збільшив Позивачу грошове зобов`язання за податком, який самостійно був нарахований і утриманий Позивачем як податковим агентом, проте не перерахований до бюджету, а відтак на момент перевірки мало статус податкового боргу. Матеріалами справи підтверджується, що ППР № 0010904208 Позивачу повторно нараховано податкове зобов`язання у розмірі 3758,22 грн., що вже має статус податкового боргу.

Штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16122,90 грн. застосовано до Позивача за несвоєчасну сплату податку у сумі 20816,08 грн.

В Акті перевірки (а.с. 16 зворот) і у «Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб ТОВ «ФК СТАТУС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 39363414)» (а.с. 8 зворот) зазначено, що штрафні санкції у розмірі 16122,90 грн. нараховано на суми податку, несвоєчасно перераховані до бюджету.

У розрахунку, а також у ППР № 0010904208 вказано, що штрафні санкції застосовано до Позивача на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України, яким передбачена відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Актом перевірки (а.с. 16 зворот), додатком № 1 (а.с. 27 зворот) до нього, розрахунком (а.с. 8 зворот) до ППР № 0010904208 підтверджується, що сума податку у розмірі 20816,08 грн. була сплачена до бюджету несвоєчасно, що свідчить про відсутність у цьому випадку передбачених законодавством підстав для застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 127.1 ст. 127 ПК України.

У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування ППР № 0010904208.

В апеляційній скарзі Скаржник не спростував правильність висновків суду першої інстанції: в частині визначення Позивачу грошових зобов`язань за податком на доходи фізичних осіб апеляційна скарга відтворює текст Акту перевірки, тобто є цитуванням норм ПК України без наведення будь-яких висновків і аргументів на підтвердження правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Колегія суддів зауважує, що у цій справі контролюючі органи не довели правомірність визначення Позивачу оскаржуваних грошових зобов`язань, не надали належних і допустимих доказів встановлених порушень, застосували до Позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення, які не були встановлені перевіркою, і не застосували передбачену нормами ПК України відповідальність за ті порушення, факт вчинення яких встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, який 03.02.2025 прийняв до провадження справу, провадження у якій було відкрите 10.01.2020, повинен був залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з невиконанням Позивачем обов`язку зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Колегія суддів зауважує, що на момент відкриття провадження у справі норма, на недотримання якої посилається Скаржник, була відсутня.

Відповідні зміни було внесено до КАС України Законом України від 29.06.2023 № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX).

Згідно з розділом II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3200-IX, підпункт 1 пункту 2 та підпункт 1 пункту 3 розділу I цього Закону в частині обов`язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, вводяться в дію через сім місяців з дня опублікування цього Закону.

Закон № 3200-IX опубліковано в газеті «Голос України» від 20.07.2023, а отже вимога про обов`язкову реєстрацію юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, набула введена у дію тільки у лютому 2024.

На момент звернення Позивача до суду з позовом і на момент відкриття провадження у справі, вимога про обов`язкову наявність у юридичної особи приватної форми власності була відсутня у КАС України, а тому колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про наявність у суду першої інстанції, який прийняв справу до провадження, підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі Скаржник не навів доводів, які могли б свідчити про наявність підстав для її задоволення.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 640/107/20 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 640/107/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак