Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №420/7516/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7516/26

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Дата і місце ухвалення: 07 травня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 420/7516/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Апелянт вказує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.12.1995 по 13.02.2026, тоді як предметом спору є визначення місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував січень 2008 року як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Апелянт зазначає, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 порядок проведення індексації грошових доходів населення зазнав суттєвих змін, у зв`язку з чим було запроваджено новий механізм визначення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Зокрема, апелянт наголошує, що починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації повинно здійснюватися з місяця підвищення тарифних ставок (окладів), а тому застосування січня 2008 року після внесення відповідних змін, на його переконання, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, апелянт звертає увагу, що у 2016 році було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, а постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 змінено систему грошового забезпечення військовослужбовців. У зв`язку із цим, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції щодо застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Також апелянт посилається на положення статті 58 Конституції України та правові позиції Конституційного Суду України щодо принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, зазначаючи, що суд першої інстанції фактично застосував до спірних правовідносин нормативне регулювання, яке після внесення змін до порядку проведення індексації втратило актуальність.

Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та поданим ним доказам, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , у тому числі в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Вважаючи такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Суд першої інстанції зазначив, що посадовий оклад за посадою, яку обіймав позивач у спірний період, не змінювався, а тому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 2001 року № 1282-ХІІ визначено правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню. Зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, здійснюють підвищення розмірів оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін установленого порогу індексації. Положеннями Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерела фінансування індексації. Водночас виплата індексації не ставиться зазначеними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до відповідного підприємства, установи чи організації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначені пунктом 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, у якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у відповідному місяці. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державній соціальній гарантії, спрямованій на підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає у разі, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищує поріг індексації, встановлений законодавством. Відповідно, обов`язок проводити індексацію покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврявання, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який становить 103 відсотки (до 01.01.2016 - 101 відсоток).

Як убачається з офіційних даних Міністерства фінансів України, у спірний період величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у листопаді 2015 року та квітні 2016 року.

З 01.12.2015 Порядок № 1078 застосовується з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Як убачається зі змісту пояснювальної записки до проєкту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, метою її прийняття було внесення змін до умов оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прокуратури та інших державних органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації у разі підвищення заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим зазначеною постановою було вдосконалено механізм проведення індексації грошових доходів населення, зокрема шляхом викладення пункту 5 Порядку № 1078 у новій редакції.

Внесеними змінами, серед іншого, передбачено не лише заміну терміна «базовий місяць» на термін «місяць підвищення доходу», а й змінено алгоритм визначення такого місяця.

Якщо за попередньою редакцією Порядку № 1078 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів за рахунок постійних складових заробітної плати, то після внесення змін «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). При цьому зростання заробітної плати за рахунок інших її постійних складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не впливає на проведення індексації та не зменшує її розміру.

Таким чином, термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери застосовується у значенні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у значенні індивідуального підвищення посадового окладу конкретного працівника, зокрема у зв`язку з призначенням на посаду або переведенням на іншу посаду. Отже, за новим механізмом проведення індексації місяць підвищення тарифних ставок (окладів) визначається не індивідуально для кожного працівника, а залежно від останнього нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою.

Якщо за попереднім механізмом відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін був базовий місяць, у якому значення індексу приймалося за 1 або 100 відсотків, то після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця останнього нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. При цьому вирішальним є саме факт підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою, а не дата прийняття працівника на службу чи зміна розміру окремих складових його грошового забезпечення.

Отже, починаючи з 01.12.2015, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

З метою реалізації зазначених змін пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам місцевих державних адміністрацій та керівникам інших державних органів було доручено в межах передбачених коштів державного та місцевих бюджетів, а також власних коштів вжити заходів щодо підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат і премій, спрямувавши на ці цілі всі виплати, пов`язані із сумою індексації, що склалася у грудні 2015 року, з тим, щоб загальний розмір підвищення заробітної плати кожного працівника перевищив суму індексації, яка підлягала виплаті у цьому місяці.

Таким чином, законодавець мав на меті фактично «обнулити» індексацію, накопичену внаслідок тривалого непідвищення грошових доходів працівників. Саме з цією метою абзацом другим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078 у редакції, чинній після внесення зазначених змін, яка передбачає єдиний підхід до проведення індексації - з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою.

Разом із тим, якщо працівникам більшості галузей бюджетної сфери на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 у грудні 2015 року було підвищено посадові оклади, то військовослужбовцям такого підвищення не відбулося. Відтак грудень 2015 року, а також січень 2016 року не стали для них місяцями підвищення тарифних ставок (окладів) у розумінні пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній після внесення змін постановою № 1013.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, у спірний період розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та застосовувалася до 01.03.2018, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою було затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки останнє нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у січні 2008 року, саме цей місяць є місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку № 1078 у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013.

Судова колегія наголошує, що визначальне значення для вирішення цього спору має не розмір грошового забезпечення конкретного військовослужбовця чи окремих його складових, а факт незмінності посадового окладу за відповідною посадою. Як убачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 та не змінювалися.

Отже, у спірний період повноваження відповідача щодо визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, не були дискреційними. Норми зазначеного Порядку передбачали єдиний правомірний варіант поведінки - проведення індексації грошового забезпечення у разі перевищення порогу індексації із застосуванням місяця останнього нормативного підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою. Для військовослужбовців таким місяцем у спірний період був січень 2008 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/15397/21.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, оскільки протягом періоду з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців залишалися незмінними.

Посилання апелянта на наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, є безпідставними. Визначення такого місяця безпосередньо врегульовано положеннями Порядку № 1078, а тому за наявності відповідного спору суд вправі перевірити правильність застосування відповідачем зазначених норм та, у разі встановлення порушення, зобов`язати його здійснити нарахування і виплату індексації із застосуванням належного місяця для обчислення індексу споживчих цін.

З огляду на необхідність забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та переоцінки встановлених обставин справи, а тому не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час апеляційного перегляду справи колегією суддів не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які відповідно до статей 317- 319 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування або зміни судового рішення, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року слід залишити без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду справи та відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 р. у справі №420/7516/26 року - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук